У світі фізики з'явилося нове рівняння, яке потішило б Ейнштейна. Запам'ятати його дуже просто: ER=EPR. До того ж значення символів указують не на числа, а на імена. E припускає Ейнштейна, R і P - ініціали співавторів однієї з найбільш інтригуючих ейнштейнівських робіт. Поєднані разом, ці символи мають намір прокласти шлях до об'єднання загальної теорії відносності з квантовою механікою, пише Том Зігфрід для Science News.
Квантова механіка та загальна теорія відносності – надзвичайно успішні теорії. Обидві вони пророкують специфічні феномени, що здатні кинути виклик традиційним концепціям реальності. До того ж коли справа доходить до перевірки на практиці, природа співвідноситься з вимогами кожної з цих теорій. І хоча обидві теорії добре описують навколишню дійсність, важко сказати, чому вони опираються будь-яким спробам злиття в одне ціле. Однак усі чомусь вважають, що, врешті-решт, таке об’єднання має відбутися. Поки природа тримала в таємниці варіанти та форми їхнього можливого об’єднання, пише Том Зігфрід.
Рівняння ER=EPR передбачає, що об’єднання цих теорій може бути знайдено завдяки просторово-часовим тунелям, відомим як червоточини. Існування цих тунелів припускає загальна теорія відносності Ейнштейна – це швидкі підпросторові шляхи, що фізично з’єднують віддалені місцерозташування. Ці тунелі можуть бути альтер-его таємничих зв’язків між субатомними частинками, які називаються квантовою заплутаністю.
В останні 90 років фізики розглядали два питання квантової теорії окремо: по-перше, спробу пояснити дивний феномен квантової заплутаності, а по-друге, спробу примирити квантову механіку з гравітацією. Виявляється, якщо рівняння ER=EPR є правильним, на обидва питання є одна відповідь: дивність квантової механіки можна пояснити тільки в її зв’язку з гравітацією. Червоточини можуть продемонструвати цей зв’язок, пише автор.
З технічного погляду, червоточини відомі як мости Ейнштейна-Розена (це співвідноситься з частиною ER у рівнянні). Натан Розен співпрацював з Ейнштейном, описуючи цей феномен у 1935 р. Частина EPR належить до іншої роботи, опублікованої Ейнштейном у співавторстві з Розеном того ж року, в підготовці цієї роботи брав участь Борис Подольський. У цій роботі сформульовано парадокси, пов’язані з квантовою заплутаністю та її відношенням до природи реальності. Протягом декількох десятиліть ніхто не розглядав ці роботи як щось пов’язане. А 2013 р. фізики Хуан Малдасена та Леонард Сасскінд припустили, що червоточини і квантова заплутаність описують одне й те саме.
Нещодавно Сасскінд сформулював деякі наслідки такого припущення. Наприклад: розуміння рівності червоточини і квантової заплутаності може примирити квантову механіку з теорією відносності, особливості такого об’єднання розкриють таємницю самої заплутаності, сам простір-час може походити з квантової заплутаності, а в процесі цього можна вирішити й суперечності в розумінні квантової механіки.
Заплутаність залишається однією з найбільших перешкод у розумінні квантової фізики. Наприклад, трапляється так, що дві частинки походять з одного джерела. Згідно з квантовим описом, вимірювання однієї частинки з цієї пари дасть конкретний результат щодо другої частинки. Та як тільки одну частинку з пари виміряно, дослідник відразу знає результат, який отримає, вимірявши другу частинку пари, незалежно від того, як далеко вона розташована.
Ейнштейн відкидав цю ідею й наполягав, що вимірювання однієї частинки в конкретному місці не здатно вплинути на експеримент, віддалений у просторі. Однак багато експериментів кинули виклик думці Ейнштейна та підтвердили силу заплутаності. Хоча інформація не може миттєво передаватися від однієї частинки до іншої, одна з них, здається, «знає», що відбувається з її пов’язаним партнером, пише Зігфрід.
Крім того, Сасскінд наголошує, що квантові поля також можуть бути зв’язані. Уявіть, що Аліса та Боб (архетипічні символи для уявного експерименту) починають збирати зв’язані частинки. Аліса збирає по одній частинці пари, а Боб – по другій. Вони розлітаються на віддалені відстані в космосі й так щільно стискаються, що стають чорною дірою. З огляду на початкову заплутаність, Аліса та Боб створили дві пов’язані чорні діри. Якщо рівняння ER=EPR є правильним, червоточина зв’яже ці дві діри; отже, заплутаність можна описати з використанням геометрії червоточини.
Сасскінд навіть припускає, що дві заплутані субатомні частинки можуть бути пов’язані між собою квантовою червоточиною. А оскільки червоточини – це спотворення геометрії простору-часу (описані гравітаційними рівняннями Ейнштейна), пояснення їх через квантову заплутаність створить зв’язок між гравітацією та квантовою механікою.