Вона не шукає швидких перемог і не женеться за титулами. Для Анастасії Жужгіної спорт – це гармонія, внутрішній баланс і спосіб пізнати себе. Саме тому вона мріє про майбутній простір, де рух стане не змаганням, а філософією життя.
Анастасія Жужгіна
“У біатлоні не буває випадковостей”
Анастасія зізнається, що з дитинства сприймає спорт як частину свого характеру. Біатлон став для неї школою самодисципліни, терпіння й сили волі.
“У біатлоні не буває випадковостей. Цей спорт одразу показує, хто ти насправді – наскільки вмієш зібратися, коли все вирішує одна мить”, – каже вона.
Саме через це Анастасія вірить: спорт формує не лише тіло, а й людину. Він навчає контролю, витримці та спокою навіть у найнапруженіші моменти.
Ідея, що виросла з досвіду
Багаторічний досвід у спорті – як спортсменки, організаторки та учасниці спортивних колегій – сформував у неї ширше бачення. З роками прийшло розуміння, що спорту часто бракує цілісності, а людям – місця, де вони могли б поєднати рух, освіту й внутрішній розвиток.
“Я завжди відчувала, що спорт може бути більше, ніж просто підготовка до стартів. Це може бути освіта, натхнення, підтримка. І з цього народилася ідея створення Центру біатлону та спортивної культури – проєкту, який поки що живе у моїй концепції, але з кожним днем стає ближчим до реальності”, – розповідає Анастасія.
Ця ідея стала для неї не просто планом, а життєвим напрямом – продовженням власного досвіду і внутрішньої місії.
Жіноче бачення у спортивному світі
Для Анастасії важливо, щоб у спорті було більше розуміння, емпатії та людяності.
“Жінка у спорті – це не лише про силу. Це про вміння бачити цілістно: людину, процес, розвиток. Я хочу, щоб спорт ставав місцем, де кожен може розкритися”, – ділиться вона.
Вона вірить, що жіночий погляд додає спорту глибини – робить його не лише змаганням, а простором для зростання і самоповаги.
Спорт як частина культури життя
Анастасія мріє, щоб спорт сприймався не як обов’язок чи розвага, а як частина культури життя.
“Спорт має бути не тиском і не перевіркою на витривалість, а способом піклування про себе. Це культура руху, що виховує силу духу і любов до життя”, – переконана вона.
Для неї спорт – це мова, якою можна навчитися слухати своє тіло, берегти себе й надихати інших.
“Моя мета – не клуб, а ідея”
Сьогодні Анастасія продовжує розвивати свої концепції, працюючи над тим, щоб її філософія спорту стала частиною майбутнього.
“Я хочу, щоб спорт був для всіх – не тільки для професіоналів. Щоб кожен міг знайти у русі щось своє: спокій, силу, віру, радість”, – каже вона.
Її історія – це не історія досягнень, а історія становлення. Це шлях людини, яка перетворює власний досвід у натхнення для інших. І саме з таких історій народжується нова спортивна культура – чесна, жива і справжня.