Україна, як країна з потужним потенціалом у сфері енергетики, переживає надскладний період трансформацій.
В умовах постійних обстрілів ворогом критичної інфраструктури та з приходом зимових холодів українців все частіше задаються питанням чи матимемо ми достатньо енергоносіїв для проходження опалювального сезону та наскільки тривалими можуть бути графіки відключень світла.
Згідно зі звітом ПРООН, напередодні повномасштабного вторгнення в Україні було доступно 37 ГВт потужностей. Проте після лютого 2022 року 19 ГВт з цих потужностей були знищені, пошкоджені або знаходяться в окупації. Зокрема це потужності Запорізької АЕС, Луганської ТЕС, Запорізької ТЕС, Вуглегірської ТЕС. Головна втрата української енергосистеми – це Запорізька АЕС встановленою потужністю 6 ГВт. Торік максимальне споживання електроенергії в Україні становило 18 ГВт. Отже, Запорізька АЕС забезпечувала раніше третину від того, що ми споживали минулої зими. Щодо встановленої потужності інших об’єктів генерації, то в Луганської ТЕС вона становить 1,45 ГВт, у Запорізької – 3,6 ГВт, у Вуглегірської – 3,6 ГВт, у Каховської ГЕС – 334,8 МВт.
Об’єкти української енергетичної інфраструктури зазнали вже понад 1024 російських атак. Немає жодного регіону, де не було б уражень. Найсильніша атака була здійснена в кінці серпня поточного року. У результаті близько 4 млн українців у 12 регіонах країни опинилися без електропостачання. Аби відновити його, знадобилося приблизно 13 днів, тобто майже пів місяця. Тож, якщо таке трапиться взимку, то люди опиняться і без тепла. Звісно, наступні удари ворога неможливо передбачити. Водночас уже сьогодні певним чином можна оцінити готовність газового та електроенергетичного секторів України.
«До зимового періоду ми готові настільки, наскільки змогли підготуватись. Ми свідомо розуміємо, що навесні відбулась історія, яка вирізала з нашої енергосистеми 9 ГВт маневрових потужностей. Загальнорозподільча мережа, яка заходила на весну була вже поруйнована енною кількістю атак. Газова інфраструктура, наш власний видобуток – це питання, які не вирішуються за шість місяців. Це довгострокові річні програми. Ми дійсно підійшли в опалювальний сезон з тим, що змогли відновити», – сказала експертка в управлінні енергетичними ресурсами, членкиня НКРЕКП Ольга Бабій в рамках конференції «Енергетика майбутнього», що нещодавно пройшла в Українському інституті майбутнього. «Якщо аналізувати глобально і не сильно депресивно, то ми зайшли в опалювальний сезон з певними запасами газу власного видобутку в сховищах, з підготовленими об’єктами теплокомуненерго і, як не дивно, з певним обсягом когенераційних установок, які були побудовані за шість місяців. Наразі жодна країна світу не розуміє, як це все відбулося, тому що будь-який інсталяційний проект з початку проектування до моменту підключення займає від двох років в Європі. Але ми це зробили і зараз триває величезна кількість проектів, які будуть введені в експлуатацію до грудня, а також в лютому», – сказала вона. Скільки саме буде введено потужностей в експлуатацію – інформація досить чутлива, але потужностей досить багато, зазначає Бабій.
За попередніми оцінками в середньому це може бути 230-280 МВт до кінця року. А до кінця березня наступного року це приблизно 300-350 МГВт малої розподіленої генерації, яка інсталюється в містах та в органах місцевого самоврядування. Ми також зайшли в цю зиму з великою кількістю новозбудованої сонячної генерації. За різними оцінкам, до кінця весни наступного року це може бути в середньому до 1,5 ГВ, – додала експертка.
Позитив у цьому напрямку відзначає і фахівець з питань розвитку ринку електроенергії та державної підтримки відновлюваної енергетики Артем Некрасов. «Дійсно, в цьому році запустилось багато нових проектів по сонцю. Причому це було не промислове сонце. В основному це були проекти домогосподарств, або приватний бізнес, який робив це саме для себе. Бізнес надав перевагу сонячній генерації ще в тому році, оскільки було розуміння, що спасіння утопаючих -діло рук самих утопаючих. Тому спочатку почали закривати свої потреби. В цьому році тенденція продовжилась. Позитивно на процес вплинули і безвідсоткові кредити та спрощення процедур. Бачимо, що активних споживачів стає більше», – зазначив експерт.
В той же час він звертає увагу на специфіку сонця та його особливість в зимовий період. «Якщо бізнес ставить сонячну генерацію для свого споживання, то це закриває його потреби з 10.00 до 17.00 години. Установки зберігання енергії вирішують не повністю цю проблему. Якщо у вас, наприклад, птахофабрика, яка повинна забезпечувати кондиціонування цілодобово, то сонце не вирішить дане питання», – говорить Некрасов.
Водночас він відмічає позитив розвитку вітрової генерації. «Єдині великі проекти, які у нас запускались по країні з початку війни це був саме вітер. З лютого по країні було запущено чотири проекти на 233МВт, які додались. Всього проектів по вітровій генерації близько тридцяти одного в 11 регіонах. В цьому році ми бачимо, що сюди почав заходити новий бізнес. Причому компанії, які ніколи раніше не будували такі генерації, але вони бачать в цьому сенс. Проте ці нові проекти не будуть реалізовані в цьому році. Хоча, якщо зробити певні кроки, то процес можна прискорити», – додав він.
«Ми справді відновилися краще, ніж очікували і краще ніж могли. Але треба розуміти, що ворог продовжує свої атаки. У нього ціль комплексна і підв’язана до двох моментів. Перше – існує прив’язка до політичних подій, під які вони планують ці атаки. Друге – мета не просто вимкнути світло, не просто погасити економіку, а вплинути на свідомість українців», – говорить експерт з енергетики, дослідник енергетичних ринків та сталого розвитку Андріан Прокіп.
«Те, що українці бачили в 2022-му році повторилось влітку цього року із значно більшим розмахом. Нещодавні опитування показали: лише трохи більше половини респондентів справді вважають, що відключення пов’язані з обстрілами і проблемами в енергосистемі. Решта думали, що це конспірологічні теорії ніби відбувається експорт електроенергії, що відключення здійснюється для того, щоб підвищувати тарифи на комунальні послуги і це не пов’язано безпосередньо з обстрілами. Це певний провал в інформаційній політиці, але даний фактор значною мірою буде визначати нашу готовність до цієї зими», – зазначив експерт.
Між тим, він оптимістично налаштований стосовно того, якими будуть масштаби відключень електроенергії. «Це не буде гірше, ніж в 2022-му році. Мова про готовність, не тільки про захищеність, про те наскільки суспільство готове усвідомлювати, що проблеми зумовлені зовнішнім ворогом, а не якоюсь конспірологією», – резюмував Прокіп.
В свою чергу, аналітик енергетичних ринків, консультант з питань енергетичної безпеки та стійкості Станіслав Ігнатьєв звертає увагу на проблеми місцевого самоврядування. “За нашими оцінками, лише для об’єктів критичної інфраструктури (теплокомуненерго і водоканали) необхідно 1,5 ГВт встановлення потужності газопоршневих установок, щоб подати теплоносій, коли буде по 11-12 годин без стабільного енергопостачання. На превеликий жаль, у всій нашій комунальній інфраструктурі лише 122 МВт. Тобто це менше 10% побудованих газопоршневих установок для забезпечення цих потреб. З обласних центрів лідерами є два міста, Житомир і Хмельницький, які найшвидше реалізували ці проекти за місцевий бюджет та за рахунок різних програм. Харків також, але там проблема руйнування набагато більше, ніж в інших містах. Тому, за моєю оцінкою, до зими ми не готові. Місто Київ, наприклад, має запаси мазуту лише на один місяць. Якщо, не дай Бог, система перейде в «острівний режим», а ворог буде намагатися це зробити, що є нетиповим для нашої енергосистеми, то система буде валитися», – вважає експерт.
Він нагадав, що Київ в денний період при середньодобових температурах -5°С споживає 1,1 ГВт/годину електроенергії. Ранковий пік 1, 5 ГВт, вечірній пік – 1,6- 1,7 ГВт/ годину. «Своєї генерації в місті ми можемо виробити до 0,5 ГВт. Це означає, що місто буде без світла, а тепло буде в тих підприємствах, які мають свої когнераційні установки, щоб забезпечити насосну групу.
Тепло буде в тих забудовах, які мають максимум дев’ять поверхів, на що і розрахована теплодинамічна система, коли проектувалися наші мережі. Тому, на превеликий жаль, важкі будуть ситуації в містах, особливо у великих будинках. Там, де власники колективного житла не дотисли свої ОСББ і не прийняли колективне рішення, щоб закупити або інвертор, або генератор для забезпечення насосної групи. Бо відповідальність теплокомуненерго закінчується лише на зоні балансової належності», – додав Ігнатьєв.
«Найближча зима, як завжди, обіцяє бути складною як ніколи. Та й настає вона зненацька. Ми маємо ситуацію симбіозу нездатності влади організувати процеси та унікальну самоорганізацію по горизонталі. Існують системні речі, які можна було робити централізовано, що навіть не вимагають капітальних інвестицій, але цього не було зроблено», – заявив експерт з інвестицій в енергетичні проєкти Віктор Куртєв.
«На сьогодні Україна має дефіцитну енергосистему: 17 000 МВт на окупованій території та 9000 МВт було розбомблено у період з кінця березня по червень. Тобто ми дефіцитна енергосистема у всіх годинах доби, у всіх сезонах. Ми синхронно працюємо з Європою. Донедавна наш зовнішній інтерфейс на імпорт був 1700МВт, плюс 250 МВт аварійної допомоги. Було проведено достатньо велику роботу НЕК «Укренерго», щоб його підвищити. Нині він становить 2,1 ГВт. План був загалом 2,3 ГВт. Але це питання більше політичне, а не технічне. Тому що реальний технічний інтерфейс більший», – говорить експерт. Він також пригадав ситуацію, що склалася цього літа, коли ремонтна кампанія атомних блоків наклалася на кон’юнктуру, що склалася. «Спекотно було не тільки у нас, а й у Європі. Навантаження споживання зросло через кондиціювання. Ціни полізли вгору. Тож імпортери всередині фінансово-промислових груп закуповували електроенергію лише на власні потреби. Питання: де 600-700 МВт, що гуляють? Чому це не було зроблено, коли по чотири черги графіків відключення застосовувалися? Що мала б зробити влада? Рішенням Кабміну це робиться за один день. Ми маємо таку компанію-трейдера як АТ «Енергетична компанія України» (ЄКУ). Їй можна було надати повноваження знайти джерело для покриття касових розривів між українським та європейським спотом. Зрозуміло, що втрати економіки від знеструмлення та графіків у десятки разів більші за касовий розрив на вартість електроенергії. Це питання організаційне, що вирішується за один день. І таких прикладів мільйон», – зазначив він.
Водночас експерт переконаний, що в питанні енергетичного терору росіяни не перейдуть «червону лінію». Мається на увазі прямі комплексні ракетні удари по пристанційним вузлам атомних станцій. «Чому вони цього не зроблять? Тому що розподільні пристрої станцій є частиною атомних станцій. Тобто, це буде в прямому сенсі ядерний тероризм. Втрата власних потреб та втрата здатності відводити тепло з активної зони реактора – це умовно Фукусіма», – говорить Куртєв. «Можливо, загнана в кут Росія могла б піти на такий крок, але поки що на це схоже. Логіка їхніх останніх ударів показує, що вони намагаються загасити суміжні підстанції, які беруть участь у схемі видачі атомних станцій. Їх автоматикою розвантажують. Якщо ми підемо в режим -10 градусів чотири дні поспіль, навантаження зростатиме і відповідно дефіцит електроенергії, тоді будуть задіяні графіки відключень. Але «червона лінія» лише одна. Якщо атомні станції у нас будуть в строю, це дозволить за балансом потужності заживити всю критичну інфраструктуру, в першу чергу тепло і воду. Так, будуть дрібні незручності, але графіки не будуть критичнішими, ніж були взимку 2022-2023 року. Прожили ту зиму і цю проживемо. Тому глобально енергетика не може бути фактором схиляння нас до поступок за іншими напрямками», – резюмував експерт.