Пошуки "руки Москви" стали вже "доброю традицією", тим паче що найчастіше ця "рука" присутня в багатьох процесах і в різних куточках планети. Тому цілком природно, що "відбитки пальців московської руки" проявляються у війні терористичного угруповання ХАМАС проти Ізраїлю.
Нинішнє різке загострення давнього близькосхідного протистояння продовжується, а перспективи його подальшого розвитку стають дедалі туманнішими. Тому продовжимо тему, започатковану у попередній публікації « Бійня в Ізраїлі: це не наша війна, яка може сильно ускладнити долю України ». При цьому звернемося до місця та ролі Москви в цьому конфлікті, оскільки в попередній публікації увага цьому була приділена мало через брак місця та часу, а поговорити тут є про що.
Спочатку відзначимо, що роль і участь Москви в близькосхідній кризі має як явну, так і закулісну форми. Остання є відверто ворожою стосовно Ізраїлю. Більше того, існують досить правдоподібні версії того, що Москва безпосередньо сприяла ХАМАС у підготовці терористичної атаки на Ізраїль. Все це викликало в Ізраїлі сильне протверезіння щодо «дружніх зв’язків» з Росією та Путіним, а також спричинило низку різких заяв на адресу Москви з боку ізраїльських політиків.
Але насамперед треба сказати про те, який вплив війна в Ізраїлі справила на Україну. І тут поки що хорошого мало.
Очевидно, що війна між ХАМАСом та Ізраїлем вигідна Росії вже хоча б тим, що відволікає увагу міжнародного співтовариства від війни путінської Росії проти України, яка триває вже понад півтора року. Після теракту ХАМАС в Ізраїлі 7 жовтня та в міру розгортання подій на Близькому Сході, тема України у світових медіа поступово пішла на далекий план.
Президент Польщі Анджей Дуда в інтерв’ю місцевим медіа прямо заявив: «Це, безумовно, вигідно Росії та російській агресії проти України. Це відволікає увагу світу».
Крім того, президент Польщі висловив цілком обґрунтоване занепокоєння ескалацією проблем міграції: «Це, на жаль, викличе подальший міграційний тиск на Європу. Швидше за все, на нас чекає ще одна хвиля мігрантів з Близького Сходу, яка вразить Європу… Наша безпека, захист кордонів Польщі, звичайно, а також кордонів Європейського Союзу та Шенгенської зони, стає ще важливішим».
Втім, це вже не наші проблеми, у нас своя трагедія – нескінченна війна.
Але, крім відволікання уваги, з’являються дані про те, що війна в Ізраїлі вже відволікає ті американські ресурси, які вкрай необхідні Україні.
Про це вже говорять західні медіа, зокрема видання The New York Times у публікації Three Weapons That Israel and Ukrainian Both Need From the US або Три види зброї, які потрібні Ізраїлю та Україні від США .
Видання стверджує, що США почали передавати Ізраїлю десятки тисяч снарядів, призначених для України.
«Пообіцявши відправити більше зброї як Україні, так і Ізраїлю, президент Байден у четвер спробував дати зрозуміти, що Сполучені Штати не ставлять одну війну вище за іншу. Але за кілька годин раніше представник міністерства оборони заявив, що десятки тисяч 155-міліметрових артилерійських снарядів, обіцяних Україні, будуть перенаправлені до Ізраїлю», – пише NYT.
У Пентагоні обіцяють, що потік озброєнь Тель-Авіву буде “стійким”. Тому експерти вважають, що «будуть компроміси» у постачанні для обох країн – і України, й Ізраїлю. Оскільки запаси 155-міліметрових снарядів та інших систем озброєння «вже виснажилися, а виробники щосили намагаються задовольнити попит».
Також Штати намагатимуться розмежувати постачання залежно від характеру воєн.
«Сполучені Штати могли б надати Ізраїлю високоточні снаряди для ураження цілей у густонаселених міських районах. А ось касетні боєприпаси, які вирушають в Україну, можуть бути ефективнішими проти позицій, розкиданих по полю бою», – стверджує видання з посиланням на джерело.
Є ще три види зброї, на які претендують обидві країни. Це “розумні” бомби, а також ракети “Стінгер”, запаси яких “надзвичайно обмежені”. Крім того, і Київ, і Тель-Авів використовують американські ЗРК «Петріот» і потребують ракет від них.
Україні лише залишається сподіватися на краще. Але головне, все це є ще одним підтвердженням тієї банальної істини, що треба самим максимально розгортати виробництво озброєнь, зокрема боєприпасів радянського та натовського калібрів, а не сподіватися лише на «добрих союзників».
У будь-якому випадку все це допомагає Москві в агресії проти України.
Причому перспективи поки що виглядають досить песимістично. Днями глава Пентагону Ллойд Остін заявив про можливість подальшої ескалації конфлікту на Близькому Сході і допустив втручання в нього США, а це означає, що війна в Україні може ще більше піти на далекий план.
Але Москва використовує війну в Ізраїлі не лише для відволікання уваги від агресії в Україні.
Цей конфлікт дуже цікавий Кремлю для того, щоб фігурувати на міжнародній арені в ролі такого собі «миротворця» з метою «відбілювання» репутації, замараною агресією проти України. При цьому переслідується також мета прориву дипломатичної ізоляції Росії, яка, втім, далеко не повна і має місце тільки на Заході та ряді союзних країн, наприклад, в Японії, в Австралії, Південній Кореї.
Тому до війни в Ізраїлі в останніх публічних виступах звертається особисто Путін… Або, якщо вірити чуткам, його двійник, виступаючи за сценарієм, заздалегідь написаним у Патрушева. Там тепер важко щось зрозуміти, але це окреме питання.
У будь-якому випадку, Путін або його двійник за дорученням тих, хто за ним стоїть, вже двічі виступав із промовами на тему ізраїльсько-палестинського конфлікту, пропонуючи Росію як потенційний посередник для його врегулювання. Крім того, мали місце телефонні переговори з лідерами конфліктуючих та причетних до конфлікту сторін.
13 жовтня у Бішкеку під час першої закордонної поїздки після видачі ордера Міжнародного кримінального суду на його арешт «умовний Путін» виступив із промовою, значна частина якої стосувалася конфлікту Ізраїлю та палестинців. Він почав з того, що Ізраїль зіткнувся з «безпрецедентною атакою, якої в історії не було», говорячи про напад бойовиків ХАМАС на південні райони країни.
Але потім Путін порівняв сектор Газа із блокованим під час Другої світової Ленінградом і заявив про необхідність створення незалежної держави Палестину. При цьому, за його словами, причина ескалації конфлікту криється в зовнішній політиці США, що провалилася. Ізраїль же, на думку Путіна, «звичайно, має право на забезпечення своєї безпеки», але вихід із цієї ситуації може бути знайдений за «посередницьких зусиль».
Як такий посередник Путін відкрито запропонував Росію: «У нас з Ізраїлем склалися дуже добрі відносини за останні п’ятнадцять років, та й традиційні відносини з Палестиною. Тому нас ніхто не запідозрить, що хочемо комусь підігравати».
За інформацією ізраїльських медіа, порівняння Гази з блокадним Ленінградом справило на ізраїльський політикум і багатьох обивателів «незабутнє враження».
Того ж дня Росія внесла до ООН проект своєї резолюції щодо припинення вогню в Ізраїлі та Палестині. Рада Безпеки ООН відхилила російську резолюцію про конфлікт на Близькому Сході. У цьому документі не було згадано екстремістське угруповання ХАМАС, бойовики якого напали на Ізраїль сьомого жовтня. Росія взагалі не оцінила дії терористів.
Підтримали документ лише п’ять країн-членів Ради безпеки – Китай, Габон, Мозамбік, сама Росія та Об’єднані Арабські Емірати – за необхідного мінімуму в дев’ять голосів. Проти виступили Франція, Японія, Великобританія та США, шість країн утрималися. Постпред Росії при ООН Василь Небензя звинуватив делегації західних країн у переслідуванні своїх політичних цілей. У відповідь постійний представник США при ООН Лінда Томас-Грінфілд заявила, що Росія висунула проект резолюції без жодних консультацій.
Натомість терористичний ХАМАС після виступу Путіна подякував йому «за підтримку Палестини». Здається, що в Ізраїлі оцінили це «гідно»…
Водночас відносини Ізраїлю та Росії різко погіршилися, що відразу ж відзначили західні медіа. Зокрема, видання The Wall Street Journal у публікації « Hamas Attack Ends a Delicate Entente Between Russia and Israel » або « Атака ХАМАС поклала край тендітному союзу між Росією та Ізраїлем » зазначає, що Путін був одним із небагатьох світових лідерів, хто не подзвонив ізраїльському прем’єра Біньяміна Нетаньяха, щоб висловити співчуття у зв’язку з атакою ХАМАС. WSJ зазначає, що після початку російського вторгнення в Україну Кремль значно зміцнив свої зв’язки з Іраном, який підтримує Москву торговими відносинами та військовими постачаннями. Іран є одним з головних союзників ХАМАС і Хезболли, а також позиціонує себе як непримиренний ворог Ізраїлю.
Однак неоднозначні заяви Путіна не завадили йому 16 жовтня провести телефонні переговори з усіма зацікавленими сторонами конфлікту лідерами Ізраїлю, Палестинської автономії, Ірану та Єгипту.
А вже 18 жовтня під час візиту до Китаю «умовний Путін» знову заявив про необхідність розпочинати «контакти та переговори» для вирішення ситуації в Ізраїлі.
«Я лютую, коли чую, як російський президент праворуч і ліворуч роздає попередження про те, що жертвами військової конфронтації стануть мирні жителі. Просто неможливо бути цинічнішим», — відреагував на слова Путіна канцлер Німеччини Олаф Шольц, очевидно, маючи на увазі той факт, що з вини Путіна в Україні вже загинули сотні тисяч.
Інтернет-видання Російської служби ВПС у публікації « Путін зайняв сторону Путіна». Чому Москва так зацікавлена в ізраїльсько-палестинському конфлікті » зазначає, що ця лицемірна «миротворчість» потрібна Кремлю, щоб представити Росію як велику державу, без якої не може бути прийнято жодне ключове міжнародне рішення, а також як противагу Сполученим Штатам, з прицілом на руйнування ліберального світопорядку та заміна його багатополярним.
Видання також зазначає, що першорядною причиною зацікавленості Москви в ізраїльському конфлікті є відвернення уваги від війни в Україні. Крім того, саме зараз Держдума ухвалила рішення про відмову від договору про заборону ядерних випробувань, і на це мало хто в нинішній ситуації звернув увагу, хоча в інші часи це привернуло б значно більше уваги.
Крім того, в умовах війни в Ізраїлі Росія отримала можливість розмови з міжнародним співтовариством. Російська служба ВПС у зазначеній публікації зазначає, що це важливо для Москви хоча б з точки зору того, щоб вийти з ізоляції, показати свою важливість та значущість, отримавши канал, через який Москва може додатково говорити із зовнішнім світом. Якщо пощастить, Кремль зіграє посередницьку роль, а якщо не пощастить, то можна з’їхати у світових медіа і заявити, що «ми намагалися», але нас не послухали, звернувши невдачу на «підступний Захід».
При цьому опитані Російською службою ВПС спостерігачі висловлюють крайній скепсис щодо того, щоб після того, що сталося, Москва змогла б стати посередником у конфлікті хоча б тому, що в Ізраїлі такого «посередника» не сприймуть.
Слід нагадати, що з початку агресії проти України Ізраїль зайняв, скажімо так, особливу позицію: не приєднався до західних санкцій, не постачав Україні специфічне озброєння, але до самих військових дій поставився «критично» та приймав українських біженців. Ця позиція аргументувалася нібито деякими гарантіями з боку Москви щодо відсутності загроз із території Сирії, правлячий режим Асада в якій сильно залежить від Кремля.
Від себе зауважимо, що Асад та Москва контролюють далеко не всю територію Сирії. Асад також не менш залежить від Ірану, а частина території Сирії є вотчиною для проіранських сил, які можуть атакувати Ізраїль. Жодний Кремль тут Ізраїлю нічого гарантувати не може. Словом, там дуже складний розклад, але вдаватися до подробиць не будемо.
Тим більше, що факт наростаючої співпраці Москви з Іраном очевидний, насамперед у сфері озброєнь. Причому питання стоїть не лише у передачі Росії іранських дронів і ракет, але також і передачі Ірану російських технологій і озброєнь, наприклад, сучасних винищувачів і систем ППО, що може різко змінити баланс сил у регіоні, і це пряма загроза Ізраїлю. Про те, що Іран вважається найлютішим ворогом Ізраїлю, і ці почуття у них взаємні, навряд чи варто вкотре нагадувати.
Російська служба ВПС наголошує, що Росія підтримує відносини з ХАМАС та «Хезболлою», їхні представники неодноразово здійснювали поїздки до Москви, Росія надавала їм військову допомогу.
Загалом, в Ізраїлі вже усвідомили, що Росія використовує цю ситуацію у своїх інтересах, і про жодні довірчі відносини з Москвою мови бути не може. Власне, інтереси Гази та Палестини путінську Москву теж не дуже хвилюють.
Загальна токсичність сучасної Москви змушує з побоюванням ставитися до неї навіть тих, хто вважається її союзниками та партнерами.
Крім того, є підозри, що Росія також причетна до теракту ХАМАС проти Ізраїлю 7 жовтня, який запустив нинішнє загострення, що загрожує масштабною війною.
Відразу підкреслимо, що це тільки версія, але вона виглядає досить правдоподібно і знаходить непряме підтвердження.
Цю версію виклав російський опозиційний телеграм-канал «Воля», що відбилося у відповідній публікації . Далі наводимо текст із деякими скороченнями, які не змінюють суть:
За даними джерел телеграм-каналу «Воля» серед російських військових у Сирії, атаку стіни, прикордонних поселень і баз здійснювали 2200-2500 бойовиків, які пройшли підготовку в таборах проіранських загонів у Сирії та в самому Ірані.
Людей почали набирати ще у березні 2023 року, зокрема в Палестині та в секторі Газа.
З січня-лютого на території Сирії, неподалік російської військової бази в Тартусі, ближче до кордону з Ліваном, було розгорнуто виробництво ракет для РСЗВ та іранських дронів-камікадзе.
Ізраїльська розвідка була в курсі того, що відбувається, і почала виявляти занепокоєння. Тут, за словами наших джерел серед російських військових фахівців та найманців у Сирії та Лівані, і підключилася Росія. Ізраїльтян через неофіційні канали запевнили, що зброя, виготовлена в Сирії, призначена для ЗС РФ в Україні, а не для ХАМАС та Хезболли. З Сирії воно доставлялося суходолом і морем до ліванських портів у Тріполі та Бейруті, а звідти морем, на судах з цивільними вантажами, йшло до Новоросійська (так, Туреччина пропускала ці судна). Ізраїльська розвідка та контррозвідка, за словами наших джерел, кілька місяців стежила за перевезенням озброєнь, Моссад та ШАБАК переконалися, що боєприпаси та дрони йдуть на війну в Україні та послабили контроль до квітня-травня. Приблизно з цього моменту частина партій ракет і дронів почала йти не в Новоросійськ, а в сектор Газа. 7 жовтня вони були застосовані за Ізраїлем.
У квітні-травні Росія схожим способом прикрила підготовку палестинських бойовиків фахівцями з Корпусу вартових ісламської революції в Ірані та Сирії. Шабак, що має потужну мережу інформаторів і в Газі, і в Палестині, почав фіксувати, що бойовики військових загонів ХАМАС залишають сектор і насиджені місця в Палестині і перебираються до Сирії. Росія, за словами наших джерел, знову втрутилася неофіційними каналами і переконала, що бойовиків вивозять і готують не для нападу на Ізраїль, а для участі у війні в Україні на боці РФ.
Такі ж чутки почали поширювати у мусульманських спільнотах у всьому світі. Росія нібито набирає мусульман із Сирії, Лівану, Палестини, Ємену для формування загонів в Україні. Ці чутки циркулювали з квітня до червня і дійшли навіть до мусульманських підрозділів ЗСУ.
При цьому наші джерела у ЗС РФ, які перебувають в Україні, не підтверджували, що формується якийсь підрозділ із мусульман із Близького Сходу. У зоні бойових дій воно також помічено не було ні на той момент, ні пізніше.
Схоже, операція прикриття відіграла свою роль і змогла переконати ізраїльські спецслужби в тому, що переміщення бойовиків не загрожують, швидше навпаки, Ізраїль отримує шанс позбутися найбільш небезпечних і відморожених противників руками української армії, тож навіщо цьому заважати.
Навіщо було вивозити бойовиків із сектора Гази та Палестини до Сирії та Ірану, коли простіше було б готувати їхні будинки? Тому, що під час підготовки будинку, ШАБАК, Моссад та армійська розвідка Ізраїлю моментально дізналися б про це і зрозуміли, що йде підготовка до атаки на Ізраїль. На цьому операцію ХАМАС та Ірану можна було б закінчувати. Витягнувши ж бойовиків з-під частої мережі ізраїльських інформаторів, ХАМАС та КВІР отримали можливість готувати все таємно.
Крім бойовиків із сектору Гази та Палестини, в операції брали участь палестинці, які давно служили в Корпусі варти ісламської революції. Саме ці бійці і склали ті 2 200-2 500 осіб, які завдали ударів 7 жовтня.
У Газу їх доставляли групами наприкінці літа, на початку вересня морем і землею, зокрема тунелями, які ХАМАС багато років використовує для прихованого переміщення бойовиків.
Тож не можна говорити, що ізраїльські спецслужби раптом геть-чисто втратили нюх і розучилися працювати. Вони бачили, що щось готується, але були введені в оману російськими партнерами.
Військово-політичне керівництво Ізраїлю займало щодо РФ прагматичну позицію і навіть певною мірою контактувало щодо ситуації в Сирії. Де-факто офіційна Москва виступала посередником і гарантом неформальних правил між Іраном та його сателітами (славнозвісна «Вісь опору» — альянс, який об’єднує Іран, Сирію, іракські шиїтські ополчення, ліванську «Хезболлу», ХАМАС та єменський рух хуситів), , та Ізраїлем, з іншого боку. Ізраїль не сильно заважав діяльності «Осі опору» на Близькому Сході, а проіранські сили обмежувалися черговим обстрілом ізраїльської території та вербальними погрозами, не перетинаючи «червоних ліній». Проте російсько-українська війна суттєво змінила інтереси режиму Путіна на Близькому Сході. Тепер режим зацікавлений у загостренні ситуації в регіоні для відволікання підтримки Заходу від України, а також зростання цін на нафту та її похідні. Цьому також сприяла інтенсифікація співробітництва Росії та Ірану. Тому недивна риторика Путіна, який 11 жовтня 2023 року заявив про необхідність становлення незалежної держави Палестини, про вину США в палестино-ізраїльському конфлікті. Путін також назвав поселенську політику Ізраїлю однією з головних причин вибуху насильства в регіоні.
У властивому собі стилі він закликав обидві сторони в Ізраїлі «дати спокій» жінок і дітей, нехай чоловіки борються між собою.
Одночасно із заявами Путіна телеграм-канал Корпусу вартових Ісламської революції (КСІР), з посиланням на ізраїльські ЗМІ, повідомляє , що «Хезболла знищила 2 бронетранспортери ізраїльської армії російськими ракетами Kornet на кордоні з Ліваном». А перед цим офіційний ТГ-канал Хезболли розмістив відео, в якому повідомив, що мають російські протитанкові ракети Kornet. І хоча ізраїльський посол у Росії Бен Цві заявляє, що твердження про причетність до нападу Росії — повна нісенітниця, військово-політичному керівництву Ізраїлю доведеться суттєво переглянути своє ставлення до режиму Путіна.
Вдень 12 жовтня у низці українських тг-каналів з’явилося відео , на якому показано прорив захисної стіни на кордоні Ізраїлю та сектору Гази. На тлі бойовиків, що біжать, чути російську мову і слова «Прикривай!». Ми не впевнені, що це відео справжнє. Наші джерела не підтверджують, що ЗС РФ чи російські спецслужби готували бойовиків чи брали участь в атаці.
«На території Сирії навчали працювати із дронами-камікадзе, але підготовка штурмовиків велася іранцями. У нас на своїх людей не вистачає, куди і ким нам ще арабів вчити», — коментує російський військовий фахівець, який працює в Сирії.
При цьому ні джерело, ні ми не виключаємо, що серед бойовиків могли бути і російськомовні вихідці з Північного Кавказу ».
Очевидно, що коментувати тут особливо нічого. Але невеликий коментар все слід зробити.
Стосується він того, що Ізраїль знав, що у нього під боком на території Сирії виготовляється зброя і нібито готуються навіть бойовики для агресії проти України. Припустимо, що перешкоджати цьому Ізраїль не міг, та в нього й своя війна. Але тут важливо знати, чи передавали ізраїльські спецслужби цю інформацію Україні та/або Штатам для подальшої передачі Україні. Бо якщо в Ізраїлі за цим просто спокійно спостерігали, виникає багато запитань…
Ще раз повторимо, що це тільки версія, але цілком правдоподібна, і деякі підтвердження щодо постачання російської зброї терористам вже сприйняті в Ізраїлі цілком серйозно, мабуть, отримавши якесь підтвердження.
Питання про причетність Москви до терористичної атаки ХАМАС все голосніше озвучується в Ізраїлі. Насамперед говорять про постачання російської зброї терористам.
Зокрема, про це заявив депутат Кнесету (парламенту Ізраїлю) Зеєв Елькін в ефірі однієї із ізраїльських радіостанцій, про що повідомляє ізраїльське російськомовне видання «Новини Ізраїлю».
«Я не впевнений, що вони точно знають, як воно потрапило туди, навмисно чи ненавмисно, чи через усіляких посередників, але ми знаємо, що ці терористи ХАМАС були навчені в Сирії та Лівані «Хезболлою» та іранцями, і, очевидно, між російськими та іранцями існує дуже тісна співпраця у Сирії», – заявив Елькін.
За словами депутата, Росія змінила правила своєї гри, створивши стратегічний альянс із Іраном. І тепер Іран допомагає Росії з війною в Україні, а Москва, упевнений Елькін, допомагає Тегерану та його союзникам на інших фронтах.
«У відносинах з Росією відбуваються дуже складні речі, у тому числі деякі заяви російського президента, який порівнює те, що відбувається в Газі з Другою світовою війною, у тому числі рішення Росії направити заступника міністра закордонних справ Росії на зустріч з лідерами ХАМАС після жахливої різанини жінок і дітей». – сказав Зєєв Елькін.
Він також додав, що це нагадування тим, хто намагався лавірувати між Москвою та Вашингтоном, хто насправді є союзником Ізраїлю.
Від себе зауважимо, що це явний випад у бік ізраїльської влади і особисто прем’єра Нетаньяху, який як одну зі своїх головних переваг заявляв якраз «хороші стосунки» з Москвою та особисто з Путіним. Як кажуть, “результат на обличчі”.
Депутат упевнений, що слід засудити поведінку Росії. Але пам’ятати, що Ізраїль зараз не зацікавлений у війні на півночі, що від самого Ізраїлю зараз не залежить.
Характеризуючи політичну силу, яку в Кнесеті представляє Елькін, вітчизняний економіст Олексій Кущ наводить такі цікаві подробиці:
« Депутат Кнесета Зеев Елькін із партії «Ха-махане ха-мамлахті» («Об’єднання державників», «Державний табір») зробив заяву в ефірі ізраїльського радіо…
Вагу до цієї заяви додає той факт, що партія «Державний табір» є об’єднанням партій «Кахоль-лаван» Бені Ганца, «Гарбуз Хадаша» Гідеона Саара, а також колишнього начальника генштабу Армії оборони Ізраїлю Гаді Айзенката.
Бені Ганц – ізраїльський військовий та політичний діяч, генерал-лейтенант запасу Армії оборони Ізраїлю, 20-й Начальник Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю (з 14 лютого 2011 року по 16 лютого 2015 року).
Гідеон Моше Саар — ізраїльський політик, у минулому, віце-прем’єр та міністр юстиції Ізраїлю (2021—2022), міністр освіти (2009—2013) та міністр внутрішніх справ Ізраїлю (2013—2014).
Гаді Айзенкот – ізраїльський військовий та політичний діяч, генерал-лейтенант запасу Армії оборони Ізраїлю, 21-й Начальник Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю (з 16 лютого 2015 року по 14 січня 2019 року). міністр без портфеля та член вузького військового кабінету у надзвичайному уряді національної єдності з 12 жовтня 2023 року.
Тобто, це політична сила, яка має найексклюзивнішу інформацію.
Сподіватимемося, що політика умовного «нейтралітету» Ізраїлю щодо російсько-української вони залишиться в минулому.
Для України це відкриває широкі можливості для військово-технічної співпраці з Ізраїлем ».
Відверто кажучи, автор цих рядків не особливо поділяє оптимізм щодо перспектив військово-технічного співробітництва України з Ізраїлем з тієї простої причини, що наразі Ізраїлю не до України та співробітництва з нею, і схоже, що це надовго. Поки що, як сказано вище, боєприпаси, які могли б зі США піти в Україну, прямують до Ізраїлю. Хоча останній воює з бандами терористів, хай навіть добре підготовленими та оснащеними, а Україна скоро два роки веде боротьбу з потужною та оснащеною за останнім словом армією, за якою стоїть держава, яка має величезні, часто навіть безмежні ресурси.
Крім того, заява Елькіна є хоч і важливою, але далеко не найрізкішою, про що далі.
До речі, кілька слів про самого депутата Кнесета Зеєва Елькіна.
Зєєв Елькін, він же Володимир Борисович Елькін, народився 1971 року в Харкові. Його батько Борис Елькін викладав математику у Харківському університеті, потім професор Елькін був творцем та багаторічним директором Східноукраїнської філії Міжнародного Соломонового університету. Зєєв/Володимир Елькін також вивчав математику в Харківському університеті, але у 1990 році репатріювався до Ізраїлю, де працював журналістом та зробив політичну кар’єру. Депутат Кнесета, голова фракції «Лікуд» у кнесеті, голова парламентської коаліції. Працював заступником міністра закордонних справ Ізраїлю. Був міністром абсорбції та стратегічного планування, Міністром у справах Єрусалиму та національної спадщини, міністром охорони навколишнього середовища. Входив до складу вузького військово-політичного кабінету.
Але на особливу увагу заслуговує емоційна заява , зроблена англійською в ефірі російського пропагандистського каналу Russia Today лідером ліберального крила партії «Лікуд» Аміром Альтманом.
Взагалі таке повне експресії шоу гідне того, щоб дивитися його на відео, тим більше що у відеоролику є російський підрядник, але все ж таки наведемо короткий зміст гострої заяви цієї ізраїльського політика:
Росія підтримує ворогів Ізраїлю. Росія підтримує нацистів, які хочуть здійснити геноцид проти нас і Росія заплатить. Послухайте мене уважно: ми покінчимо з цими нацистами, ми виграємо цю війну, після цього ми не забудемо про те, що ви робите. Ми прийдемо і зробимо так, що Україна переможе. Ми зробимо так, що ви сплатите за те, що ви зробили ».
Дуже цікава постановка питання допомоги Україні. Дуже хотілося б вірити.