У цей передноворічний період, коли мешканці різних країн світу святкують зі своїми сім'ями та гуляють яскраво прикрашеними вулицями, війна Росії проти України досягла вирішального моменту.
Осіння кампанія України мала вражаючий успіх, а контрнаступи в Харківській, Донецькій та Херсонській областях дозволили звільнити тисячі квадратних кілометрів території. Про це пишуть Економічні новини з посиланням на The Kyiv Independent.
Що ще важливіше, ці перемоги довели партнерам України, що українські військові мають не лише волю до перемоги, але й здатність проводити ефективні загальновійськові наступальні операції на суші.
Росія, однак, ще дуже далека від того, щоб припинити свою війну.
Відхід Москви з її непридатних позицій на західному березі Дніпра довкола Херсона вивільнив деякі з її найбільш боєздатних підрозділів для оборони на значно вужчій лінії фронту.
Стратегічно, нові контрнаступи вздовж лінії фронту в Луганській та Запорізькій областях стали очевидними наступними кроками України, які перерізають логістичні шляхи та охоплюють нові території в зоні досяжності вогню.
Розуміючи це, Росія окопується, будуючи нові лінії оборони, які мають максимально ускладнити та зашкодити новому українському просуванню.
Навколо ключових прифронтових міст Бахмут та Авдіївка в Донецькій області Росія продовжує наступати – і це майже не схоже на військові дії з останнього подиху.
Тут українські війська запекло обороняються, і результат цих боїв далеко не визначений. За підтримки безперервного артилерійського та мінометного вогню, російські війська, тим не менш, досягають поступових успіхів на флангах обох міст.
Тим часом, український головнокомандувач Валерій Залужний 16 грудня попередив про ймовірність нових широкомасштабних російських наступальних операцій у січні-березні 2023 року, включаючи можливий повторний наступ на Київ з боку Білорусі.
Не секрет, що успіхи України на полі бою були б неможливими без західної зброї.
Надходження ключового озброєння вже не раз переламувало хід війни, але в цій новій рівновазі потрібно набагато більше, щоб Україна змогла здійснити прорив і домогтися остаточної перемоги.
У цьому досить унікальному різдвяному списку побажань журналісти зібрали п’ять головних потреб України для якнайшвидшого завершення агресивної війни Росії, звільнення всіх окупованих територій та збереження тисяч українських життів.
Протиповітряна оборона
Ефективна протидія російській авіації та ракетам має ключове значення для стійкості України проти російської війни.
Починаючи з жовтня, Росія завдала масованих ударів крилатими ракетами і безпілотниками-камікадзе по об’єктах української критичної інфраструктури, зануривши цілі регіони в тривалі періоди темряви.
У відповідь партнери України надіслали найсучасніші засоби протиповітряної оборони, такі як американська система NASAMS та німецька система IRIS-T, які отримали найвищу оцінку українського командування.
Німецький комплекс Gepard, встановлений на танковому шасі та озброєний двома 35-мм автоматичними гарматами, показав особливу ефективність у знищенні іранських безпілотників-камікадзе.
15 грудня міністр оборони України Олексій Резніков заявив, що українська мережа протиповітряної оборони стабільно збиває 80% російських крилатих ракет, порівняно з 50% на початку повномасштабного вторгнення. Часто винищувачі піднімаються на допомогу, щоб врятувати українську інфраструктуру від руйнування.
Щоб наблизитися до 100%, потрібно більше.
Кращого захисту потребують не лише міста та інфраструктура, але й солдати на передовій. У розмові з журналістами під Сіверськом Донецької області в жовтні один український танковий командир поскаржився на відсутність засобів захисту від нальотів російських літаків у його секторі.
“Наша протиповітряна оборона тут недостатньо сильна”, – сказав він. “Якщо є щось, що люди повинні знати, то це те, що нам потрібно найбільше”.
Очолює список зенітно-ракетна система “Пейтріот” американського виробництва, яка вважається однією з найпотужніших систем протидії як крилатим і балістичним ракетам, так і літакам противника, що знаходяться в експлуатації.
З універсальним набором ракет, що мають максимальну дальність польоту до 160 кілометрів, батареї “Пейтріот” зможуть захистити значну частину України, як міста, так і інфраструктуру, від російської ракетної загрози, а також сприятимуть зміцненню української переваги над ключовими районами бойових дій на фронті.
До недавнього часу постачання “Петріотів” в Україну не розглядалося Вашингтоном, який натомість зосередився на старішій системі NASAMS.
За кілька годин до цієї публікації, коли Президент Володимир Зеленський розпочав свій історичний візит до Вашингтона, було виконано перше різдвяне бажання України.
Вранці 21 грудня США оголосили про передачу батареї “Петріотів” в рамках останнього пакету військової допомоги на суму 2 мільярди доларів.
Якщо найближчим часом буде надіслано ще більше “Петріотів”, то небо над Україною стане ще ближчим до того, щоб бути закритим від російських атак, про що Київ благав з перших днів конфлікту.
Зимове спорядження
В той час як українське цивільне населення бореться з перебоями в електропостачанні, а європейці зі стрімким зростанням цін на енергоносії, варто подумати про тих, хто проведе цю зиму в окопах.
Морози на лінії фронту на сході України надають нові можливості для маневру техніки, але будь-який наступ бронетехніки має бути підтриманий чоботами, які стоятимуть на землі. Для того, щоб українська піхота могла ефективно воювати за мінусових температур, ноги в цих берцах повинні бути в теплі.
В той час як російські мобілізовані солдати відправляються на зимовий фронт у жалюгідному стані, належне піклування про комфорт української піхоти має величезне значення для морального духу та боєздатності.
Партнери України вже надіслали велику кількість зимового спорядження, від одягу до генераторів, причому лідирують у цьому напрямку такі країни з прохолодним кліматом, як Канада і Фінляндія.
Проте потрібно більше, щоб забезпечити сотні тисяч українських солдатів тим, що їм потрібно.
Значну частину допомоги все ще беруть на себе місцеві волонтерські організації, які розповіли про гостру потребу в зимовому спорядженні серед українських підрозділів, що воюють навколо ключового міста Бахмут.
Ракети великої дальності
Протягом повномасштабної війни Україна знову і знову демонструвала якість своїх збройних сил як однієї з найбільш боєздатних і професійних армій у світі, проте важко виграти війну проти ворога, який має можливість вражати цілі в будь-якій точці власної території, коли власна здатність наносити удари на великі відстані майже відсутня.
У розлогій заяві про своє бачення війни, зробленій ще у вересні, Залужний наголосив на серйозній потребі у збільшенні можливостей для нанесення ударів на великі відстані.
“Дисбаланс між Україною і Росією найбільш помітний з точки зору максимальної дальності дії засобів ураження, – писав він.
“Для російських збройних сил вона становить до 2000 кілометрів, беручи до уваги дальність крилатих ракет повітряного базування, в той час як для сил України вона фактично становить лише 100 кілометрів, що обмежується дальністю польоту ракет і глибиною розгортання застарілих систем балістичних ракет малої дальності”, – написав він.
Україна зайнята пошуком інноваційних рішень для подолання ракетного дефіциту. Як у повітрі, так і на морі, спеціально розроблені безпілотники перехитрили російську оборону, вражаючи цілі за сотні кілометрів від контрольованої Україною території.
У вражаючому нещодавньому прикладі 6 грудня Україна нібито завдала удару по двох авіабазах на території Росії невідомою зброєю дальнього радіусу дії, пошкодивши кілька стратегічних бомбардувальників.
Державна оборонна компанія “Укроборонпром” нещодавно оголосила про випробування безпілотника, здатного вражати російські цілі на відстані 1000 кілометрів.
Якими б вражаючими вони не були, ці удари принесли Україні не більше, ніж невеликі, шокуючі і моральні перемоги.
На фоні величезних російських запасів і внутрішніх виробничих потужностей Україна має мало шансів самотужки справді подолати ракетний розрив.
Тут на вершині різдвяного списку бажань України знаходяться балістичні ракети ATACMS, які використовують ті ж самі пускові установки HIMARS і M270, які Україна з великим успіхом застосовує з літа.
З радіусом дії 300 кілометрів, ATACMS надасть Україні можливість регулярно завдавати ударів по російських цілях в будь-якій точці окупованих територій, включаючи ключові військово-повітряні та військово-морські бази в Криму.
Вашингтон досі відмовлявся надавати ПТРК, заявляючи, що не хоче, щоб Україна “ескалаціонувала” війну, використовуючи їх для атак на цілі всередині Росії. З огляду на те, що існуючі в Україні ракети GMLRS вже здатні наносити удари через російський кордон, таку логіку важко пояснити.
Знову ж таки, є ознаки того, що партнери України поступово охочіше ставляться до ідеї надання ракет більшої дальності. 12 грудня міністр оборони Великої Британії Бен Уоллес заявив, що він “відкритий” до таких поставок, при цьому ймовірним варіантом є система крилатих ракет “Storm Shadow”.
Сучасні танки та бронемашини
Здатність завдавати ударів по російським військам у глибокому тилу ворога є важливою, але для прориву через ці лінії все ще потрібна велика кількість броньованих м’язів.
В інтерв’ю виданню The Economist від 15 грудня Залужний прямо сказав, що потрібно Україні для перемоги у війні.
“Я знаю, що можу перемогти цього ворога, – сказав він, – але мені потрібні ресурси. Мені потрібно 300 танків, 600-700 бойових машин піхоти (БМП) і 500 гаубиць”.
Партнери України в Центральній Європі надали сотні танків радянських часів, які не потребують майже ніякої додаткової підготовки для українських екіпажів.
Тим часом, Росія залишається найбільшим постачальником бронетехніки в Україну: станом на жовтень було захоплено 421 робочий танк і 445 бойових машин піхоти.
Проте, як показав успіх HIMARS в Україні, наявність справжньої технологічної переваги над російським озброєнням може знову змінити ситуацію.
Вся увага прикута до німецьких танків Leopard 1 і 2, сотні яких стоять на озброєнні європейських армій.
Україна вже кілька місяців закликає Німеччину передати “Леопарди”.
“Ми також розраховуємо на передачу німецьким керівництвом БМП Patriot, Leopard 2 та Marder”, – заявив Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба на брифінгу 6 грудня. “У питаннях допомоги Україні зброєю для захисту всієї Європи від російської збройної агресії не може існувати жодних табу.
Ще у липні Іспанія сигналізувала про готовність передати Україні 40 танків Leopard 2, але цей крок нібито був заблокований Німеччиною, повідомляє Spiegel.
З того часу канцлер ФРН Олаф Шольц продовжує стримувати постачання “Леопардів”, мотивуючи це тим, що жодна інша країна “Великої сімки” не надала західних танків.
Квола логіка Берліна починає викликати невдоволення партнерів України. За інформацією Frankfurter Allgemeine Zeitung, радник президента США з питань національної безпеки Джейк Салліван на початку грудня заявив про повну підтримку Вашингтоном поставок “Леопардів” та іншої німецької бронетехніки для України.
Місяці затримок і відмов коштують Україні дуже відчутної ціни, яка вимірюється життями солдатів, які не мають належних інструментів для звільнення української території.
Цієї зими, коли російські війська живуть у жалюгідних умовах, а замерзла земля відкриває нові можливості, настав час діяти.
Громадська підтримка перемоги
Останній пункт у різдвяному списку бажань України здається більш абстрактним, але не менш важливим.
Оскільки Росія публічно демонструє свій намір перемогти у війні, зневажаючи долями росіян та українців, завжди існує потреба у більш твердій публічній позиції Заходу.
Меседжі партнерів України пройшли довгий шлях від перших місяців тотальної війни, коли Президент Франції Еммануель Макрон застерігав від “приниження” Росії.
Шольц, повторюючи заяви, зроблені раніше Президентом Європейської Комісії Урсулою фон дер Ляєн, наприкінці серпня пообіцяв підтримувати Україну “стільки, скільки буде потрібно”.
Макрон, однак, який залишається в регулярному телефонному контакті з російським диктатором Володимиром Путіним, продовжує підривати європейську солідарність щодо української ситуації, стверджуючи на початку грудня, що Захід повинен запропонувати реальні “гарантії безпеки” Росії як елемент остаточного миру.
Постійна підтримка України – це одне, а відданість звільненню всієї окупованої України – зовсім інше.
Періодично у відповідних новинах з’являються натяки на те, що партнери України тихо сподіваються на припинення вогню або мирне врегулювання, навіть якщо це залишить майже п’яту частину України окупованою Росією на невизначений термін.
Однак, останні сигнали свідчать на користь позитиву. Виступаючи на брифінгу перед членами Конгресу наприкінці листопада, представник адміністрації Байдена підтримав здатність України повернути собі всю окуповану територію, включно з Кримом, за повідомленням NBC.
Якщо суспільні меседжі зможуть рішуче перейти від закликів до миру до закликів до перемоги України, то інструменти для цього, швидше за все, будуть надані.
Україна не хоче багато на Різдво: відновлення суверенітету і захист від зовнішньої агресії є основним правом націй відповідно до Статуту ООН.
За великим рахунком, те, що потрібно для досягнення цього, не є великою ціною для демократичного світу. Сподіваємось, що в цей вирішальний момент війни ці побажання незабаром будуть виконані.