Акція під Верховною Радою, розпочата 17 жовтня Міхеілом Саакашвілі, так і не знайшла широкої підтримки. Організатори мітингу не змогли залучити до протестів ані відомих політиків, ані ветеранів АТО, на яких покладали великі надії. Лише декілька десятків колишніх бійців добровольчих батальйонів на чолі з сумнозвісним Семеном Семенченком підтримали протестувальників.
Як ставляться ветерани АТО до того, що відбувається під стінами парламенту, ми вирішили дізнатися в колишнього командира штурмової групи батальйону «Донбас», а нині громадського й політичного діяча Тараса Костанчука.
– Ваше ім’я стійко асоціюється з ветеранським рухом АТО. Цікаво почути Вашу думку про події біля Верховної Ради: яке ставлення до цього у ветеранській спільноті?
– Дякую за добрі слова про моє ім’я, дійсно намагаюся щось робити в цьому напрямі, та гадаю, Ви трохи перебільшуєте. Безпосередньо до теми — наскільки я знаю, жодна ветеранська організація офіційно не взяла участі в акціях протесту. Справа тут лише в довірі. Ми підтримуємо вимоги, ми згодні, що країна зараз переживає потужну політичну кризу, але маємо багато питань до організаторів.
– А саме?
– По-перше, акція дуже погано координується. В перші дні були провокації, навіть заклики до силового захоплення влади. Це все дуже «вдало» висвітлювалося російськими ЗМІ. Виникає питання: якщо ти не здатний керувати мітингом в тисячу осіб, то як ти керуватимеш державою?
По-друге, серед учасників мітингу були особи, які, м’яко кажучи, не викликають довіри. Для нормального існування держави потрібна стратегія розвитку, і цю стратегію розробляє команда. Якщо немає єдиної сильної команди фахівців, будь-яка справа приречена. Не може бути об’єднаної опозиції. Як поєднати Тягнибока, Бойка, Тимошенко? А все це — опозиція до нинішньої влади. Зараз потрібні кризові менеджери, справжні реформатори, які здатні врятувати країну. Ми не побачили цього в лідерах «Міхомайдану», як зараз називають цей мітинг.
По-третє, організаторам бракує юридичних знань. Вимоги, які вони висунули, є досить актуальними та правильними. Але окрім кінцевих цілей, треба чітко прописати процедуру виконання. Влада зараз може погодитися на всі вимоги й потім цілком законно затягнути процес їх виконання на невизначений термін.
– Ви згадували про заклики до військового перевороту, які звучали під парламентом. Чи є можливим такий сценарій?
– Це питання до відповідних служб — СБУ, соціологічних агенцій, які вивчають протестні настрої. Маю велику надію, що цього не станеться, бо будь-який силовий варіант — це не тільки дуже серйозна загроза існуванню держави, але й цілком безглузда подія, яка ні до чого не призведе. Я особисто брав участь у двох революція — у Помаранчевій та Революції Гідності. Був поранений під час сутичок на Майдані. Тоді це було необхідністю, бо терпіти режим Януковича ставало неможливим. Та водночас треба розуміти, що путч, переворот, революція — це руйнування, і далеко не факт, що на руїнах виникне щось добре. Якщо ж говорити про Україну, то в нас уже зараз руїни. Потрібно будувати державу, саме таку, як ми хочемо. Я вірю, що зараз ситуація не настільки критична, владу можна змінити мирним шляхом, на виборах, якщо необхідно — на дострокових.
– Є думки, як це зробити?
– Оце так питання! 5 президентів і 3500 депутатів за 26 років не змогли відповісти. В нас дуже цікавий менталітет, ми з легкістю усуваємо одну бездарну владу, а на зміну їй обираємо невідомо кого й чекаємо, коли він створить з України Швейцарію. Треба виховувати політичну культуру в суспільстві. Громадянин має відповідати за свій вибір на референдумі, бо це стосується не тільки його, кожен з нас обирає майбутнє для 40 мільйонів українців.
Також я прийняв би закон про дострокові вибори. Не той закон, згідно якого президент може розпустити парламент. Мусить бути відповідальність посадовців, що обираються, перед виборцями. Якщо рейтинг довіри до депутата, мера чи навіть президента впав до певної позначки, автоматично призначаються перевибори. Дострокові вибори — досить поширена практика в Європі, то чому ми повинні чекати 5 років? Не може керувати державою людина з рейтингом довіри нижче 10%, а саме такий показник має зараз Порошенко.
Я розумію, що потрібно приймати іноді непопулярні рішення, але зверніть увагу: основні проблеми, на які нарікають громадяни, це корупція, відсутність реформ, непрозорість рішень і тільки потім — тарифи й інфляція. Люди звертають увагу на важливе. Якби ми побачили реальні результати реформ, прозорі розрахунки на ту ж комуналку, якби нам показали перспективи, рейтинг довіри до влади був би значно вищий.
Підсумую. Перше — необхідно консолідуватися, не вестися на рекламу, популізм, фальшиві прогнози, а обрати саме тих, хто потрібен зараз. Друге – постійно тиснути на владу. Це захист своїх прав, передбачених законом, судові позови, громадські розслідування. Вуличні протести, мітинги теж дуже вагомий важіль, але тільки якщо вони добре підготовлені й організовані, якщо відповідають часу та інтересам суспільства.
Це те, що ми можемо робити саме зараз.
Степан Василенко