Попередній текст про Brexit вже був опублікований, коли на депутатів палати громад Великобританії зійшло осяяння в тому сенсі, що вони нарешті змогли сформулювати хоч якісь свої вимоги до угоди з Євросоюзом про вихід з об'єднаної Європи. Тим самим «Санта-Барбара» на тему Брексіта отримала новий сюжетний поворот. Крім того, напруженню пристрастей сприяє оприлюднена газетою The Sunday Times інформація про реанімування плану евакуації з Лондона королеви Єлизавети II і інших членів королівської сім'ї, які, в разі очікуваних масових заворушень через Brexit без угоди, будуть заховані в «секретному місці».
Якщо при попередньому голосуванні депутати просто провалили план, узгоджений прем’єром Терезою Мей з Брюсселем, не запропонувавши нічого натомість, то наприкінці січня вони внесли ряд поправок до проекту угоди про вихід Британії з Євросоюзу.
Перш за все, депутати вилучили із проекту договору норму про так званий «бекстоп», згідно з якою в разі, якщо угода не буде укладена, Британія залишиться частиною митного простору Євросоюзу.
Також нижня палата прийняла поправку, яка наказує уряду узгодити з Євросоюзом зміну домовленості щодо Північної Ірландії. Йдеться про те, що після виходу Британії з ЄС жорсткого кордону між Північною Ірландією, що входить до складу Сполученого Королівства, і Ірландською республікою, що залишається в складі ЄС, бути не повинно. Чесно кажучи, не дуже зрозуміло, як цю вимогу реалізувати практично, оскільки тоді повинен з’явитись митний бар’єр між Ольстером (Північною Ірландією) і іншою частиною Великобританії. У цьому сенсі може допомогти хіба що острівне положення Ольстера, відокремленого від Туманного Альбіону морською протокою. В такому випадку поїздка у справах з Ольстера в Лондон в межах Британії буде супроводжуватися прикордонним і паспортним контролем, що само по собі є повним безглуздям.
Нарешті, найцікавіша поправка стосується умови виходу Британії з ЄС, наміченої на 29 березня 2019 року. Відповідно до цієї поправки, внесеної депутатом Керолайн Штелман і прийнятої 318 голосами проти 310, уряду забороняється виходити з Євросоюзу до того часу, поки не буде остаточно прийнято угоду про вихід.
Виглядає цей імператив, звичайно, грізно і красиво, але його реалізація здається досить сумнівною.
Перш за все, в Брюсселі текст договору про вихід Британії з Євросоюзу вважають остаточно узгодженим. У відповідь на ухвалення зазначених вище поправок до угоди в Євросоюзі і ряді країн-членів, насамперед у Франції, прозвучали заяви, суть яких зводиться до того, що угода є остаточною і перегляду не підлягає. Раніше про це однозначно висловлювалися чиновники ЄС, перш за все глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер і глава Європарламенту Дональд Туск.
У цьому сенсі викликає питання доручення, яке парламент дав прем’єру Терезі Мей. А саме, відправитися в Брюссель і домовитися про внесення змін до низки положень тієї самої угоди, яка вже давно узгоджена і яку ЄС змінювати однозначно не збирається. Фактично це буде виглядати репутаційною втратою для Британії – як держави, так і її уряду.
Але більш за все забавляє поправка про те, що вихід Британії неможливий, якщо не підписано відповідну угоду. Щоправда, в парламенті визнали, що ця поправка носить рекомендаційний характер, з чого, очевидно, слідує, що якщо угоди не буде, то все одно будемо виходити …
Фокус в тому, що угода, що задовольнить Євросоюз, є, але вона не влаштовує дуже багатьох в британському політикумі, причому як прихильників, так і противників Брексіта.
І тут можливі два варіанти: або Британія відкликає заявку про вихід з ЄС, або 29 березня виходить без всякої угоди, тобто з 30 березня між Європою і Британією виникнуть прикордонні і митні бар’єри, що регулюються нормами СОТ, що для дуже багатьох британців стане справжньою катастрофою і завдасть нищівного удару по економіці країни.
Перший варіант був би самим розумним. Британія відкликає заявку про вихід з Євросоюзу, якесь право вона має згідно з рішенням Європейського суду. Питання імплементації досить-таки сумнівних результатів референдуму про вихід з ЄС відкладають. Привід більш ніж пристойний – найбільш реальний вихід без договору завдасть сильного удару по економіці Британії, призведе до різкого падіння рівня життя і безлічі гуманітарних проблем. Цей аргумент є безпрограшним: погано жити електорат не захоче, а політикум, що прирікає електорат на погіршення рівня життя, ризикує скотитися на маргінес, і цим доводом можна закрити роти навіть затятим прихильникам Брексіта, включаючи Бориса Джонсона та інших.
Але тут з’являється багато перешкод, як всередині Британії, так і поза нею.
Одна з них – участь або неучасть Британії в травневих виборах до Європарламенту, британські місця в якому вже перерозподілені між іншими країнами. Втім, видається, що це якраз технічна і цілком здійсненна проблема. До того ж, авторитет і вага Європарламенту викликає питання.
Друга перешкода – це необхідність, власне, відкликання Британією заявки на вихід, для чого необхідне консолідоване рішення парламенту. А такого рішення, швидше за все, може і не бути, оскільки позиції прихильників Брексіта дуже сильні, і вони будуть розмахувати результатами референдуму, спекулюючи на необхідності поваги до народного волевиявлення.
Однак, якби заявку вдалося відкликати, то можна було б перейти до етапу багаторічних торгів про умови виходу, в ході яких, як то кажуть, «хтось помре – або віслюк, або падишах». Тобто або в Європі зміняться керівництво і реалії, і ЄС піде на зміну своїх умов, або в Британії зміняться настрої, і Брексіт буде знято з порядку денного.
Є, щоправда, варіант затримки Брексіта на кілька тижнів або місяць, але зволікання навряд чи щось дасть. Євросоюз однозначно відмовляється змінювати умови в доступному для огляду майбутньому.
Є і зовнішні перешкоди зазначеного сценарію, що полягає в «спуску на гальмах» Брексіта. Для цього необхідно консенсусне рішення решти 27 країн, а це складно, бо колгосп – він і є колгосп.
Крім того, в Європі є свої прихильники Брексіта, перш за все Німеччина і Франція. Вихід Британії істотно зміцнює позиції Берліна і Парижа, робить Європу більш германо-французькою при домінуванні Німеччини.
Британія багатьом заважає своїм особливим становищем знаходження «наполовину в Євросоюзі», заважає своєю особливою позицією, часто проамериканською. Зокрема, Британія займає непримиренну позицію з питання санкцій проти Москви, оскільки на Росію не надто зав’язана економічно. У той же час, німецькі корпорації загрузли у співпраці з Москвою, причому не тільки за проектом «Північний потік». Словом, якщо Британія піде, багато в Європі зітхнуть з полегшенням!
Тому найбільш вірогідним поки що представляється так званий жорсткий вихід Британії з Євросоюзу без договору з максимальними втратами для економіки і гуманітарної сфери. До цього додається зростання сепаратистських настроїв в Шотландії і особливо в Північній Ірландії, які голосували проти Брексіта. З актуалізацією проблеми Гібралтару і розбірками з Іспанією з приводу цього крихітного півострова, що давно втратив стратегічне значення.
Словом, «Санта-Барбара» навколо Брексіта триває, дивіться наступні серії…