Посол Республіки Узбекистан Алішер Абдуалієв розповів «i» про торгівлю в СНД, двосторонні проекти та конфлікт навколо польотів між Києвом і Ташкентом.
Запитання: У результаті створення на пострадянському просторі Євразійського економічного союзу (з 1 січня 2015 р.), наскільки змінилися торгово-економічні відносини Узбекистану з країнами цього об’єднання?
Відповідь: Ми маємо глибокий ступінь співробітництва з членами ЄАЕС. Зокрема, Росія та Казахстан входять до п’ятірки наших основних торговельних партнерів. Республіка Узбекистан (РУз) не є членом ЄАЕС, однак взаємодію з країнами Союзу ми сьогодні здійснюємо у форматі двосторонніх відносин.
Якщо говорити про нашу співпрацю з цими державами до створення ЄАЕС, звичайно, з огляду на світову економічну кризу, можливо, обсяги взаємного товарообігу дещо скоротилися. Та це стосується не тільки ЄАЕС – інших країн теж. Щодо світової фінансово-економічної кризи, то загалом для виходу з екстремальних ситуацій Узбекистан упровадив методи державного регулювання, що в кінцевому підсумку цілком себе виправдало. У республіці створено достатній запас міцності та достатня ресурсна база для забезпечення безперебійної роботи фінансової та економічної системи, окремих підприємств і галузей економіки. Проте з 2016 р. відчувається активізація співпраці РУз та ЄАЕС. Ми зараз також форсуємо свою експортну продукцію саме до країн цього об’єднання (надто до Росії, Білорусі та Казахстану).
З: Чи ефективна зона вільної торгівлі в межах СНД? І за якими аспектами країнам можна покращувати свою співпрацю, особливо зачіпаючи двосторонню торгівлю України з РУз?
В: Усі держави, що входять до складу СНД, мають двосторонні угоди про вільну торгівлю між собою. Щодо України, на жаль, в останні роки похвалитися особливими досягненнями в обсягах наших торговельних відносинах немає підстав. Однак сьогодні ми більше уваги приділяємо якісним змінам у наших торгово-економічних відносинах, що з кожним днем набувають якісно нової структури. А саме: сьогодні на українському ринку широко представлено продукцію з високою доданою вартістю.
Зокрема, українські автолюбителі добре знають автомобілі, вироблені на базі абсолютно нової для нашої країни галузі – автопрому, що з’явився після здобуття Узбекистаном незалежності. У лютому цього року посольство провело бізнес-форум, у межах якого підписано низку контрактів і вже розпочато експортні постачання. До України почала надходити високотехнологічна продукція РУз, а саме з липня узбецькі підприємства ARTEL та AKFA почали постачання на український ринок пральних машин, пилососів, телевізорів, кондиціонерів, газових плит, а також радіаторів. Підприємство AKFA відкрило офіс у місті Київ.
Це є результатом ужитих заходів та успіхом послідовної економічної політики незалежного Узбекистану, що впевнено йде своїм шляху розвитку. Зараз у нашій країні активно розвивається малий і середній бізнес, з’являються нові промислові об’єкти. У трьох економічних зонах ми створили понад сто нових виробництв. Їхня продукція зараз експортується переважно до країн СНД, зокрема в Україну.
З: Які проблемні питання необхідно вирішити Україні та РУз, насамперед для відновлення зовнішньоторговельних відносин, які загублено в останні роки?
В: В українському напрямку ми не відчуваємо особливих проблем. Усі гострі питання знято в лютому цього року, включаючи взаємні обмеження та додаткові мита. На думку посла України в Узбекистані Юрія Савченка, каменем спотикання є транспортування вантажів територією Росії: багато українських вантажів мають певні труднощі в експорті продукції до країн Центральної Азії. Тому транспортування вантажів – основне питання, на яке треба звернути увагу саме українській стороні.
З: І хто в цьому винен?
В: Усі питання Україні треба вирішувати зі своїми найближчими сусідами, з якими ваша країна мала тісні взаємини в торгівлі. Або знайти альтернативний маршрут. Однак, на думку експертів, інші варіанти є економічно невиправданими. Через перевалки в портах Грузії та Казахстану витрати значно зростають, що позначається на вартості товарів. Тому цей маршрут має бути дофінансовано. Щодо проходження узбецьких товарів територією Росії, призначених для України, – поки в РУз немає на цьому шляху жодних перешкод.
З: Які проекти сприятимуть відновленню наших торговельних зв’язків?
В: У жовтні планується проведення бізнес-форуму та підписання в Ташкенті угоди між ICC Ukraine та Торгово-промисловою палатою Узбекистану. У його межах створюватимемо майданчики для проведення бізнес-зустрічей та обговорення проектів. Нещодавно ми активізували контакти між Кашкадар’їнською, Сурхандар’їнською, Хорезмською областями та Львівською ТПП, а також Київською ТПП. Сподіваюся, РУз нарощуватиме експорт в Україні.
Цього року ми успішно відновили реалізацію тютюнової продукції UZВАТ, почали експортувати тютюновий лист і сигаретну продукцію. Наразі обсяги постачання – $5,5 млн. До кінця року плануємо досягти $8 млн. Нещодавно відбулися візити до РУз представників українських підприємств – обговорювалося торговельне співробітництво з «Узбекнафтогазом». З компаніями України ведемо переговори про створення торгового дому на території Узбекистану. У Києві вже функціонує таке підприємство – ТД «Torg.UZ». Також в українській столиці відкрито офіс нашого великого підприємства – виробника алюмінієвих радіаторів. Це говорить про те, що узбецька сторона має бажання, прагнення та довіру до українських партнерів. Зі свого боку, наше посольство має намір активізувати цю тенденцію й залучити більше узбецьких підприємств на ринок України. Тим паче є ніша, що утворилася з огляду на нинішні відносини України з Російською Федерацією.
Ще хочу додати, що в липні в Узбекистані відбувся плодоовочевий ярмарок, у якому брала участь українська корпорація АТБ. Як імпортер, АТБ зацікавлена в постачанні узбецьких фруктів і сухофруктів. Ця торговельна мережа має щоденну потребу у свіжих фруктах 600 тонн. Ми, звісно, зацікавлені у використанні таких можливостей, адже узбецькі фрукти сильно відрізняються за своїми смаковими характеристиками.
З: А якою буде логістика?
В: Узбекистан не відчуває особливих проблем в експорті нашої продукції до України російською територією. Та якщо альтернативні маршрути будуть економічно вигідні, комерційні структури їх використовуватимуть.
З: З огляду на ЗВТ України з Європейським союзом, чи зацікавлена РУз у виході на європейський ринок, використовуючи нарощування взаємного співробітництва з Україною? У яких сферах?
В: Звичайно. Це гарна можливість для створення платформи бізнес-структурам РУз з метою виходу на ринки ЄС. У цьому напрямку вже комерційні структури ведуть роботу. Можливо, на початку 2017 р. пробна партія узбецьких сухофруктів вирушить до Європи з території України, де попередньо розфасовуватиметься.
З: Які обсяги, і чи є в РУз переважна географія постачання?
В: Плануємо постачання до країн Східної Європи (Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччини). Щодо масштабності, поки що рано про це говорити, бо є ціла процедура документальних нюансів – сертифікація, відповідність європейським стандартам тощо.
З: Півтора року тому Ви говорили, що очікуєте пожвавлення в торгівлі між нашими країнами та що в перспективі її масштаби потроїться завдяки традиційним постачанням. А також що можна буде довести взаємну торгівлю до рівня $2 млрд щороку. Якою зараз є наша схема експорту-імпорту?
В: Ще 2013 р. у нас був мільярдний торговий взаємообіг, а за підсумками нинішнього року ми ледь отримаємо цифру в $150-200 млн. Поки що можемо похвалитися тільки структурою. Цифрами – ні. Зараз з України ми постачаємо в основному метал і металопродукцію. До України веземо текстиль, сухофрукти, автомобілі, хімічні добрива. Але Узбекистан входить на український ринок з новою продукцією та величезним потенціалом.
Цього року, 1 вересня, наша країна відзначатиме 25 років незалежності. І зараз у РУз відбуваються великі зміни. З появою нових виробництв та об’єктів наші експортні можливості збільшуються. І я впевнений, що узбецька продукція буде широко представлена в Україні. Однак за умови, що у вашій країні настане політична та економічна стабільність.
З: Перенасичений ринок Заходу без ентузіазму відчиняє двері для української продукції. У пошуках ринку збуту Україна звернула погляд на досить ємний ринок середньоазіатського регіону, зокрема РУз. Одним із перспективних напрямів наших економічних відносин може стати автомобільна промисловість. Що думає з цього приводу узбецька сторона? Чи велика ймовірність зустрічних постачань?
В: Автомобілів узбецького виробництва постачається і продається в Україні більше, ніж у нас аналогічної української продукції. Та в Узбекистані вітають постачання українських авто. Зокрема, продукція Запорізького автомобільного заводу є на нашому ринку без обмежень. Так само як і автомобілі узбецького виробництва вільно постачаються у вашу країну. Якщо говорити про динаміку збуту автомобілів UZ-Daewoo в Україні, то продажі зараз низькі (через економічну ситуацію в країні): 50-60 одиниць на місяць. Однак ми сподіваємося до кінця року реалізувати 1500 машин. З метою наростити продажі наших автомобілів компанія «Укр-УзАвто» презентувала 11 серпня в Києві новий автомобільний бренд економ-класу RAVON-R2.
З: 2014 р. в РУз запустили III вільну економічну зону. Чи працюють там українські підприємства? Чи створено спільні?
В: З огляду на те, що в Україні погіршилася економічна ситуація, деякі потенційні інвестори передумали. А от одне з українських підприємств (що входить до структури інституту Патона) має намір створити під Ташкентом спільне підприємство у сфері обробки металу і зварювальних робіт. Поки що обговорюємо цей проект.
З: Пару років тому ходили розмови про можливість спільної роботи із Сумським НВО ім. Фрунзе в нафтогазовій та енергетичній сферах, а також про експериментальні постачання мармуру в Західну Україну. Чи вдалося налагодити співпрацю?
В: На жаль, постачання мармуру закінчилося експериментом через фінансовий стан українського партнера. А Сумське НВО ім. Фрунзе й далі бере участь у постачаннях устаткування в об’єкти «Узбекнафтогазу». Хочу підкреслити, що наша сторона готова до співпраці, однак через погіршення економічного стану української держави багато пропозицій залишилися нереалізованими.
З: Чи відновлено перервані у 2014 р. контакти з портом Іллічівськ щодо транзиту узбецької бавовни-сирцю?
В: Вирішення питання залежить не тільки від узбецької сторони. Ми вантажили продукцію за заявками міжнародних бавовняних трейдерів. І саме вони приймають рішення про відновлення роботи з українськими портами. А такої заявки немає. Мабуть, через нестабільну ситуацію в портах України (визначення господарів, заміна керівників тощо). Щодо згоди узбецької сторони – ми не проти відновлення постачань, якщо будуть запропоновані пільгові умови з обробки, навантаження й інших позицій з українських портів.
З: Отже, перспективи нульові?
В: Я планую в серпні зустріч з керівництвом Іллічівського порту. Подивимося, які в них наміри і що вони робитимуть для привернення уваги бавовняних трейдерів.
З: МАУ та «Узбекистон хаво йулларі» припинили польоти. Український перевізник звинувачує узбецьких колег в ультимативній постановці питання і вказує на те, що в РУз існує реальний монополізм. Ваша версія того, що сталося?
В: По-перше, у РУз на авіаринку не тільки Національна авіакомпанія Uzbekistan Airways. Є ще одна приватна. По-друге, як пам’ятаю, у нас залишилися претензії до компанії «Аеросвіт» (збанкрутувала 2012 р.), яка має певні борги перед Uzbekistan Airways (за технічне обслуговування, заправку та інше). «Аеросвіт» дуже вдало збанкрутував. Після його банкрутства ми маємо співпрацю з Міжнародними авіалініями України. І вже давно не секрет, хто є власником цих обох компаній. Та потрібно залишатися порядними людьми, бути чесним зі своїми партнерами й розрахуватися за боргами.
На початку серпня я зустрічався з новопризначеним головою Державної авіаційної служби України Олександром Більчуком, і він повідомив: якщо МАУ не зможе домовитися з Uzbekistan Airways про виконання двосторонніх польотів за маршрутом Київ-Ташкент і Ташкент-Київ, цю можливість можна буде надати більш дрібним авіакомпаніям – Azurair, Bravo, Yanair, «Роза вітрів». Сподіваюся, до осені вже стане відомо ім’я перевізника. І це дуже добрий сигнал.
З: А ось президент МАУ Юрій Мірошников в інтерв’ю мені сказав: «У певний момент узбецька авіакомпанія заявила, що два рейси – це багато, мотивувавши своє рішення кризою в Україні, й ультимативно запропонувала скоротити польоти до одного рейсу на тиждень». Справді, у практиці міжнародних авіавідносин немає поняття «зменшувати кількість рейсів», а тільки стабільно тримати або нарощувати…
В: Ми не ставили ультиматумів, лише запропонували виконувати в зимовий період по одному рейсу, а в міру наповнюваності – пускати вже по два рейси. Це був суто комерційний хід. Однак сподіваюся, що з березня 2017 р. польоти між нашими країнами відновляться.
З: РУз належав кримський санаторій «Узбекистан». Після анексії півострова та націоналізації РФ багатьох таких об’єктів як вирішено питання власності?
В: У нас у Криму єдиний об’єкт – санаторій «Узбекистан». Він був побудований на кошти РУз і є власністю держави. Тому ніхто не може його націоналізувати. Продавати санаторій ми не збираємося.