Через нову агресію Росії проти українських кораблів в Азовському морі, офіційний Київ був змушений вдатися до радикальних заходів і ввести воєнний стан у десяти областях України.
Наскільки своєчасним було рішення, чи достатньо було обмежитись лише прикордонними регіонами для захисту всієї держави, як це вплине на рейтинг президента Петра Порошенка, а також коли очікувати на повномасштабне вторгнення з боку східного «сусіда» про це та багато іншого «Економічним Новинам» розповів військовий оглядач і блогер Олексій Арестович.
Троє екс-президентів України дорікнули президента Петра Порошенка в несвоєчасності введення воєнного стану. Що заважало прийняти таке рішення після Іловайська, Дебальцеве і під час анексії Криму? Чому в той час обмежилися тільки формулюванням «антитерористична операція» (АТО)?
Дуже просто. Справа в тому, що колишній закон про воєнний стан 2000 року був дуже недосконалий. Точніше, не стільки сам закон, скільки мільйон підзаконних актів. Наприклад, були проблеми з проголошенням про часткову мобілізацію та мобілізацію на окремих територіях, з перепідпорядкуванням народно-господарського комплексу, вилученням майна, призовом до армії і т.п. Тому, щоб уникнути економічних і соціальних двозначностей в критичній ситуації в 2014, 2015 року, 2016 і 2017 роках його не запроваджували. Формулювання АТО дозволяло цільовим чином вводити особливий правовий, військовий режим на обмежених територіях без замаху на майно громадян, приватних фірм і всіх цих нюансів. Та й ресурсу на той момент не було. Весь цей час непомітно для громадян велася дуже велика і кропітка робота по зміні підзаконних актів. Останні зміни 8 листопада Кабмін прийняв підзаконний акт про порядок евакуації громадян у разі розробки подальшого закону про воєнний стан і його імплементації. Зараз триває робота в цьому напрямку, тому що далеко не все прописано. Отже, не оголошували, тому що юридично закон був недосконалий і заподіяв би більше шкоди, ніж користі. Довелося діяти в рамках недосконалого, але більш дієвого механізму АТО. Знадобився закон про окуповані території, щодо деокупації Донбасу, щоб потім можна було перейти від АТО до Операції об’єднаних сил (ООС). Це абсолютно новий корпус юридичних понять і норм, розроблених в межах досвіду чинного конфлікту. Дуже непроста справа.
Воєнний стан введений лише в десяти областях України. Той факт, що його не буде в Києві та Київській області може якось “зіграти на руку” Росії? Наприклад, в плані організації нового Майдану?
Вони не зможуть організувати новий Майдан, бо минулий і позаминулий раз – це був порив нації, яка боролася за своє виживання. Таке народне віче. Його не зімітуєш. Повторити це нереально. Необхідно, щоб нація дійсно пережила відчуття того, що її історична доля зараз ламається і піде в неправильному руслі, що треба за будь-яку ціну затикати цю «дірку». Всі спроби підняти інші «майдани»: тарифний, банківських вкладників, «саакашвілівські» протести показують, що скільки «тітушек» не клич, скільки народ не умовляй, нічого не вийде. Тому Кремль на це не піде. Вони роблять ставку на масові заворушення під час виборів і виборчої кампанії в прилеглих до Росії областях, таких як Харківська. І там введення воєнного стану зіграє нам на руку, тому що в будь-який момент можна заборонити масові зібрання громадян. І все. Сидіть у себе вдома і займайтеся сепаратизмом. Захопити держадміністрації, блокувати військові частини не вийде.
Нещодавно в Києві відбувалися захоплення торгових центрів і помилкові мінування торгових мереж. За інформацією від журналістів з регіонів, в тих областях, де введено воєнний стан, серед населення шириться паніка: гряде масова мобілізація і конфіскація майна. Ясна річ, тут без російської пропаганди не обійшлося. Але як Ви вважаєте, чи правильним було рішення про введення воєнного стану тільки в прикордонних з Росією областях, а не по всій Україні? Адже не треба забувати і про контингентах російських військ як в Білорусі, так і в Придністров’ї …
Воно абсолютно вірно. У влади зараз інша якісна проблема. Порушена політична комунікація з народом, якому дуже погано пояснюють, що, до чого і як. Від цього всі проблеми і збільшується поле для російської пропаганди. У нас країна ділитися на дві категорії: народ і громадяни. Останні більш-менш розуміють, про що йдеться. А є народ, якому все одно. Їм би скоріше втікти в Польщу, закупитися сіллю і сірниками, і сіяти паніку. Саме з народом, як би ми не іронізували, необхідно вибудовувати політичну комунікацію, її у нас геть немає.
Що стосується захоплення центрів та інших заворушень, типу побиття Гриценко в Одесі, то смішно очікувати, що після оголошення військового стану, в країні зникне злочинність. У Таїланді воєнний стан вже 13 років, в Туреччині – третій рік, в Єгипті – 30 років, в Ізраїлі -з 1948 року. Але це ж не означає, що немає злочинності. При всіх ізраїльських спецслужбах і абсолютно мілітаризованому суспільстві, злочинці влаштовують розбірки в центрі міста, періодично із застосуванням протитанкових ракет. Здавалося б, маленька країна, населення як у Києва, все наскрізь контролюється, і тим не менш. Так що очікувати, що зникнуть рейдерські захоплення, перестануть нападати на торгові центри і кандидатів в президенти через введення воєнного стану вельми наївно.
Що стосується конкретного захоплення «Оушен плаза», то треба розуміти, що це Ротенбергівский центр, який належить куму або другу Володимира Путіна. І наївна націоналістична молодь повинна виконувати свої завдання. Вони за це отримують гроші, а російська пропаганда отримує привід, щоб звинуватити Україну і українських «нацистів» в терорі і відлякати іноземних інвесторів. Те, що це проплачена акція я не сумніваюся на 99,9%. Взагалі, націоналістична група, яка все це влаштовує, вдаючись до радикальних методів, як правило на 85% контролюється російськими спецслужбами.
Наскільки доцільно вводити воєнний стан на такий короткий термін? Що взагалі можна встигнути зробити за 30 днів?
Нічого не треба встигати за 30 днів. Це запобіжний засіб. Все одно, що ви підходите до під’їзду і бачите хулігана з ножем і пляшкою пива. Ви не знаєте нападе він на вас чи ні, але ви відкриваєте сумочку, вилучаєте звідти газовий балончик і скориставшись їм, спокійно йдете далі. Є дані, що Росія конкретно зібралася йти на жорсткі заходи, що зазначається у декларації з мілітаризації Чорного і Азовського морів, яку Україна представила на розгляд Генасамблеї ООН. Це попередження. Ми показуємо Росії, що нічого не вийде і ми в повній бойовій готовності. А коли є дана умова, то нападати – собі дорожче. Ворота для можливих жорстких заходів ніколи не залишаються відкритими на довгий період. Змінюється політична кон’юнктура, свята … і агресор “попускається”. Це як у випадку з тим же хуліганом, який побачивши вас з чоловіком, братом чи сином біля під’їзду або просто інші люди з’явилися, вирішує не нападати, бо надто багато свідків. Введення воєнного стану – це привернення уваги свідків. Якщо вам вже дуже зле і вас чекає хуліган в підворітті, то краще розбити вікно сусідам, потім за скло заплатити і поясніти, але зате у вас будуть свідки. Вважайте, що ми б’ємо в загальносвітове, загальноєвропейське вікно і залучаємо до себе багато уваги. Таким чином, нападати вже не з руки. І видати за прикордонний інцидент, або ланцюг інцидентів, які привели до війни і ескалації теж не вдасться. Ми чітко позначили наміри противника. Крім того, воєнний стан має секретну частину, де маса заходів військового характеру, про який мирним громадянам краще не знати. Починаючи від стратегічних складів, перехід на інші управління зв’язку, інші можливості, які дають розвідслужбам працювати по противнику поза Україною і т.д. Це теж дуже важливо. Варто зауважити, що льотний час російських літаків до території України одну годину, перехід танків – добу. Потім збирати депутатів в різдвяні канікули і вводити воєнний стан буде ніколи. Тому зараз на період свят є можливість підстрахуватися.
Президент чітко заявив, що на права і свободи українських громадян воєнний стан не вплине. Але ви згадали про наявність секретного додатку до його указу. Чого варто побоюватися простим громадянам?
Секретний додаток стосується виключно противника і системи нашого управління у випадку воєнних дій. Жодного відношення до простих громадян він не має. І, при всій повазі до громадян, вони занадто дрібна деталь у цій грандіозній схемі. Тому ніхто не буде обмежувати простих громадян, дивитися їх пошту, телефони і т.ін. Їм цього не потрібно. У військових є мільйон турбот більш глобальних.
Яка ймовірність того, що військовий стан буде продовжено на невизначений термін?
Судячи з того, як закон про воєнний стан приймався в Раді, спроба продовжити на невизначений термін взагалі не пройде. Думаю, що навіть на 60 днів буде продовжуватися з великим боєм, якщо знадобиться. Ситуація, коли довго посилаються на якусь секретну інформацію може пройти один або два рази. Наступного разу вона буде за принципом «вовки – вовки». Скільки б президент не говорив про розвідувальних даних з боку своїх спецслужб, в парламенті можуть просто не повірити. Це абсолютно неможливо. Просто у нас громадяни плутають поняття «воєнний стан» з «військовою диктатурою» і «військовим переворотом». Це різні речі.
Як рішення про воєнний стан відіб’ється на рейтингу Петра Порошенка в контексті президентських виборів?
Думаю, що знизиться. Це дуже непопулярний захід. І поки вона виходить йому боком, ніж дає якийсь рейтинг. Якби він гнався за рейтингом, то заарештував би Віктора Медведчука і отримав би такий рейтинг, як треба. А воєнний стан, який викликав таку кількість паніки і критики, не думаю, що істотно підвищить показники електоральної підтримки. Дай Бог, щоб йому вдалося втриматися на нинішніх позиціях.
Чим керується Путін, в своїх постійних спробах знайти зовнішнього ворога?
Не просто зовнішнього ворога. Він працює по Україні дуже конкретно. Справа в тому, що Росії відпустити Україну немислимо. Просто зараз є надія, що їх кандидат зможе перемогти на президентських і парламентських виборах. А взагалі пік боєготовності російської армії 2020 рік. І не треба думати, що підрозділи російської армії, які зосередилися біля нашого кордону, зібралися просто так, тому що їм нема що робити. Думаю, що більш масштабне військове протистояння з Росією, під її прапорами, практично неминуче в 2020 році. Зараз сторони просто готуються, хто швидше. Ну і пауза на 2019 рік, виборчий період в Україні, який може дозволити Росії обійтися без конфлікту. Але військова небезпека не зменшується, а збільшується. Існує безліч причин, починаючи з військово – дипломатичних, закінчуючи чисто сакральним розумінням Москви, що таке «Тритій Рим», «велика цивілізація» і т.ін. Зрозумійте одне: вони НІКОЛИ не відпустять Україну. Якщо їм не дати конкретно «по шапці» і зробити фізично неможливою подальшу експансію.
Чи готові ми до активного протистояння на морі, в тому числі, з точки зору матеріально технічного забезпечення?
На морі – не готові. Ми можемо забезпечити протидесантну охорону узбережжя. Ці позиції у нас дуже сильні: авіація, артилерія, морська піхота. Але по флоту ми зовсім ослаблені. Максимум для нас – це боротьба з браконьєрами в прибережній зоні. З іншого боку, нам море особливо і не треба захищати. Треба переводити ситуацію з блокування портів Маріуполя і Бердянська в політико-дипломатичну площину. І міжнародна спільнота покарає і зробить більше, ніж ми могли б зробити навіть зі своїм флотом. Тому що морська торгівля багатостороння. А порушення таких речей, як правило, не прощають. Зокрема, 3 грудня буде голосування в Генасамблеї ООН по українській декларації про мілітаризацію Росією акваторії Чорного та Азовського морів. Думаю, що за цей документ проголосують. І він стане основою і фундаментальним документом для того, щоб далі подавати до міжнародних судів і розвивати цю тему. Американський сенатор Джон Пайетт, колишній посол США в Україні, сказав, щоб задля покарання російські судна, які прибули з Азовського моря, просто не пускати в європейські західні порти. Це було б важким економічним ударом для Росії. Ми готові відбити висадку російських військ на Азовському узбережжі, але битися в морі – поки сил немає.
Чи буде Україна готова до повномасштабного протистояння з Росією в 2020 році? Думаю, до того часу будемо готові набагато краще. Наразі відносно готові. Звичайно, буде дуже важко, але думаю, що ми вже не програємо. Для нас непрограш рівний перемозі. Можуть бути великі втрати. Але ми не програємо. А для нас – це вже перемога, а для Росії – поразка.
Якщо українські військові кораблі зараз спробують пройти по Керченській протоці, що їх очікує?
Думаю, що очікує щось подібне, свідками чого ми вже були. Те, що Росія блокує Керченську протоку – це не випадково. Така стратегія. Ясно, що вони не пропустять нас. Я б на місці президента, що-небудь таке зробив би … Якраз саміт G20 був в Аргентині, щоб показати, що Росія неадекватна. Надіслати ще один – два кораблика, але не доводити справу до стрілянини, а просто з прямою трансляцією показати всю цю істерію.
Що буде з нашими полоненими хлопцями в контексті їх міжнародного статусу?
Росія, коли їх судила, порушила всі загальноприйняті міжнародні норми, правила і судову практику. Військовополонених не можна судити, якщо тільки вони не зробили військовий злочини. В даному випадку вони цього не робили, не стріляли, не розправлялися з цивільними. Їх послало керівництво держави, під відкритим прапором, з чіткою приналежністю, виконати завдання переходу з однієї української військово-морської бази на іншу. Росіяни брутально напали в нейтральних водах. Наших хлопців чекає в’язниця. У міру вирішення ситуації, в разі позитивного результату, їх поступово обміняють на російських військовополонених, які є у нас в тюрмах. Якщо ситуація буде розвиватися в бік ескалації і великої війни – доведеться сидіти. Але велика війна не триватиме довго. Максимум місяць – два. Для території наших розмірів, скоріше, місяць. Потім буде якась окрема угода, переговори, а потім масовий обмін полоненими. В якомусь сенсі в разі великої війни – їх швидше звільнять, ніж якщо буде уповільнений конфлікт і будуть торгуватися повільно. Але думаю, що, рано чи пізно, звільнять всіх.
Лідери Франції та Німеччини, заявили про те, що не бачать сенсу в посиленні санкцій проти Росії. Як на Вашу думку – це черговий ліберальний реверанс в сторону Росії, бажання спустити на гальма загострення в Азовському морі?
Вони просто перед аргентинським самітом G 20 не хотіли псувати порядку денного. Це все одно, що ви запросили на День народження, якогось родича, який посварився з якимось далеким родичем. Але не скасовувати ж свято ?! Нехай прийде, поговоримо, а там видно буде. Але ще очікуємо декларацію ООН по мілітаризації Росією Чорного і Азовського морів і за даним фактом країни світу будуть змушені реагувати. Ще не вечір, як кажуть.
Однак, на жаль, імовірність відсутності санкцій дуже висока, тому що Німеччина дуже хоче «Північний потік» з Росією. А Франція лається і нарікає за створення європейської армії, щоб не залежати від НАТО і США. Там теж свої проблеми між старенькою Європою і США, де важливу роль в цих протиріччях грає Путін. Насправді Європа в цьому плані не так нам важлива. А більше англосакси: американці, британці, канадці. Тому що, якщо давати зброю і матеріальну допомогу, або влаштовувати безпілотну зону, перекидати війська, флот, це зроблять англійці, а не європейці. Британський флот зараз патрулює в Чорному морі, його літаки базуються в Румунії для перехоплення російських винищувачів, коли ті небезпечно маневрують. Так що в цьому сенсі нам, скоріше, потрібно дружити з англосаксами.
Тобто, сподіватися на заморожування будівництва «Північного потоку – 2» безглуздо, незважаючи, в тому числі, на активні заклики США до своїх європейських партнерів з цього приводу?
Так, американці збираються якісь санкції робити, але поки, думаю, це питання дискусії. Трамп анонсував санкції проти «Північного потоку – 2», очевидно, щоб підняти питання на полях саміту G20.
Як Ви оцінюєте засідання Радбезу ООН, на якому не пройшов російський порядок денний РФ про «провокації» України, але і ніяких резолюцій прийнято не було?
Те, що не пройшла російська резолюція, вже досить добре. У членів Радбезу ООН просто не було достатньо даних, що вести повноцінне обговорення. Вони виявили недовіру російській декларації і підтримали українську великим числом голосів. Дев’ять країн «проти» чотирьох. У політиці, особливо коли багато гравців з різними суперечливими установками та інтересами, прийняття рішення за добу, яке засуджує або торпедує резолюцію, представлену постійним членом Ради безпеки ООН – дуже велике досягнення.
Декларацію про мілітаризацію Росією акваторії Азовського і Чорного морів повинні розглядати на Генасамблеї ООН на початку грудня. Чого очікувати, враховуючи, що в Радбезі ООН Росія має право «вето»?
Генасамблея ООН може подолати навіть вето члена Радбезу. В цьому і вся інтрига, що Росії не вдасться перебити цей розклад. Більш того, постійне порушення декларації, яку приймає Генасамблея, постійно торпедувати її рішення, підриває статус цієї країни як члена Радбезу ООН. Крім того, в світі вже не перший рік йде серйозна дискусія про те, що Росію необхідно виводити з постійних членів. Це буде ще один камінчик в кошик, який, рано чи пізно, переповниться.
Виходячи з того, що у нас в Міноборони присутній радник США чи означає це що Україна несамостійна в прийнятті рішень і знаходиться під зовнішнім управлінням? І наскільки Україна стала місцем для розборок і з’ясування хто крутіший – США чи Росія?
З цієї точки зору, Росія знаходиться під значно більшим зовнішнім управлінням, тому що кількість капіталу і нерухомості російської верхівки, яка є на Заході, в тій же Америці, перевищує всі розумні межі. Якщо дочка глави МЗС Росії Сергія Лаврова живе постійно в Нью Йорку, то чи є він зовнішньоуправляемою фігурою? Його можна шантажувати дуже легко. Це трактування більше проросійської пропаганди. У сучасному світі взагалі немає незалежних країн. Можна сказати, що США знаходиться під зовнішнім управлінням Китаю, який виробляє 75% промислових виробів для Америки, і навпаки. Тобто, це все інтерпретації. Вони не спираються на факти. Радник міністра – він же не міністр оборони. У всякому разі, такий варіант більш прийнятний, ніж ситуація, коли в лютому 2014 року голова СБУ і міністр МВС були громадянами Росії. А радник – це ще не залежність.
Чи є у Вас передчуття третьої світової війни? Була новина про те, що США виходять з договору щодо ракет середньої і малої дальності (РСМД), договору про протиракетну оборону (ПРО). Таким чином руйнуються фундаментальні основи міжнародної безпеки, що оберігають багато десятиліть людство від термоядерної війни. До того ж крім США і Росії про свої ядерні амбіції все голосніше заявляє Китай і інші країни…
У мене немає передчуття Третьої світової війни. Але відчуття ланцюжка серйозних конфліктів, починаючи з 2020 по 2026 рік, є. Це однозначно. Світ заходить в фазу нестабільності. І ми знаходимося на розломі геополітичних плит і можемо бути свідками ряду серйозних конфліктів. Так що нам не уникнути участі. Конфлікти очікуються на Балканах. Можливо, в Південно-Східній Азії: Китай – В’єтнам, Китай-Японія, Китай – США, Північна Корея. У Східній Європі може бути серйозний конфлікт. На Близькому Сході, однозначно. Тобто, мережа конфліктів. Не думаю, що вони будуть пов’язані з єдиним задумом і, таким чином, перетворяться в світову війну, але якісь великі суперечки регіонального типу по переділу світу дуже вірогідні.