Отруєння газом у Британії колишнього співробітника російських спецслужб Скрипаля та дипломатичний скандал довкола цього факту створює вкрай несприятливі умови для продовження проекту зі спорудження другої черги морського газопроводу «Північний потік».
Ще недавно здавалося, що питання будівництва «Північного потоку 2» майже вирішено. Впевненість у цьому ще дужче зміцнилася після того, як Німеччина видала екологічний дозвіл на будівництво труби у своїх територіальних водах.
Щоправда, особливо старалися Штати, що здійснюють серйозний тиск на європейських партнерів з метою не допустити будівництво в інтересах енергетичної безпеки Європи та транзитних країн, передусім України, хоча насправді американці більше дбають про те, щоб вийти в Європу зі своїм сланцевим газом, потіснивши Росію.
У відповідь Європа, насамперед Німеччина як головний інтересант у питанні нової труби, відмовлялася в тому сенсі, що проект має не політичний, а комерційний характер. Така суперечка тривала б ще дуже довго, а трубу почали б явочним порядком будувати, однак сталось отруєння Скрипаля, російських дипломатів почали висилати з дуже багатьох країн, передусім у Європі та в США, міжнародна ситуація загострилася, і реалізація проекту «Північний потік 2» тепер є досить проблематичною.
Незрозуміло, навіщо Росія вкладала в реалізацію проекту стільки часу, енергії та коштів, зокрема й на підкуп та корумпування європейського бізнес-політичного істеблішменту, щоб потім одним замахом на відставного шпигуна-зрадника змазати всю виконану роботу? Щоправда, у Москві стверджують, що до отруєння Скрипаля жодного стосунку не мають і все це є провокація Заходу…
У питанні другої черги «Північного потоку» дуже багато залежить від того, як далеко американці готові зайти щодо введення санкцій. Одна річ вводити їх щодо путінського оточення, московських чиновників та російського бізнесу, починаючи з «Газпрому», що вже перебуває під американськими санкціями, проте не надто від цього страждає, і далі прокачуючи паливо до Європи. І зовсім інша річ, коли виникає питання про введення американських санкцій щодо великих європейських корпорацій за співпрацю з Росією, наприклад, за співпрацю енергетичних компаній з «Газпромом» або його дочірніми підприємствами в спорудженні другої черги балтійського газопроводу. Як це відіб’ється на економіках США, Європи та всього Заходу, можна тільки здогадуватися.
Проте в США вже заговорили про можливість введення таких санкцій. Зокрема, нещодавно 39 американських сенаторів зажадали від Міністерства фінансів і Державного департаменту США заблокувати реалізацію проекту. За даними ЗМІ, сенатори надіслали лист із відповідною вимогою на ім’я міністра фінансів Стівена Мнучина та першого заступника держсекретаря Джона Саллівана.
На думку сенаторів, якщо проект «Північний потік 2» буде здійснений, то «американські союзники та партнери в Європі опиняться під ще більшим зловмисним впливом з боку Москви». «Це буде крок назад на шляху диверсифікації в Європі енергоджерел, постачальників і маршрутів доставки, – непокояться американські сенатори. – Нас турбує те, що «Північний потік 2» підірве економіку України й інших країн у Центральній Європі, територією яких здійснюється транзит газу».
Парламентарі нагадали, що підписаний Дональдом Трампом у серпні 2017 р. закон «Про протидію противникам Америки за допомогою санкцій» (CAATSA) адміністрація може використати для підтримки енергетичної безпеки Європи. Сенатори закликали американську адміністрацію зробити все, щоб друга черга «Північного потоку» ніколи не була побудована.
Зі свого боку, у Держдепартаменті США не виключають, що на виконання закону CAATSA американські санкції можуть бути застосовані до іноземних компаній, задіяних у реалізації проекту «Північний потік 2». Це більш ніж прозорий натяк європейським енергоконцернам, що беруть участь у проекті. У відповідній заяві Держдепу зазначено, що американське зовнішньополітичне відомство витратило багато часу на те, щоб пояснити своїм союзникам, партнерам та іншим країнам «наслідки CAATSA» й те, як їх можна уникнути.
«Уряд Сполучених Штатів виступає проти проекту «Північний потік 2». Ми вважаємо, що проект підірве загалом енергетичну безпеку та стабільність Європи. Він надасть Росії ще один засіб для здійснення тиску на європейські країни, особливо на такі, як Україна», – заявила представник Держдепу Хізер Науерт.
Утім, з формального погляду закон не зобов’язує адміністрацію Трампа вводити санкції щодо «Північного потоку 2», але дає таку можливість. «Це може бути зроблено, якщо й коли адміністрація вважатиме, що ситуація того потребує», – пояснила заступник помічника держсекретаря з енергетичних ресурсів Сандра Оудкірк, зазначивши, що санкції, у разі їхнього введення, мають вплинути на дії Росії в контексті української кризи.
У Німеччині американську думку беруть до уваги, однак позиція Берліна досі не змінилася. Тут і далі наполягають на виключно економічному характері проекту, що має бути реалізований відповідно до європейського та національного законодавства.
Проте в Європі звинувачують Штати в тому, що в питанні санкцій вони мають і суто економічні цілі. У 2017 р., коли сенат США ухвалив проти Москви нові санкції, що можуть торкнутися європейських фірм, які співпрацюють з Росією в будівництві газопроводів, документ розкритикували в Євросоюзі. На думку зовнішньополітичного відомства Німеччини, за допомогою санкцій Вашингтон намагається звільнити місце для постачання американського газу до ЄС.
Посилення санкцій критикувала канцлер Німеччини, лідер системоутворювальної партії ХДС, що перебуває зараз при владі, Ангела Меркель. Лідер німецьких соціал-демократів, ще однієї системоутворювальної партії, що є молодшим партнером по керівній коаліції, Мартін Шульц заявив, що антиросійські санкції Вашингтона спрямовані проти Німеччини.
Західні ЗМІ зазначають, що під санкції може потрапити, наприклад, німецька нафтогазова корпорація Wintershall, що є одним з інвесторів будівництва «Північного потоку 2». У корпорації заявили, що зважати на інтереси України не мають наміру.
«Це не наше завдання як компанії – консолідувати бюджет України», – зазначив голова компанії Маріо Мерен у коментарях ЗМІ, наголосивши на поганому стані української газотранспортної системи. За його словами, упродовж десятиліть європейські споживачі платили мільярди за транзит газу через Україну, але ці гроші Київ витрачав на що завгодно, тільки не на обслуговування трубопроводів.
За всієї цинічності позиції голови Wintershall, він має певну слушність. Українську ГТС, звичайно, підтримують у більш-менш пристойному стані. Що ж до реконструкції та модернізації труби, то розмови про це та модний нині «пошук інвесторів» тривають ще з часів Леоніда Кучми, однак далі розмов справа не пішла. А Москва в компанії з європейськими компаніями за ці роки встигла побудувати першу чергу «Північного потоку» та впритул підійшла до будівництва другої черги. До того ж, на відміну від української ГТС, яку споруджували 40-50 років тому, «Північний потік» будують на сучасній технологічній базі.
І все-таки, американці стурбовані «Північним потоком» аж ніяк не тільки і не так із любові до справедливості. Заяви про санкції звучать одночасно з анонсуванням планів щодо налагодження постачання американського скрапленого газу до Європи. Тобто йдеться про лобіювання інтересів американських енергетичних компаній через політичний тиск на Європу з боку американської держави.
Очевидно, що плани американців щодо постачання до Європи скрапленого газу так само суперечать інтересам України, як і спорудження «Північного потоку», бо за будь-якого варіанта це призведе до зниження обсягів прокачування газу по нашій ГТС.
Інша річ, що плани американців щодо організації постачання до Європи скрапленого газу в таких обсягах, щоб серйозно потіснити російський трубопровідний газ, наразі є дуже сумнівними.
Експерти не виключають, що проти європейських компаній, які беруть участь у проекті «Північний потік 2», введуть санкції. Однак навіть без міжнародного загострення, введення санкцій проти провідних європейських компаній і цілком імовірна реакція Європи можуть істотно розбалансувати економіку Заходу та світову економіку загалом.
Утім, викладені вище розклади були до отруєння в Британії колишнього російського шпигуна Скрипаля. Зазначені сперечання могли тривати далі. Американці й далі б погрожували санкціями європейським компаніям, не наважуючись їх ввести, бо це може вдарити й по економіці США та Заходу як такого. Європа, насамперед Німеччина, і далі б мляво відбивалася від тиску з-за океану, а реалізація проекту поступово просувалася б.
Після інциденту з отруєнням нібито бойовим газом російсько-радянського виробництва ситуація різко змінилася на гірше для Москви та її «друзів» у Європі. Масове вислання російських дипломатів, закриття цілих консульських установ Росії, наприклад, у Сіетлі, відповідні дії Москви, загальне міжнародне загострення можуть як мінімум надовго відсунути створення газопроводу «Північний потік 2» хоча б навіть через різко негативне політичне тло. Ба більше, американці отримують додаткові козирі в питанні введення санкцій, адже навіть Меркель змушена була обурюватися фактом отруєння нікому не потрібного відставного шпигуна-зрадника.
Навіть пошук необхідних для будівництва коштів, обсяг яких оцінюють у €10 млрд, буде дуже ускладненим, бо далеко не кожен банк захоче кредитувати проект, ризикуючи потрапити під санкції Америки.