Масові протести в Єревані, що дістали назву «Оксамитова революція», можуть набути безстрокового характеру. Попри те, що головну вимогу мітингувальників - відставка прем'єр-міністра й екс-президента Вірменії Сержа Саргсяна - виконано, боротьба за владу в країні між її основними політичними гравцями тільки починається.
Сьогодні є велика ймовірність, що до влади прийде представник тієї-таки Республіканської партії, на що опозиція в особі її ідеолога, лідера партії «Громадянський обов’язок» Нікола Пашиняна, що відчув у собі силу завдяки народній підтримці, вже навряд чи погодиться. Тому найближчим часом акції непокори в столиці Вірменії, найімовірніше, триватимуть.
Вірменія тривалий час відрізнялася від інших пострадянських країн. Там не проводили референдуми про продовження президентських повноважень і відповідні конституційні реформи. Нині ж, після конституційної реформи 2015 р., обов’язки між прем’єром і президентом розподілилися.
Глава держави перетворився на символічну фігуру. Він може бути при владі тільки один семирічний термін. Основні управлінські важелі опинилися в руках прем’єра. Термін прем’єрських повноважень – п’ять років, але висуватися на посаду голови уряду можна необмежену кількість разів. Головне, щоб партія, яка висуває кандидата, перемагала на виборах. Або успішно формувала керівну коаліцію. Ці нововведення згодом і стали причиною масових протестів у країні.
З початку квітня у Вірменії відбуваються акції протесту. Вийти на вулицю лідери опозиції вирішили після того, як дізналися, що колишній президент Серж Саргсян збирається балотуватися на посаду прем’єр-міністра країни за підтримки Республіканської партії Вірменії та партії «Дашнакцутюн», що входять до керівної коаліції. Такий політичний розклад став останньою краплею для опозиціонерів, які звинувачують Саргсяна в неефективному управлінні країною та погіршенні економічної ситуації.
Протестний рух розпочався з акції «Мій крок» – ініційованої Пашиняном пішої ходи територією Вірменії. За декілька днів він з групою соратників пішки подолали понад 200 км, провівши акції в Гюмрі, Ванадзорі, Спітаку, Діліжане, Абовяні та Раздані.
Однак ця прогулянка опозиціонерів результатів не принесла. 17 квітня Саргсяна обрано головою уряду на спеціальному засіданні Нацзборів країни. Тоді опозиція оголосила, що проводитиме демонстрації, поки не буде вирішено питання мирної зміни уряду. До акцій у містах долучилися студенти. Дороги Вірменії на знак протесту почали блокувати далекобійники. Крім того, в останні дні протестів повідомляли, що в мітингах беруть участь військовослужбовці.
Під час демонстрацій поліція застосовувала проти протестувальників світлошумові гранати та сльозогінний газ. Повідомлялося про постраждалих, серед яких був і Пашинян. Крім того, понад 300 демонстрантів затримали. Під вартою опинився й лідер опозиції.
22 квітня Саргсян заявив, що може передати керівництво країною іншим політичним силам після вирішення найактуальніших проблем, що стоять перед державою, таких як «карабаське врегулювання». Проте обіцянкам екс-президента ніхто не повірив, й акції протесту тривали. Громадяни відмовлялися розійтися навіть під загрозою силового розгону.
Зрештою, після 10 днів протестів, у понеділок, 23 квітня, Саргсян погодився з вимогою протестувальників і оголосив, що йде з посади. «Нікол Пашинян мав слушність. Я помилився. Нинішня ситуація має кілька рішень, але на жодне з них я не піду. Це не моє. Я залишаю посаду керівника країни, посаду прем’єр-міністра», – ідеться в заяві Саргсяна. На його місце тимчасово призначено першого віце-прем’єра Карена Карапетяна.
Цього ж дня головного організатора протестів Пашиняна звільнили з-під варти. Він відразу оголосив про проведення «переможного мітингу» в Єревані. Очікувалося, що в середу сторони сядуть за стіл переговорів. Проте останньої миті їх скасували.
Причиною зриву назвали вимоги опозиціонера. Пашинян запропонував спікеру парламенту Вірменії Ара Баблояну та керівнику парламентської фракції керівної партії Ваграму Багдасаряну формат переговорів «три на три». А до цього йшлося про переговори за зачиненими дверима. В.о. голови уряду Карен Карапетян назвав неприйнятними такі вимоги і формат переговорів, зазначивши, що Пашинян намагається диктувати виключно свої умови.
Після зриву переговорів, вранці 25 квітня в Єревані поновилися масштабні акції протесту. Наразі Пашинян вимагає: Республіканська партія має піти з влади, виборів «всенародного кандидата» на посаду прем’єр-міністра і скликання позачергових виборів до парламенту.
Коментуючи зрив переговорів, політтехнолог Карен Кочарян заявив, що лідер опозиційного руху відчув силу за своєю спиною і в певний момент вирішив змінити правила гри. Він зазначив, що вважає його досвідченим діячем, який розуміє, що одна річ – прем’єрські амбіції, а інша – вміння працювати на цій посаді, вміння працювати з геополітичними центрами, що мають основне значення для країни.
«Посилюючи протести на вулиці, Пашинян паралельно намагатиметься знайти підтримку зовнішніх центрів сили. Можна сказати, що опозиціонер закинув м’яч на поле цих центрів. Про це свідчить хоча б його прес-конференція для зарубіжних мас-медіа», – сказав Кочарян.
Він звернув увагу на заяву посла США у Вірменії Річарда Міллза, який заявив під час відвідин Цицернакаберда про готовність працювати з Карапетяном. Аналогічний меседж містила телефонна розмова російського прем’єра Дмитра Медведєва з Карапетяном. Експерт не виключає, що Пашинян намагається зараз дістати підтримку зазначених геополітичних полюсів.
Хай там як, обидві сторони нинішнього політичного протистояння розуміють, що вибрати прем’єра на площі неможливо. Отже, переговори рано чи пізно відбудуться. Експерт стверджує, що зараз іде гра м’язами – Пашинян намагається утримати вулицю, Карапетян і РПА – утримати адміністративні та фінансові ресурси. Хто витримає випробування часом, той і переможе.
За словами європейського експерта з міжнародного права К’яртана Селнеса, незважаючи на те, що мітингувальникам вдалося домогтися перемоги в боротьбі за відставку чинного прем’єр-міністра країни, виникло безліч чинників, що змушують людей залишитися на центральних вулицях і площах Єревана.
«Революціонери» впевнені, що, звільнивши Саргсяна з посади, офіційна влада здійснюватиме попередню непопулярну в народі політику. Отже, можна вважати, що протести припиняться тільки в разі повного переформатування нинішнього режиму», – сказав експерт. Він переконаний, що це станеться лише тоді, коли влада у Вірменії цілком перейде до опозиційних сил на чолі з Пашиняном.
Історик і політолог Сергій Маркедонов вважає, що перемога опозиції у Вірменії не змінить ситуації в країні. Головна причина – опозиційні політики не мають нічого спільного, крім вимоги відставки Саргсяна.
«Країна опинилася в непростій ситуації. З одного боку, влада, що має великий дефіцит легітимності, а з іншого – опозиція без чіткої конструктивної програми. Серед опозиції найпомітнішим є Пашинян. Однак його прихильники не зможуть швидко й радикально змінити складні зовнішні умови, у яких перебуває Вірменія, якщо тільки не підуть на солідні поступки. Проте саме за це ганять опозиціонери попередню владу. 21 квітня в Нагірному Карабасі вперше за два роки загострилася ситуація. Це свідчить, що на Єреван знову намагаються тиснути ззовні», – вважає експерт.
Він не виключає, що невдоволення політикою влади може винести на поверхню випадкових персонажів, які не мають достатнього рівня компетентності та підготовки для керування країною. «Такому сценарію сприяє й те, що протест розширюється насамперед завдяки молоді. Погано організований, без чітких політичних лідерів рух стає зручним об’єктом для маніпуляцій», – вважає Маркедонов.
Політичний аналітик Андрій Бузаров упевнений, що Росія не стане втручатися в ситуацію, що зараз відбувається у Вірменії, поки не побачить реальної загрози своїм інтересам. За його словами, вірменський народ не хоче створювати проблемних ситуацій з Росією, бо розуміє, що це загрожує наслідками. Однак у разі ескалації конфлікту Кремль стане на бік офіційного Єревана і не підтримає мітингувальників.
За його словами, зараз ситуація у Вірменії не створює загрозу інтересам Росії: її військова база в Гюмрі там і залишається. Економічні інтереси Росії у Вірменії захищено, стратегічно вона перебуває у сфері геополітичного впливу РФ. «Поки що Москва не бачить якихось загроз своїм інтересам. Кремль почне активні дії лише в тому разі, якщо з’явиться втручання інших країн у справи Вірменії», – упевнений він. Експерт також припустив, що знову може спалахнути конфлікт у Нагірному Карабасі.