Ситуація з виходом Великобританії з Євросоюзу заходить в глухий кут, коли і назад дороги немає, і попереду - все більш похмурі перспективи. До того ж, країна виявилася розколотою практично навпіл на прихильників і противників виходу з ЄС. Противники вже влаштовують демонстрації протесту з вимогою залишитися в Євросоюзі, а британська влада мало не готується до введення надзвичайного стану на випадок можливих заворушень, які можуть захлеснути країну при виході Британії з ЄС, наміченому на 29 березня 2019 року.
Наразі британська політична еліта зайнята з’ясуванням стосунків між собою і перебуває в цілковитому неадекваті по відношенню до того складного етапу, який переживає країна. Це стосується як прихильників Брексіту, так і його супротивників. І ті, й інші не мають стратегії виходу країни з ситуації, що склалася, так само як його не має і прем’єр-консерватор Тереза Мей і її уряд. Але, незважаючи на критику, яка звучить на адресу Мей буквально з усіх боків, жодна з цих сторін не готова зараз взяти на себе відповідальність, сформувати уряд і призначити свого прем’єра, оскільки зараз крісло прем’єра в Великобританії можна порівняти з електричним стільцем або з гарячою пательнею.
«Rock’n’roll around Brexit»
Саме ця неготовність і нерозуміння, як виходити з нинішньої кризи, однієї з найгостріших в історії Великобританії, стала головною причиною політичного успіху Терези Мей. Незважаючи на гучну критичну риторику, її місце не поспішають зайняти ні внутрішньопартійна опозиція, включно зі скандально відомим прихильником виходу Британії з ЄС за будь-яку ціну Бориса Джонсона, ні парламентська лейбористська опозиція на чолі Джеремі Корбін, якого чомусь вважають марксистом, не дивлячись на його сентименти на адресу Москви, яка зараз є, в термінах товариша Леніна, найяскравішим зразком державно-монополістичного капіталізму, загарбницьких воєн, боротьби за ринки збуту і сфер впливу, та є складовою частиною світової системи імперіалізму. Західні так звані марксисти часто мають дуже погану марксистсько-ленінську підготовку, але це окрема, дуже цікава тема.
Повертаючись до прем’єра Британії Терезі Мей , відзначимо, що вона, не маючи, як і всі інші, більш-менш продуманого плану дій, використовує неготовність, некомпетентність, неадекватність, навіть боягузтво своїх опонентів, вміло маніпулюючи цим і залишаючись на плаву. Комедія навколо її вотуму недовіри наочно це продемонструвала.
Мей внесла на розгляд парламенту проект угоди з ЄС про вихід Британії з Евросоюзу. До деяких, найбільш резонансних, норм цієї угоди повернемося пізніше, а поки відзначимо, що ця угода не влаштовує нікого – ні прихильників Брексіту, ні його супротивників, ні навіть союзників Мей. Прем’єр розуміла, що договір цей не має найменшого шансу бути ратифікованим в парламенті, але все одно внесла його на розгляд. В останній момент вона знімає його з голосування, супроводжуючи це цілком справедливою заявою, що угода буде провалена з великою перевагою і з цим ніхто з опонентів навіть не сперечається. Таким чином, Мей демонструє суспільству безвідповідальність своїх опонентів.
Трохи про Брексіт і його наслідки
Остаточний Брексіт невблаганно наближається, але належним чином оформлена угода відсутня, і це загрожує так званим жорстким Брексітом, при якому будуть фактично відновлені всі митні та прикордонні бар’єри, буде відсутній єдиний митний і соціальний простір, що призведе до шокових наслідків по обидва боки Ла Маншу, втрати Лондоном статусу світового фінансового центру, відтоку капіталів і так далі.
Найважливішою проблемою виходу Британії з ЄС є так зване ірландське питання. Північна Ірландія, що входить до складу Сполученого королівства, прагне зберегти прозорий кордон з Ірландською республікою, яка залишається в складі ЄС. Противники Брексіту бачать в цьому фактичне збереження зони вільної торгівлі з Євросоюзом.
Певні сили в Північній Ірландії наполягають на збереженні прозорого кордону з «великої Ірландією» з економічних та етно-культурних причин, під загрозою мало не виходу із Сполученого Королівства з подальшим входженням в Ірландську республіку. І хоча в Ольстері (Північна Ірландія) такі плани висловлюють далеко не всі, Лондону слід побоюватися, що на свободу знову може вирватися «джин» північноірландського сепаратизму аж до міської герильї, як це було свого часу. Сепаратизм якось змогли заспокоїти лише в 1990-х роках, залучаючи в легальну політику представників Шинн Фейн і Ірландської революційної армії, але Брексіт може зруйнувати усталену рівновагу з непередбачуваними наслідками.
До речі, подібні настрої мають місце і в Шотландії, в якій домінують противники Брексіту. Тут вже не раз висловлювалися погрози провести шотландський референдум про вихід з Великобританії і входження в Євросоюз, хоча, як це зробити практично не знає ніхто. При цьому в Шотландії не перестають нагадувати, що левова частка британської нафти на морському шельфі видобувається саме в шотландських територіальних водах.
У свою чергу, прихильники Брексіту також дуже нервово реагують на раптово загострення північноірландської проблеми, оскільки вважають збереження реального суверенітету Великобританії над Ольстером основою всього.
Таким чином, Брексіт запустив дуже серйозні проблеми багатовікової давності, зшитої із різних шматків Великобританії, що загрожує наростанням процесів її дезінтеграції. Починаючи Брексіт, його прихильники повинні були подумати про всі його не тільки зовнішні, а й внутрішні наслідки. Але, як бачимо, неадекватність політичної верхівки є відмінною рисою не тільки України, але і найстарішої демократії, якою вважається Великобританія.
Той вигляд, в якому ірландська проблема відображена в проекті угоди Британії та ЄС, не влаштовує в Британії нікого. Було спочатку очевидно, що угода ратифікована не буде. Тереза Мей повинна була це чітко розуміти, тому вона ставила угоду на розгляд парламенту, а потім знімала з розгляду з метою політичних маневрів.
При цьому прем’єр висловила туманні надії, що їй ще вдасться скорегувати окремі положення угоди, але це було, судячи з усього, політичною грою з метою потягнути час. Адже всі євросоюзівські лідери, включаючи голову Євроради Дональда Туска, главу Єврокомісії Жана-Клода Юнкера, канцлера Німеччини Ангелу Меркель однозначно дали зрозуміти, що затверджений євроструктурами текст угоди про вихід Британії з ЄС є остаточним і перегляду не підлягає. Більш того, на континенті вже втомилися від метушні Туманного Альбіону і хочуть, щоб все це скоріше закінчилося.
Іншими словами, або Британія ратифікує затверджений в ЄС текст договору, який їй вкрай невигідний, або буде так званий жорсткий Брексіт без договору, в ході якого між ЄС і Британією відразу виросте соціальний, економічний і гуманітарний «паркан», і наслідки цього обіцяють бути вкрай важкими.
Угода регулює відносини між Британією і Євросоюзом після виходу Сполученого королівства з ЄС, тобто після 29 березня 2019 року. Протягом 2020 року триватиме перехідний період, протягом якого сторони будуть працювати над новою торговельною угодою. Весь цей час Британія залишатиметься в митному союзі з ЄС, а митні бар’єри на її кордонах, в тому числі ірландських, будуть відсутні. Крім того, Британія зобов’язується виконувати всі встановлені в Євросоюзі норми в податковому, трудовому і природоохоронному законодавствах, а також в сфері конкуренції. Якщо до кінця 2020 року нова торгова угода не буде укладена, Британія продовжить перебувати в митному союзі з ЄС невизначено довгий термін. Але виконуючи правила Євросоюзу, країна втрачає права голосу в об’єднаній Європі, тобто буде мати обов’язки, але не матиме прав.
Зокрема, у неї не буде представництва в Європарламенті. Оскільки вибори в нього будуть проводитися в травні 2019 року, то в Європі вимагають від Лондона скоріше визначатися з виходом з ЄС.
До того ж затверджена в ЄС угода накладає на Британію дуже суттєві фінансові виплати. Якщо до кінця 2020 року вдасться досягти підписання нового торгового угоди, то в якості «відступних» за взятими на себе фінансовими зобов’язаннями Лондон повинен виплатити 39 млрд євро. Якщо ж торговельну угоду підписано не буде, то щорічно доведеться платити в казну ЄС 10 млрд євро.
Отже, умови є досить кабальними, а тому викликають невдоволення всіх сторін в Британії. На інші умови ЄС йти поки що не збирається, а «жорсткий» Брексіт загрожує ще більш серйозними проблемами і втратами, і доводиться вибирати «між поганим і дуже поганим».
Позиції Мей тільки зміцнюються!
У цих умовах, здавалося, для політичної кар’єри Терези Мей «пісенька повинна бути проспівана», але вийшло з точністю до навпаки. Її позиції, як мінімум, в Консервативній партії тільки зміцнилися. Внутрішньопартійні опоненти змогли легко зібрати 48 голосів, необхідних для постановки питання про вотум недовіри прем’єру і лідеру партії. Але далі справа не пішла. За збереження Мей на посаді 12 грудня проголосували 200 членів фракції, а проти були 117 депутатів палати представників від Консервативної партії. В результаті, згідно з правилами партії Мей буде зберігати свій пост лідера торі протягом року, оскільки раніше ніж через 12 місяців поставити повторно питання про вотум недовіри не можна.
А найголовніше, ніхто з опонентів Мей в партії – Борис Джонсон, Ембер Радд, Саджид Джавід, Домінік Рааб, які претендують на роль лідера і прем’єра, схоже, не готові зайняти ці посади, взяти на себе керівництво і відповідальність за вихід Британії з ЄС з усіма наслідками. Мей цим вміло користується.
Втім, підсумки такого голосування були передбачувані. Останні рейтинги показують різке падіння популярності консерваторів. Відставка Мей з поста глави партії привела б до пошуку нового лідера, який очолив би кабінет. Але консенсусу в цьому питанні в партії немає, а тому реальним виходом із ситуації стали б дострокові вибори, в результаті яких консерватори втратили б владу, а їх ряди в парламенті помітно порідшали. Значна частина депутатів-торі бояться опинитися на політичному узбіччі, а тому вирішили підтримати Мей, тим більше, повторимо, реальної заміни їй немає, а брати на себе відповідальність замість неї ніхто не поспішає.
Більш того, Мей поки що нічого не загрожує і в загальнопарламентському аспекті. Незважаючи на полум’яні спічі про необхідність відставки Мей, готовність сформувати уряд і очолити кабінет, лідер опозиційних лейбористів Джеремі Корбін нічого реального в цьому відношенні не зробив, зокрема, робота по залученню союзників з так званих малих партій не була проведена лейбористами на належному рівні.
Тому спроба Корбина і лейбористів 17 грудня поставити в парламенті питання про недовіру кабінету і прем’єру провалилася. Більшість депутатів вважають постанову питання про вотум недовіри в нинішній складній ситуації «політичним трюком». Ситуацію підігріла сама Мей. Вона заявила, що готова хоч зараз піти у відставку, але Британія в критичний момент виявиться без керівництва, що загрожує важкими наслідками. Мовляв, якщо хочете, то розсьорбуйте самі все, що самі заварили!
Тривожно в Сполученому Королівстві
Але все це – ігри в політичній верхівці. А в низах, на вулиці з наближенням дати виходу країни з ЄС ситуація ще більш загострюється.
Нагадаємо, що в червні 2016 року у загальнодержавному референдумі за вихід з Євросоюзу з мінімальною перевагою проголосували 51,89% громадян, а проти виходу – 48,11%.
За деякими даними, зараз кількість противників виходу нібито дещо зросла, у зв’язку з чим піднімається питання проведення повторного референдуму. Втім, є думка, що кількість голосів за вихід з ЄС все одно дещо перевищить кількість прихильників об’єднаної Європи. У зв’язку з цим повторні вибори можуть дати приблизно той же результат. Британія в цьому випадку перетвориться на посміховисько, про що заявила Тереза Мей, відкинувши можливість повторного плебісциту.
Щоправда, ще можливе позитивне рішення Суду ЄС у питанні для Британії в односторонньому порядку припиняти вихід з ЄС. Але такого рішення суду поки немає.
В цей час, повторимо, ситуація в суспільстві загострюється, причому активність тепер виявляють противники виходу з Євросоюзу, які хочуть і далі жити в єдиному просторі об’єднаної Європи. Більшість з них боїться, що після Брексіту вони збідніють і втратять роботу, особливо це стосується молоді. Багато з тих, хто голосував за вихід, настільки втомилися від невизначеності і нагнітання пристрастей, що згодні на все аби жити спокійно. Тим більше що кризові явища в економіці на тлі Брексіту неухильно поглиблюються.
У жовтні 2018 року в Лондоні пройшла багатолюдна демонстрація проти виходу з ЄС. Точна кількість демонстрантів не встановлена, але кажуть про мільйон учасників. При цьому спостерігачі сходяться на тому, що таких багатолюдних протестів британська столиця не пам’ятає дуже давно. Нагадаємо, що населення Сполученого Королівства становить близько 66 млн чоловік.
На цьому тлі влада готує навіть можливе введення надзвичайного стану на випадок масових заворушень. За різними даними, Міністерство оборони готове задіяти до 10 тисяч військовослужбовців для патрулювання вулиць з метою підтримання громадського порядку. Лікарні Лондона і великих міст знаходяться в стані підвищеної готовності.
Щоправда, в ЗМІ з’явилася думка, що влада навмисно запустила інформацію про введення надзвичайного стану, щоб остудити запал найбільш гарячих голів і запобігти масовим заворушенням.
У будь-якому випадку, ставити крапку в захоплюючому сюжеті Брексіту поки ще рано, оскільки нас чекають нові, можливо, несподівані повороти …