2020 рік виявився дуже непростим. У народі здавна склалося переконання, що високосний рік - нещасливий, а тому принесе «Не пироги і пампушки, а синці і шишки».
Епідемія коронавіруса, яка поширилася по всьому світу, створила нову реальність і різко збільшила градус невизначеності. Криза, що прийшла разом із пандемією, буквально придушила світову економіку, ставши найстрашнішою з часів Великої депресії майже столітньої давності. Однак рік, що минає, запам’ятався не тільки цим, хоча і став визначальним фактором в подальших рішеннях багатьох урядів.
«Економічні новини» зробили підбірку найбільш значущих подій 2020 року для України.
Спалах захворюваності на COVID-19 вперше був зафіксований в китайському місті Ухань ще в грудні 2019 року. У лютому інфекція почала швидко поширюватися по різних країнах, незважаючи на вжиті владою Китаю карантинні заходи. І вже 11 березня ВООЗ оголосила, що спалах набув характеру пандемії. А через два дні – що центром пандемії є Європа. 17 березня було оголошено, що зовнішні кордони Шенгенської зони і Євросоюзу закриваються на в’їзд. У той же час, виключно швидке зростання числа заражень почалося в США. 24 березня ВООЗ попередила, що ця країна стає новим осередком поширення інфекції.
Про перший підтверджений випадок зараження коронавірусною інфекцією в Україні, виявленому в Чернівецькій області, було повідомлено 3 березня. До кінця місяця Кабмін ввів на всій території України режим надзвичайної ситуації на період до 24 квітня, який потім продовжували кілька разів до 22 травня. Рада прийняла зміни до держбюджету у зв’язку зі створенням Фонду боротьби з коронавірусом. На ці потреби виділили 66 млрд. грн., значно урізавши фінансування багатьох міністерств і відомств. Також в фонд залучили гроші ЄС, урядів інших держав і грантових організацій. Правда, найбільший резонанс викликали несподівані витрати на будівництво і реконструкцію доріг державного та місцевого значення напередодні місцевих виборів в Україні. Також додаткове фінансування з фонду, крім медиків, отримали працівники системи МВС. Керівництво країни чомусь визнало це найкращим вкладенням коштів Фонду. Поки що Україна міцно затиснута в лещатах пандемії. За офіційними даними, всього з початку пандемії в Україні померли понад 17 тисяч осіб, інфікованих SARS-CoV-2. Система виявлення контактів хворих, судячи з усього, не працює. З 8 січня 2021 року в Україні знову вводять жорсткий карантин.
Минулого тижня в США стартувала масова вакцинація препаратом компаній Pfizer і BioNTech, ефективність якого за підсумками фінальних клінічних випробувань склала 95%. На цьому тижні препарат остаточно схвалила Єврокомісія. Незабаром країни ЄС також зможуть приступити до вакцинації.
8 січня авіалайнер Boeing 737-800 авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» (МАУ) виконував міжнародний рейс PS752 з Тегерана до Києва, але приблизно через 3 хвилини після зльоту був збитий двома ракетами «поверхня-повітря», випущеними з баз КВІР. Літак впав на землю в 15 кілометрах від аеропорту. На його борту знаходилися 176 чоловік – 167 пасажирів і 9 членів екіпажу, всі вони загинули. Спочатку цивільна влада Ірану заявляла, що авіалайнер зазнав катастрофи через технічні причини. У той же час ряд лідерів західних країн, посилаючись на дані розвідки, стверджували, що літак був збитий ППО Ірану. Через 3 дні після катастрофи іранська влада таки визнала, що рейс 752 був збитий їх силами ППО в результаті «людської помилки» в обстановці підвищеної бойової готовності збройних сил, пов’язаної з можливою відповіддю США на ракетний удар Ірану по американським військовим об’єктам в Іраку. Катастрофа рейсу стала найбільшою (за кількістю загиблих) за всю історію української авіації та першої в історії авіакомпанії МАУ.
«Нових облич мало. Уряду потрібні нові мізки і нові серця», – цими словами Володимир Зеленський попрощався в парламенті з Кабміном Олексія Гончарука і оголосив, що його політична сила вирішила «оновити» уряд. Падіння промислового виробництва, діра в бюджеті, борги по зарплатах, подвійні платіжки за газ – після таких «досягнень» уряд наймолодшого в історії країни прем’єра був приречений. Кастинг кандидатів на Банковій і в «Слугу народу» почався ще до нового року. Але за лаштунками тривав процес підбору команди для заміни Кабміну. Називалися прізвища Тігіпко, Хорошковського, Авакова, Гайдука. У фінал нібито вийшов Сергій Тігіпко, але в підсумку від його кандидатури вирішили відмовитися через нібито «токсичний бекграунд» роботи в команді екс-президента Віктора Януковича. У підсумку вибір припав на кандидатуру Дениса Шмигаля, який тільки місяць тому був призначений віце-прем’єром розвитку громад і територій. Гончарук після деякої заминки оприлюднив заяву про відставку за власним бажанням – це єдина можлива процедура, враховуючи наявність річного імунітету від звільнення після прийняття Радою програми діяльності уряду – до жовтня 2020 року. Оновлення ж складу Кабміну вийшло специфічним: разом з дійсно новими людьми на чолі з прем’єром Денисом Шмигалем країна отримала персонажів з далекого і не дуже минулого. Правда, деякі міністерські крісла залишаються вакантними досі.
В ніч з 30 на 31 березня Рада у другому читанні прийняла закон, який відкриває в Україні ринок сільськогосподарської землі. Документ приймали довго і емоційно. До парламенту він поступив на розгляд ще в жовтні 2019 року. У першому читанні за законопроєкт проголосували в листопаді. Голосування супроводжувалося протестами супротивників скасування мораторію на продаж землі. А перед голосуванням у другому читанні депутатам знадобилося два з половиною місяці, щоб розглянути чотири тисячі правок. Згідно з остаточною версією документа, в перші три роки можна буде купувати не більше 100 гектарів «в одні руки». І тільки з 2024 року – до 10 тисяч гектарів. З 2021 до 2024 рік право на покупку землі буде тільки у фізичних осіб. Юридичним особам купувати землю сільськогосподарського призначення в цей період заборонено, вони зможуть купувати її тільки з 2024 року. Передбачено переважне право орендаря на покупку землі, яку він орендував і обробляв. Заборонено продавати землю, що перебуває у державній власності. Банки не зможуть купувати землю, проте можуть бути власниками земельних ділянок в межах стягнення застави. Іноземні компанії і громадяни не зможуть купувати землю, поки це питання не вирішиться окремо на референдумі. Крім того, іноземним громадянам забороняється покупка земельних ділянок в 50-ти кілометровій зоні від державного кордону України, незалежно від рішення референдуму. Не зможуть купувати українську землю компанії, власниками яких є громадяни країни-агресора.
13 травня на позачерговому засіданні народні депутати проголосували за закон про банки, відомий як антіколомойський закон. Історія його прийняття почалася ще в 2019 році. Україна і МВФ попередньо досягли домовленості про нову програму 7 грудня. Влада дала гарантії МВФ про те, що «ПриватБанк» не буде повернений колишнім власникам – Ігорю Коломойському і Геннадію Боголюбову. Проблема, яку також хотіли вирішити в МВФ – це виникнення банків-зомбі, які почали з’являтися після очищення банківської системи в 2014 році. Колишні власники через українські суди повертали їх назад, скасовуючи рішення НБУ і ФГВФО про їх неплатоспроможність і виведення з ринку.
Розробка і прийняття законопроєкту піддавалися сильній протидії з боку політичного і адміністративного лобі колишніх власників “ПриватБанку”. Понад 16 тисяч правок перетворювали прийняття документа в нездійсненну місію. Тому на Банковій придумали спосіб як обійти перешкоди. Ним став маневр із внесенням змін до закону про Регламент ВР, який дозволяє у виняткових випадках позбавлятися від депутатського спаму поправок через спеціальну процедуру розгляду законів. В результаті закон був прийнятий.
Згідно з документом, процеси, що почалися відносно виведення з ринку неплатоспроможних банків, не можуть зупинятися судами. Таким чином, рішення судів не вплинуть на акти уряду, Мінфіну або Нацкомісії з цінних паперів. Також забороняється арешт майна і грошей банку, який визнаний неплатоспроможним або стосовно якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії або ліквідації банку. Цей пункт не стосується випадків ліквідації банку за рішенням його власників. Втім, ключовим пунктом «антіколомойського» законопроєкту є те, що колишні власники або власники банків, права яких були порушені незаконними рішеннями органів державної влади, зможуть отримати компенсацію тільки грошима. Тобто, законопроєкт фактично виключає можливість повернення націоналізованого банку його колишньому власникові навіть в тому випадку, якщо буде доведено протиправність націоналізації. Втім, гроші екс-власнику таки будуть компенсовані, якщо порушення буде доведено. Вартість акцій, а відповідно і заподіяної колишньому власнику шкоди, визначається міжнародною аудиторською компанією. Її призначає суд і вона повинна відповідати певним вимогам НБУ.
З 1 серпня в Україні почав працювати ринок газу. Тепер ні «Нафтогаз», ні Кабмін ціни на газ для населення безпосередньо не встановлюють. Газові постачальники тепер самі вправі вирішувати, за скільки продавати газ споживачеві. Ціни є вільними, правда принцип імпортного паритету – так звана формула «хаб+» – продовжує існувати. Основна боротьба за побутових споживачів розгорнулася між найбільшими гравцями – «Нафтогазом» і традиційними постачальниками – газзбутами, велика частина яких входить в структуру власності групи Дмитра Фірташа. Головне їхнє завдання – утримати клієнтів, зберігши свої позиції. Переваги «Нафтогазу» полягають в тому, що він має в своєму розпорядженні цінний ресурс – дешевий газ «Укргазвидобування» (видобуває 70% природного газу в країні), а його дочірня компанія стала постачальником «останньої надії». У свою чергу газзбути мають цінну клієнтську базу, якою не поспішають ділитися ні з «Нафтогазом», ні з іншими трейдерами. Експерти ж впевнені, що поки в Україні будуть існувати монополії, про реальний ринок газу говорити передчасно.
13 серпня 2020 року набрав чинності закон України «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор», знявши одинадцятирічну заборону на гральний бізнес в Україні. Документ викликав суспільний резонанс: законодавчий процес зайняв більше 10 місяців, а текст пережив 3500 поданих поправок. В законі передбачені нові правила для всіх видів азартних ігор: класичних лотерей, беттінга, казино, покеру і автоматів. Для кожного з них знадобляться окремі ліцензії.
Так, ліцензія на один сайт онлайн-казино обійдеться в 200 тисяч доларів на рік. Для залів з ігровими автоматами (включає 250 установок) ця сума складе 250 тисяч доларів на рік. Плата за ліцензії на всі інші ігри не змінюється. Для казино вона складе мільйон доларів на рік. У Києві ліцензія обійдеться дорожче – 2 млн доларів. За кожний гральний стіл з рулеткою доведеться доплатити ще 30 тисяч доларів на рік, без рулетки – вдвічі менше. Якщо інвестор побудує п’ятизірковий готель і захоче організувати там казино, держава надасть йому ліцензію на десять років безкоштовно. Дозвіл на сайт з онлайн-покером обійдеться в 200 тисяч доларів. Покерні столи можна розміщувати тільки на базі казино. Тоді як покерні турніри трактуються в законі як спортивна гра і відносяться до прерогативи Мінспорту. Ціна ліцензії для лотерей складе 500 тисяч доларів на рік. Їх кількість обмежена – максимум три, причому видавати їх будуть на підставі конкурсу. Кошти від ліцензій влада хоче направити на підтримку медицини, спорту, культури, освіти і науки. Половина надходжень від ліцензій на наземне казино та ігрові автомати підуть до місцевих бюджетів.
Експерти впевнені, що в українських реаліях на економічне диво від легалізації грального бізнесу сподіватися не доводиться. Так як в документі відсутні стимули для залучення іноземних інвесторів. А відсутність системи належного моніторингу за учасниками даного ринку може призвести до того, що Україна ризикує перетворитися на майданчик для відмивання кримінальних грошей.
Ще одна авіаційна катастрофа сталася 25 вересня 2020 року під Чугуєвом (Харківська обл.) з військовим літаком Ан-26Ш. Катастрофа сталася під час навчально-тренувального польоту 203-ї навчальної авіаційної бригади. Внаслідок аварії 25 людей загинули на місці, два курсанта були госпіталізовані. Вранці 26 вересня один з госпіталізованих помер у лікарні. За фактом авіакатастрофи було розпочато кримінальне провадження за ст.416 (порушення правил польотів і підготовки до них, що спричинило катастрофу і важкі наслідки) Кримінального кодексу України. У числі головних причин катастрофи називаються відсутність дієвого контролю над організацією та контролем польотів з боку посадових осіб Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба, системні порушення правил виконання польотів, недостатньо професійна підготовка екіпажу щодо дій в особливих ситуаціях. На сьогодні правоохоронні органи продовжують здійснювати слідчі дії з метою встановлення безпосередніх винуватців у цій страшній трагедії, і направлення матеріалів до суду для встановлення винуватців.
Місцеві вибори в Україні, які відбулися 25 жовтня, були незвичайними з кількох причин. По-перше, тому що проходили в умовах пандемії, а ще – за загальної втоми електорату від політики як такої. Можна було б подумати, що саме цей фактор вплинув на низьку явку виборців: перший тур – 37%, другий – 29% (до речі, на місцевих виборах-2015 варто явка була більшою – 47% і 34% відповідно. – ред.). Але це все в руслі світових тенденцій: місцеві вибори практично скрізь цікавлять електорат менше, ніж загальнодержавні, а явка в першому турі завжди вища, ніж у другому. Ще – вступив в силу новий Виборчий кодекс, норми якого переписувалися ближче до виборів, що заплутало як кандидатів, так і виборців. Що ж стосується результатів, то, незважаючи на заяви окремих політиків, мовляв, саме їхні політичні сили здобули перемогу, явних фаворитів за фактом все ж немає – жодна з партій не зуміла отримати в місцевій гонці «моновладу». У той же час ці вибори показали значний рівень підтримки регіональних політичних проєктів і «звичних» мерів, що, на думку фахівців, є результатом успішної реформи децентралізації.
27 жовтня Конституційний суд (КС) скасував антикорупційну реформу, що поставило під загрозу відносини України з міжнародними партнерами, у тому числі безвіз з ЄС і співпрацю з МВФ. Він визнав неконституційною статтю 366-1 Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність для чиновників і суддів у формі штрафу або позбавлення волі за умисне введення в оману в декларації про майно. Також КСУ закрив доступ до електронних декларацій чиновників, а НАПКА позбавив ключових повноважень. Крім того, КСУ окремим рішенням визнав незаконним указ про призначення директора НАБУ Артема Ситника (хоча і залишив його на посаді) і визнав неконституційними ряд положень закону про НАБУ. Вони пов’язані з повноваженнями президента щодо Бюро.
Реакція влади була блискавичною. Президент Володимир Зеленський скликав засідання РНБО. Кабмін своїм рішенням зобов’язав НАПКА відкрити доступ до декларацій. А незабаром президент вніс до Ради законопроєкт про припинення повноважень КС. Опозиція звинуватила голову держави в спробі узурпації влади. В опозиційних фракціях не приховують, що найбільше бояться перезавантаження КС, в якому влада отримає більшість. Шестеро ставлеників за президентською квотою та ще стільки ж від парламенту в особі РН. 25 листопада голова держави звернувся до Венеціанської комісії з терміновим запитом по оцінці конституційної ситуації. У своєму рішенні міжнародна інстанція засвідчила, що рішення КСУ щодо електронного декларування є легітимним і підлягає безумовному виконанню з боку держави. Мовляв, труднощі, пов’язані з проблематичним рішенням КС, з одного боку, і відповідною пропозицією президента, з іншого боку, стосуються основного питання, яке по-різному виникає у всіх конституційних демократіях: «за ким останнє слово? КС або парламентом?» «Відповідь частково залежить від тимчасового масштабу конфлікту: щодо конкретної справи, яка оскаржується, останнє слово залишається за КС. Рішення КС є остаточними і обов’язковими. Його рішення не безпомилкові, але, тим не менш, вони є остаточними, навіть якщо їх можна вважати помилковими. Цей принцип чітко прописаний в багатьох конституціях, в тому числі в Конституції України», – відзначили у Венеціанській комісії. У документі підкреслюється, що політичним органам не дозволено припиняти повноваження окремих суддів КС (за винятком процедур імпічменту, якщо це встановлено Конституцією) або всього корпусу Суду колективно. Парламент також не повинен блокувати діяльність КС за допомогою фінансового тиску або інших процедурних перешкод. В даний момент парламентарії намагаються знайти найбільш оптимальний варіант, який би вирішив конституційну кризу без втрат для країни.
Вибори в США, які пройшли на початку листопада, мали безпосередній вплив на Україну. Адже з самого початку виборчих перегонів американські партнери тиснули на українську владу, намагаючись залучити нашу країну в свої внутрішньополітичні ігри. Ще у вересні 2019 року вибухнув скандал через розмови Дональда Трампа з Володимиром Зеленським, в якому президент США переконував останнього співпрацювати з його адвокатом Руді Джуліані і розпитував про справу компанії Burisma, в наглядовій раді якої з 2014 року працював син його опонента Джо Байдена Хантер. Все завершилося процедурою імпічменту президента Трампа в Палаті представників Конгресу, контрольованій демократами. Його виправдали в Сенаті. Екс-генпрокурор Юрій Луценко заявив в інтерв’ю ВВС у вересні 2019 року, що у ГПУ не було питань ні до Джо Байдена, ні до його сина. Втім, Дональд Трамп не залишив без уваги цю тему під час дебатів з Байденом в жовтні 2020 року. Що ж стосується результатів президентських виборів в США, то для України перемога останнього має особливе значення. Адже якщо Трамп за час своєї президентської каденції не демонстрував особливої зацікавленості «українським питанням», то для Байдена воно має особистий інтерес. Політик активно займався «українським питанням» під час президентства Барака Обами і неодноразово бував в Україні. Зокрема, очолював американську делегацію на інавгурації Петра Порошенка в 2014 році і активно підтримував Україну в конфлікті з Росією. У той же час Байден жорстко критикував українську владу за відсутність реформ і боротьби з корупцією. Після оголошення результатів виборів українські політики і громадські діячі буквально змагалися між собою, публікуючи в соцмережах схвальні привітання, адресовані новому голові Білого дому.