31 березня в Україні пройшов перший тур президентських виборів. Офіційні результати волевиявлення Центрвиборчком (ЦВК) планує оголосити до 10 квітня. Але вже відомо, що за головне крісло країни у фінальній сутичці боротимуться діючий президент Петро Порошенко і шоумен Володимир Зеленський.
Незважаючи на те, що в нинішніх президентських перегонах своє бажання поборотися за місце на Банковій виявила рекордна кількість кандидатів і цифра добігала майже до сорока, про явку того сказати не можна – на момент закриття виборчих дільниць проголосувало всього 63,51% українців. Хоча це і на 4,44% більше, ніж в 2014-му, але встановити новий рекорд так і не вдалося: в 2010-му голосували 66,56%, а 2004-му – 74,52%. Найактивніше голосували жителі столиці, Львівської та Волинської областей, а найнижчу явку продемонстрували українці в Закарпатській, Чернівецькій і Херсонській областях. Перші екзит-поли не змусили довго чекати і ближче до ночі намалювалася перша трійка лідерів. Результати підрахунку голосів ЦВК не надто відрізняються від цифр, наданих соціологією. Так, за станом на ранок 2 квітня, було оброблено 98% протоколів. Зі значним відривом лідирує Володимир Зеленський – 30.26% голосів. Далі йдуть Петро Порошенко з результатом 15.92% голосів і Юлія Тимошенко – 13.38%. П’ятірку лідерів замикають Юрій Бойко (11.67%) і Анатолій Гриценко (6,92%).
«Економічні Новини» (ЕН) поцікавилися у відомих експертів, що вони думають з цього приводу, які їхні прогнози щодо результату політичного протистояння головних опонентів, а також яким вони бачать майбутнє країни в разі перемоги того чи іншого кандидата.
Сергій Гайдай, політичний технолог, керівник соціально-інжинірингової агенції «Гайдай. Ком »
Останньому теж не позаздриш. До нього багато питань майже з усіх аспектів діяльності. На даний момент він не дуже уявляє собі, що його чекає на президентській посаді. Є три найважливіших виклики, які йому доведеться вирішувати: що робити з війною, як перезапустити економіку в країні і як побороти корупцію. Тут потрібно спілкуватися безпосередньо із Зеленським. Поки я відчуваю, що цих відповідей у нього немає.
Сергій Биков, глава Інституту публічної політики та консалтингу Інпол
Зеленський дійсно лідирував в цій президентській гонці. У нього була дуже ефективна кампанія, заснована на нових медіа технологій. Це абсолютно новий підхід до проведення виборчої кампанії. І він показав власний результат. Дуже показово, що за нього проголосувала не тільки молодь. Йому вдалося добре перебудувати свій електорат, що дозволило стати лідером першого туру. Що стосується подальшого розвитку подій, то все буде залежати від результатів другого туру. Якщо вони будуть відносно легітимними і суспільство їх сприйме, якийсь період часу все буде спокійно і, можливо, нас чекають певні зміни в житті країни. Якщо все залишиться, як раніше, то я не впевнений, що на цей раз люди відреагують мовчанням.
Олексій Арестович, військовий оглядач і блогер
Цю роботу цілком міг зробити Порошенко, але не зробив. У останнього два великих провали: небажання прислухатися до думки народу і «шури-мури» з друзями. Я не вірю, що він міг побороти корупцію, адже вона частина національної культури. Для цього знадобитися 50 років зусиль. Однак Порошенко сприяв створенню всіх цих антикорупційних органів. Тобто, за допомогою зарубіжних партнерів все ж таки закладав основу для боротьби з корупцією.Щоправда, йому треба було робити яскраві символічні жести в цьому напрямку. Цього зроблено не було. Підозрюю, що тут зіграла роль проста людська порядність, тому що друзів ні при яких обставинах не садять. Тепер маємо, що маємо.
Важливим моментом першого туру виборів є те, що значна частина виборців пішла до інших кандидатів. Не все звелося до протистояння: Порошенко – Зеленський, Порошенко – Тимошенко чи Тимошенко – Зеленський. Насправді публіку понесло в різних напрямках.
З одного боку, у Порошенка залишаються шанси на перемогу в другому турі. Але потрібно вилізти з «теплої ванни», яку йому створили і починати говорити з народом, вживати екстраординарних заходів особисто, «посадити або усунути своїх трьох друзів». З іншого боку, через те, що третина виборців «рознесла яйця по іншим кошикам», ситуація залишається абсолютно неясною. Головною антіпорошенківською технологією став Гриценко. Йому симпатизують люди, які налаштовані не тільки на НАТО і ЄС, м’які реформи, а й на боротьбу з корупцією. Політику сформували імідж безкомпромісного борця з корупцією, і він зумів перехопити 7-8%, що дуже багато. Тому я оцінюю шанси як 40 на 60 на користь Зеленського. Але три тижні великий термін. Можна багато чого встигнути зробити.
Логіка виборця Зеленського зрозуміла. Є потужний запит на зміни, який перебиває навіть запит на стабільність в умовах війни. Але якщо він перемагає, що буде далі? Порошенко – «скажений кабан» в хорошому сенсі цього слова. Він здоровий мужик, розумний, з міжнародним авторитетом, член Європейської партії, офіційний мільярдер, вміє і любить битися. Уявляєте його в опозиції, злого, та ще з бажанням поквитатися? Навіть за календарем незручно виходить. Припустимо, що Зеленський – президент. У червні буде інавгурація. Потім довгі спроби знімати з посад одних і призначати інших. Ніхто так швидко не погодиться з кадровими змінами. Народу буде все одно, тому що почнеться період відпусток і більшість схаменеться до вересня, коли за два місяці вже будуть парламентські вибори. До цього моменту Зеленський буде вже при владі приблизно 100 днів. Це психологічний термін, коли підбиватимуться підсумки його каденції. І незадоволених буде дуже багато. Особливо тих, хто був проти Порошенка і Зеленського. Тому в парламент ми заходимо з цікавою конфігурацією. Порошенко все одно залишається кращим внутрішнім переговірником в країні і інтриганом в хорошому політичному сенсі. Тому Зеленський ризикує отримати дуже велику нелюбов народу до парламентських виборів. І дуже складний для себе парламент. А далі: «Привіт!». Аж до чергової конституційної реформи, де будуть забиратися повноваження у президента і робитися парламентська республіка.
І як відреагують генерали на такого верховного головнокомандувача? Я не кажу про якийсь військовий переворот, але половина, м’яко кажучи, напружиться і «каблуками клацати не будуть». А генеральська опозиція – це теж важливо. З ними не так просто впоратися.
Що ж стосується спроб зараз розгойдати ситуацію в Україні з боку зовнішнього ворога, то вони навряд чи пройдуть. У них був силовий сценарій на випадок, якщо Порошенко впевнено перемагає. Але оскільки цього не сталося, вони дуже сильно сподіваються на союз із Зеленським. Або союз Зеленського з Вілкулом, Бойко і т.д. Навіщо їм силові сценарії, якщо є надія перемогти політично? Ось восени, коли може сформуватися інший парламент, інша справа. Тоді можуть бути нюанси.
Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій
Що стосується другого туру, то незважаючи на те, що різниця між першим і другим фіналістом досить велика, проте, результат не вирішений наперед. Зарано ще пити шампанське команді Зеленського і його прихильникам. В Україні вже був прецедент, коли досить велика різниця між першим і другим місцем в першому турі не призвела до автоматичної перемоги перших фіналістів. У 1994 році Кравчук в першому турі випереджав Кучму на 7%. Але, за результатами другого туру, вибори виграв останній. Якщо розрив буде 15%, Зеленського буде важко наздогнати. Якщо 10% – цілком можливо, враховуючи мобілізаційні можливості виборчої машини влади. Багато чого буде залежати від того, кому віддадуть перевагу в другому турі патріотичні виборці Тимошенко, Гриценко, Ляшко. Не все так однозначно грає на закріплення перемоги Зеленського. Так що інтрига зберігається. І боротьба за остаточну перемогу буде досить запекла. Головне – щоб вона була в рамках закону, без порушень і ексцесів.
Зрозуміло, що будуть говорити, «Зеленський – маріонетка, лялька, клоун Коломойського». Якщо в першому турі чинний президент розігрував схему: Я і Путін. То в цьому випадку: Я і Коломойський. Але очевидно, що це політична технологія і велике перебільшення. Зеленський – самостійний політик, напевно, у нього є своя команда. У його компанії помічений міністр фінансів Олександр Данилюк, який був автором націоналізації «Приватбанку». І поруч Коломойський? Як це? До цього треба ставитися як до виборчої технології проти Зеленського і остаточно доведеного факту. Але не виключу, що ті чи інші контакти останнього з Коломойським на даному етапі можуть носити негативний для його репутації і закріплення власної перемоги у другому турі характер.
Якщо Порошенко виграє вибори – він буде президентом меншості. А із Зеленським дещо інша ситуація. За ним виборець, мандат довіри, колосальні очікування. З огляду на те, що він некласичний, а такий антиполітичний або неполітичний політик, то зробить все, щоб цю довіру виправдати. Домовлятися завжди краще, ніж воювати. Інша справа – де буде проходити кордон цих компромісів? Головне, що буде у Зеленського, якщо він виграє вибори, – це колосальний кредит довіри виборців. І це можна використовувати для того, щоб реалізувати політичний курс і змінити на краще ситуацію в країні.
Сергій Толстов, директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень
Що стосується прогнозів на другий тур виборів. З одного боку, голоси за альтернативних кандидатів – це голоси проти Порошенка, з іншого – це також не голоси за Зеленського. Для всіх гравців головне завдання – підготовка до парламентських виборів. Якщо на цьому етапі вони об’єднаються в підтримку Зеленського і відповідно забезпечать суттєву перевагу, то втратять самі. Доля Олександра Мороза, який одного разу підписав угоду з Віктором Ющенком і віддав йому свої голоси, наочно демонструє цей невдалий досвід. Тому нікому не захочеться, включно з Ляшко і Гриценко, втрачати своє обличчя.
Тут можливі два варіанти. Порошенко і Зеленський залишаються один на один і тоді, не виключено, що перший «порве в мотлох» останнього. Адже уникати політичного позиціонування тут не вийде. А впевненість Петра Олексійовича, висловлена в день виборів, лише підбадьорює його прихильників, оскільки тепер буде складно що-небудь цьому протиставляти.
З іншого боку, загальнонаціональної коаліції на підтримку Зеленського теж не вийде, оскільки вступ Бойка, з точки зору геополітичної риторики, нелогічний. Відповідно коаліція можлива в складі Тимошенко, Гриценко і Смєшко, які знаходяться на одному електоральному полі. Але я не дуже в це вірю, оскільки Тимошенко тоді остаточно підірве свої позиції, як загубиться політичне обличчя і Гриценка з Садовим і їх союзниками. Смєшко психологічно буде складно виступати в підтримку Зеленського, який перший тур виграв, не виходячи в ефір і не декларуючи жодних програмних тез. Така цікава ситуація на сьогодні.
Поки все затягується офіційним підрахунком голосів, який буде довгим і болісним. Чим довше буде проходити цей процес, тим складніше буде альтернативним гравцям, які зайняли непризові місця визначитися зі своєю позицією. Залишаються кулуарні переговори зі штабом лідера гонки Зеленським. Але на сьогодні про цих людей відомо небагато. Позиція і їх здатність до ведення масштабної політичної гри явно незрозуміла. Я читав їх прізвища, які спливли буквально перед виборами, але чомусь тільки на «Лєнтє.ру». В українських ЗМІ вони фігурували тільки в закритих версіях, які розповсюджуються для передплатників.
Наскільки я чув, до Зеленського досить серйозно ставляться ізраїльські фінансові кола. Але будь-які дії, спрямовані на користь лобізму інтересів Коломойського поховають для нього парламентські вибори. Тобто, спроба щось зробити з «Приватбанком», спростити борги по «Укрнафті» або грати на користь зміцнення активів олігарха швидко поховають Зеленського. Люди, які його оточують або фігурують в якості потенційних радників, повинні це розуміти. З іншого боку, у Коломойського, швидше за все є план, який полягає в тому, що Зеленський – президент, Тимошенко – прем’єр. І тоді амністія по всіх позиціях. Але думаю, що по «Приватбанку» питання остаточно закрите. І будь-які зрушення в цьому напрямку не пройдуть в жодному разі. Оскільки занадто багато грошей заплатили з бюджету, щоб реанімувати цю структуру.
Тарас Чорновіл, політолог, народний депутат України III, IV, V, VI скликань
Багато було припущень, причому абсолютно маніпулятивних, про те, що влада все буде фальсифікувати, під себе зробила ЦВК, щоб мати відповідний результат … Але вибори пройшли ідеально. Всі наявні порушення носять чисто індивідуальний характер, заснований на людському факторі, з персонажами в місцевих комісіях, які щось недопрацювали. Тобто, фальсифікацій не знайдено взагалі. Таких виборів в Україні не було, що говорить про політичне зростання суспільства.
Була небезпека того, що повториться ефект 2010 року, коли до другого туру пройдуть два проросійський кандидата. Це не спрацювало. Очевидно, що Коломойський зробив основну ставку на Зеленського, а не на Тимошенко. Останній, мабуть, пропонували посаду майбутнього прем’єр-міністра, але вона не особливо погоджувалася перейти в пасивну стадію гонки. І за тиждень Коломойський її фактично добив.
Чи можна переграти результат? Другий тур – фактично нові вибори. Вони не є продовженням першого туру. Відбудеться певний перезаряд емоцій в суспільстві і тут дуже багато залежить від того, як себе поведуть виборці на тій же Західній Україні. Адже більшість тут проігнорували вибори. Це базовий регіон Порошенко і його принципів, який дав Зеленському тільки на кілька відсотків менше, ніж чинному президенту. Зараз відбудеться певне «протверезіння» цього виборця. І частину голосів вони можуть додати. Чи буде цього достатньо, якщо враховувати дуже жорсткий тиск на виборця Бойко і Вілкула, щоб вони голосували за Зеленського, не знаю.
Сам Зеленський і його оточення не виглядають як менеджери, які можуть чимось повноцінно управляти. Там немає такого середовища. Але, звичайно, туди буде делегувати своїх людей Коломойський. Думаю, що він дуже скоро повернеться в Україну, якщо результат буде на користь Зеленського. Сюди почне підпливати різне середовище, відкинуте до цього часу від політичного життя, починаючи від «Самопомочі», частина з «Батьківщини», «Народного фронту», які орієнтуються на Арсена Авакова та Миколу Мартиненка. Вони все попливуть туди. Чи буде це найкраща компанія? Я думаю – ні.
Надалі Україна значною мірою втрачає правосуб’єктність. Тобто, Зеленський фізично не зможе стати людиною, яка буде відстоювати суб’єктність України в міжнародній політиці. З іншого боку, він отримає певні подарунки від Путіна. У цьому можна не сумніватися. Буде певне примирення, багато заяв, орієнтованих на парламентські вибори, щоб допомогти т.зв. «Силам миру» створити коаліцію в наступному парламенті. Почнуться переговори про повернення полонених і далі будуть пробувати створити об’єднання у Верховній Раді, майбутній Кабмін. Але там вже рулити будуть не такі люди як Зеленський. Тоді цінність посади президента різко знижуватиметься. І я дуже тішуся з того, що нас чекає.