Німеччина переживає, так би мовити, «синдром відходу Меркель», яка, безумовно, є однією з найсерйозніших і найвпливовіших політичних фігур останніх десятиліть. І цей синдром може зашкодити не лише Європі, а й Україні.
У Писанні сказано: багато покликаних, та мало обраних (Матф. 22:14). Цей вислів з Євангелія добре відображає те, що відбувається зараз в Німеччині. Варто було Меркель заявити про свій відхід з поста правлячої зараз партії Християнсько-демократичний союз (ХДС), як з’ясувалося, що, хоча претендентів на її місце багато, але замінити її поки що нікому. Причому мова йде як про керівництво партії, так і про керівництво держави. Тобто бажаючих, як у відомій притчі Ісуса про весільний бенкет, багато, але наслідки їх сходження в зазначені посади для ХДС і Німеччини в цілому викликають серйозні побоювання. Обрання на посаду голови ХДС нового персонажа наочно свідчить, що побоювання ці більш ніж виправдані, так само як і те, що теза про роль особистості в історії вигадана не дарма.
7 грудня 2018 року на з’їзді ХДС в Гамбурзі в другому турі голосування з мінімальною перевагою делегатів з’їзду на пост голови ХДС було обрано 56-річну Аннегрет Крамп-Карренбауер . Через складність проголошення її імені-прізвища її називають АКК, в чому деякі дотепники побачили аналогію зі знаменитим автоматом Калашникова. А ще їй встигли наклеїти ярлики «клона Меркель» або «міні-Меркель».
АКК і хиткий план Меркель
АКК дійсно є висуванкою Ангели Меркель, яка тепер залишається на посаді канцлера без відповідного перебування на посаді керівника лідируючої партії, що для Німеччини дещо суперечить усталеним політичним традиціям. Меркель просувала Крамп-Карренбауер в якості своєї послідовниці. Буквально в лютому 2018 року Меркель витягнула її з посади прем’єра незначної за німецькими мірками землі Саар в столицю на посаду генерального секретаря партії з прицілом на обрання канцлером на виборах 2021 року, до яких Меркель планує очолювати уряд. За деякими даними, після закінчення каденції Меркель планує зайняти якийсь вагомий пост в структурах Євросоюзу, а керувати Німеччиною і проводити розпочату нею політику вона планує через свою висуванку АКК, залишаючись такою собі Deutsche Mutti, тобто «німецькою матусею».
Але якщо ХДС не переможе на виборах, всі розрахунки Меркель можуть розсипатись. Якщо будуть позачергові вибори, то, за деякими оцінками, шанси реалізації плану Меркель також істотно знижуються.
Рейтинги ХДС впали з 42% до 33%. Це ще не провал, але вже межа. Місцеві спостерігачі вважають, що зниження рейтингу цієї топової партії до менш ніж 30% загрожує серйозними наслідками не тільки для Меркель, її планів і партії, а й для всієї Німеччини. Ситуація загострюється тим, що друга топова партія – Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) – перебуває в ще глибшій кризі, яка посилюється чварами між вічними опонентами з ХДС і СДПН, що вимушено входять зараз в широку коаліцію.
На тлі кризи цих двох партій до влади рветься націоналістична «Альтернатива для Німеччини» (АДГ, Alternative fur Deutschland – AfD). Цю партію з переляку вже звели в ранг мало не послідовників «самого» Адольфа Алоїзовича Гітлера, але це не зовсім так. Ця популістська партія стоїть, принаймні поки що, на позиціях націонал-консерватизму і євроскептицизму, які поєднує з вимогами прямої демократії. АДГ виступає з різко антимігрантськими позиціями, з чим згодні дуже багато німців, затишне життя яких порушено мігрантськими гетто, вуличною злочинністю мігрантів, небажанням багатьох з них працювати і прагненням отримувати соціальні виплати за рахунок працюючих німців. І тут рядових німців можна зрозуміти!
Більш того, саме лібералізм і зайвий гуманізм в питанні прийому мігрантів, що призвів до того, що вони заполонили всю Німеччину, призвів до різкого падіння рейтингу ХДС і особисто Меркель, яка є головним ідеологом так званого мультикультуралізму і політики прийому мігрантів, яка, по суті, провалилася .
Що ж стосується АДГ, то в її програмі ключовим є також євроскептицизм. Навпаки, Меркель і ХДС з часів Гельмута Коля вважаються провідною євроінтеграційною силою Німеччини, як і соціал-демократи, які виражають інтереси крупного капіталу, що об’єктивно зацікавлений в інтеграції.
Феномен АДГ полягає в тому, що ця нова партія, заснована в 2013 році на популістській риториці і антимігрантських настроях значної частини німців, зуміла стрімко увірватися на політичний олімп Німеччини. На парламентських виборах 2017 року АДГ зуміла взяти третє місце і отримати 94 мандати в 709-місцевому бундестазі, що мало ефект бомби, що розірвалася. Досить широко АДГ представлена в ландтагах, тобто в парламентах земель. Два місця партія зуміла роздобути в Європарламенті. Зараз всі з побоюванням, нетерпінням, радісними надіями (потрібне підкреслити, в залежності від політичної орієнтації) очікують наступних виборів в травні 2019 року в Європарламент, на яких, як очікується, успіх націонал-консерваторів і євроскептиків з АДГ буде ще більш гучним. І це стане тривожним прологом виборів в бундестаг в 2021 році.
Для перемоги на виборах в бундестаг політика досі ліберально-євроінтеграційної ХДС повинна істотно зміститися в сторону популізму і націонал-консерватизму, щоб скласти конкуренцію АДГ. Це різко змінить обличчя Християнсько-демократичного союзу, дітища Конрада Аденауера, Гельмута Коля і, до певної міри, Ангели Меркель. У свою чергу, це загрожує подальшим розколом всередині партії, про що далі.
Внутріпартійні «розборки»
Повертаючись до наступниці Меркель Аннегрет Крамп-Карренбауер, повторимо, що вона перемогла на партійних виборах з мінімальною перевагою. Під час голосування вона отримала 517 з 999 голосів, а за її суперника Фрідріха Мерца проголосували 482 делегата. Різниця всього в 35 голосів з майже тисячі свідчить про розкол в партії. Причин цього є декілька.
Перш за все, фігура самої АКК багатьох не надихає. Її називають «блідою копією» Меркель, хоча б тому, що яскравих особистостей фрау бундесканцелерін біля себе не терпіла. Яскравим тому свідченням є опонент АКК і самої Меркель – Фрідріх Мерц . Цей досить популярний в партії діяч через різкі розбіжності з Меркель пішов з політики в бізнес, але зараз знову повернувся, отримавши підтримку майже половини делегатів з’їзду.
Мультимільйонера Мерца вважають «обличчям німецької глобалізації», яке він досить кумедним чином вирішив поєднати з посиленням націонал-консервативних тенденцій, які різко суперечать глобалізації та євроінтеграції. Втім, це міг бути лише передвиборний хід з метою використання настроїв, наростаючих в партії і в суспільстві, а також для конкуренції з АДГ. У будь-якому випадку, Мерца підтримують ділові кола і консерватори всередині ХДС або близькі до партії.
Важко зрозуміти, наскільки в партії підтримують програму і погляди Мерца. Цілком можливо, що багато хто голосував не стільки за нього, скільки проти Меркель в особі її ставлениці АКК, тобто проти продовження політики Меркель. У той же час в партії міцні настрої, спрямовані на збереження стабільності курсу Меркель. На цих настроях і «зіграла на мізері» канцлер, зумівши посадити на пост глави партії свою людину.
На користь Меркель і Аннегрет Крамп-Карренбауер зіграв і той факт, що обрання Мерца на цю посаду майже напевно привело б до дострокових виборів, оскільки Мерц наврял чи терпів на посаді канцлера Меркель. У свою чергу, дострокові вибори для ХДС і всієї Німеччини могли б зараз обернутися серйозними наслідками у вигляді приходу до влади націонал-консерваторів з АДГ. Більшість в бундестазі вони взяли б навряд чи, але стати лідируючою партією, отримавши право формувати кабінет, вони могли б суто по голосам.
У результаті Німеччина могла б отримати затяжну політичну кризу, нові дострокові вибори і так далі, аж до «італійського сценарію» нескінченної зміни урядів. Очевидно, що це призвело б до різких проблем в економіці і соціальній сфері. З урахуванням наростання соціально-економічних проблем в сусідній Франції в зв’язку з бунтом «жовтих жилетів», Німеччині загрожують додаткові ризики дестабілізації.
І це не кажучи вже про те, що останнім часом різко загострилися протиріччя в партійному блоці ХДС-ХСС, який існував з повоєнних часів. Однією з найважливіших причин стало все те ж мігрантське питання, оскільки баварський ХСС спочатку виступав проти масового напливу чужинців в Німеччину. Дійшло до того, що Хорст Зеехофер, глава ХСС і за сумісництвом міністр внутрішніх справ Німеччини, робив певні дії щодо обмеження доступу на територію країни мігрантів з Африки та Азії без узгодження з канцлером, яка проводила більш ліберальну політику.
У німецькій пресі побутує також думка, що якщо Меркель і її ставлениця і далі будуть домінувати в ХДС, то прихильники Мерца можуть почати дрейф за двома напрямками – в сторону націонал-консерваторів АДГ і більш ліберальної Вільної демократичної партії (ВДП). Це призведе до «розтягування» партії і її прихильників.
Нова мітла
Щоправда, новий лідер партії Аннегрет Крамп-Карренбауер вже почала рятувати свою політичну силу. Перш за все, вона заявила про плани по відходу від ліберальної міграційної політики. Сама по собі АКК вважається більш консервативною, ніж Меркель. Вона є зразковою прихожанкою католицької церкви, матір’ю трьох дітей, прихильницею традиційної сім’ї, противницею одностатевих шлюбів та абортів. Таким чином, очікується, що вона продовжить ліберальний курс Меркель, доповнивши його деякими консервативними нюансами, які стають все більш затребуваними серед німців.
І все ж, саме мігрантську проблему АКК ставить на перше місце як найбільш кричущу і хвилюючу електорат. Вона заявила про проведення особливого семінару з проблем міграції із залученням фахівців для вироблення конкретних і ефективних заходів. Аннегрет Крамп-Карренбауер наполягає на тому, що іммігранти повинні вивчати німецьку мову і соціалізуватися в німецькому суспільстві, Ті мігранти, які мають судимість, повинні бути депортованими з Німеччини, так само як і ті, чиє прохання про надання притулку відхилено. АКК пропонує ввести більш суворі міри покарання для тих мігрантів, які при подачі прохання про притулок і при в’їзді в країну надають неправдиві відомості про себе.
Відносно України АКК буде дотримуватися політики, розпочатої Меркель. Новий лідер партії називає речі своїми іменами, тобто дії Росії вважає агресією проти України.
Напередодні обрання і в умовах ескалації російської агресії в Керченській протоці, глава партії зробила ряд різких заяв щодо Росії. АКК підтримує санкції проти Москви. Вона навіть запропонувала заборонити захід у європейські та американські порти російських кораблів з Азовського моря.
Нарешті, Аннегрет Крамп-Карренбауер запропонувала обмежити отримання палива по газопроводу «Північний потік-2» і навіть зупинити його спорудження.
Щоправда, дієвість подібної позиції АКК викликає сумнів. Досить згадати, що навіть Меркель не змогла подолати вплив Москви і великих німецьких корпорацій з тим, щоб перешкодити «Північному потоку». Тому навряд чи це вдасться зробити АКК і Україні поки на це сподіватися не варто.
Однак в будь-якому випадку, для України Аннегрет Крамп-Карренбауер на посаді лідера ХДС і, тим більше, канцлера Німеччини поки що бачиться найбільш сприятливою кандидатурою.