Президентські та парламентські вибори 2019 р., що наближаються, змушують керівну верхівку робити дедалі сумнівніші рухи.
Формування нового складу Центральної виборчої комісії ніяк не могло зрушити з мертвої точки з 2014 р. У 12 з 15 членів ЦВК термін повноважень закінчився ще 1 червня 2014 р. ще в одного – у лютому 2017 р., проте вони й далі виконували свої обов’язки.
Слухняна «недолегітимна» ЦВК на чолі з Охендовським, що висить на гачку й застряг у ЦВК ще з часів «Підрахуя Кидалова», і вже тоді неабияк відзначився, була дуже зручною для влади, бо обслуговувала її інтереси. Але входити в новий виборчий цикл з давно «простроченою» ЦВК – це вже занадто, тим паче що Захід недвозначно примушує шанувати «священну корову» у вигляді демократичної процедури, а тому проведені за участю нелегітимною ЦВК може просто не визнати, не кажучи вже про Москву.
Тож напередодні початку виборчого циклу влада негайно внесла подання, що містить персональний склад кандидатів.
Та не встигла адміністрація Порошенка 5 лютого внести до Ради кандидатури нових членів ЦВК, як вибухнув скандал, бо в списку не було кандидатів від опозиційних «Опоблоку» та «Батьківщини». У списку кандидатур значилися лише лояльні Банковій люди. Більшість у переліку становили представники БПП та «Народного фронту»; були також ставленики «Самопомочі», Радикальної партії, «Відродження», групи «Воля народу». З номінальних опозиціонерів значилася тільки «Самопоміч».
Оскільки опозиційні політсили, «Опозиційний блок» і «Батьківщина», взагалі не отримали представництва у виборчій комісії, це поставило під сумнів не тільки легітимність ЦВК, а й легітимність майбутніх виборів взагалі.
Лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко звинуватила Порошенка в тому, що він готує фальсифікації на майбутніх виборах. Влада змушена була піти на поступки та внести зміни, однак від опозиції внесли зовсім не ті кандидатури, на яких опозиція наполягала.
«Від того, як буде сформована комісія, хто та як рахуватиме голоси на президентських і парламентських виборах, залежить, чи відбудеться в Україні повне перезавантаження влади. Порошенко розуміє, що навіть один член ЦВК від «Батьківщини» не дозволить йому сфальсифікувати вибори. Це свідоме порушення закону про ЦВК, оскільки «Батьківщина» має перший рівень підтримки в суспільстві», – заявила лідер партії.
Тимошенко закликала депутатів усіх фракцій у Верховній Раді, «якщо вони не є спільниками підготовки фальсифікації», виступити проти президентського варіанта складу ЦВК. Солідарні з «Батьківщиною» і в «Опозиційному блоці», якому не дісталося місця у виборчій комісії.
За словами народного депутата Михайла Папієва (ОБ), в історії незалежної України ще не було прецеденту, коли опозицію позбавляли права делегувати своїх представників до ЦВК.
«У формуванні персонального складу ЦВК завжди брали участь усі фракції пропорційно. Наша фракція – це головна реальна опозиція влади в парламенті. До фракції входять 43 народних депутати. Ми подавали шість кандидатур, президент не врахував жодної», – зазначив Папієв.
Опозиція звернулася до міжнародної спільноти, до посольств західних країн та Євросоюзу. «Ігнорування президентом України кандидатур від нашої політичної сили не відповідає встановленому в демократичному світі принципу забезпечення об’єктивності та неупередженості виборчого процесу», – ішлось у «великих донецьких демократів» з Опоблоку, колишня Партія регіонів, такий лист адресували до представництва Євросоюзу.
Якщо провести деякі історичні паралелі, то видається все це досить смішним. За радянських часів було заведено скаржитися до райкому, зараз – «освіченому Заходу». Своїм розумом жити не виходить. А тимчасом ще товариші Маркс та Енгельс 150 років тому чи не першою справжньою демократією Нового часу називали козацьку республіку в Запоріжжі, тобто в питанні демократії та республіканського ладу України має історично пріоритет перед усією Європою, в якій тоді повсюдно панував морок абсолютизму.
Реакція не забарилася. Зокрема, посол Великобританії Джудіт Гоф публічно закликала «якомога швидше оновити склад ЦВК та забезпечити відповідний політичний баланс».
Після хвилі обурення Порошенко вніс корективи. А тепер слово за Радою.
Представлений перелік є таким. Передусім це представники Блоку Порошенка
— директор департаменту моніторингу та організаційно-інспекторської роботи Міністерства внутрішніх справ Михайло Вербенський;
— заступник завідувача секретаріату комітету Ради з питань правової політики та правосуддя Ольга Желтова;
— екс-помічниця Порошенка в Раді 7-го скликання Світлана Кустова;
— доцент кафедри конституційного та адміністративного права Київського національного університету ім. Т. Шевченка Ольга Лотюк;
— завідувач відділу моніторингу діяльності місцевих органів влади та підтримки їхніх правотворчих ініціатив департаменту місцевого самоврядування та децентралізації Адміністрації Президента Віталій Плукар;
— юрист Тетяна Сліпачук, яка була членом конкурсної комісії зі скандального відбору керівництва Державного бюро розслідувань (що свідчить багато про що) за квотою Порошенка.
А також висуванці інших парламентських партій:
— Тетяна Юзькова (квота Радикальної партії Олега Ляшка, який багато «кіпішує», однак зазвичай із владою домовляється, отримуючи той чи інший відкат);
— доцент кафедри міжнародного права та спеціальних правових дисциплін Національного університету Києво-Могилянська академія Леонтій Шипілов (Народний фронт);
— директор з розвитку міжнародної громадської організації Інтерньюз-Україна Євгенія Радченко (Об’єднання Самопоміч);
— екс-завідувач відділу юридичного управління ЦВК представництва інтересів комісії в судах Алла Басалаєва (група «Відродження»).
— перший заступник міністра юстиції Наталія Бернацька (замінений кандидат НФ);
— депутат Ради від НФ Ірина Єфремова (замінений кандидат НФ);
— кандидат від «Батьківщини» Андрій Євстигнєєв (кандидат юридичних наук, викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка).
Однак на цьому скандали не скінчилися.
Виявляється, спочатку Опоблок і «Батьківщина» запропонували старих членів Центрвиборчкому – його нинішнього голови Охендовського та заступника Жанну Усенко-Чорну. Можна, звичайно, скільки завгодно говорити про неоднозначність фігури Охендовського, однак політична сила має право висувати ту кандидатуру, яку вважає прийнятною для себе. Проте Порошенко узурпував і це право, хоча закон не дає йому права одноосібно вирішувати, яким буде склад ЦВК, а заява Порошенка про необхідність цілком оновити склад ЦВК не має жодних правових підстав.
На думку директора Центру «Третій сектор» Андрія Золотарьова, Україну чекає серйозна й нещадна боротьба за перемогу на майбутніх виборах.
«Згідно із законом члени ЦВК мали змінитися ще 2014 року, коли закінчився термін їхніх повноважень. Але завдяки лазівці депутатів ВР вони перевищили всі можливі та неможливі строки. Потім ЦВК мали змінити влітку 2016 року, однак тоді більшість депутатів замість голосування вирушили на чемпіонат Європи з футболу у Франції. Традиційно членство в ЦВК було наслідком джентльменської домовленості між владою й опозицією. Те, що пропонує Порошенко, – це вихід за всі межі. Президент боїться Тимошенко, і тому «Батьківщина» не отримує жодного місця в Центрвиборчкомі. З огляду на те, які політсили сформували склад ЦВК, Порошенко може встановлювати транзитний сервер для підрахунку голосів просто в себе в заміському маєтку», – зазначає Золотарьов ще до того, як політсила Тимошенко отримала, нарешті, одну вакансію в ЦВК.
«Сам факт того, з якою зухвалістю влада представила список, виключивши з нього опозицію, свідчить, що на вибори робляться величезні ставки. Це той самий випадок, коли не важливо, хто голосує, а важливо, хто рахує. Керівництво країни розуміє, що за допомогою інших речей виграти ці вибори буде дуже складно. Електоральна ситуація грає сильно проти влади», – вважає політолог Олексій Якубін.
Наведемо ще дві дуже цікаві думки, гідні того, щоб на них звернути увагу.
Директор консалтингової компанії «Партія влади» Олена Дьяченко вважає, що влада взялася за ЦВК, бо серйозно розглядає сценарій дострокових парламентських виборів: «парламентські вибори до президентських – це шанс для нинішнього президента створити собі підконтрольний парламент».
Утім, дострокові вибори наразі видаються малоймовірними.
Зі свого боку, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський упевнений, що «люди президента» контролюватимуть ситуацію в ЦВК доти, доки в Порошенка є шанс обратися на другий термін.
«Коли стане ясно, що в Порошенка шансів немає, вони його “кинуть”. І тоді утвориться зовсім інший розклад, навіть із цих людей», – повідомив політолог.