Військовий Дмитро Глущенко, який зараз боронить нашу країну від російських загарбників, пояснив, що повільний темп розвитку контрнаступу повʼязаний, зокрема, з дефіцитом зброї.
Про це він заявив у своєму зверненні.
За словами Дмитра, влада, зокрема місцева, могла б виділяти кошти на виробництво мінометів, а не на озеленення території чи інші речі, які є недоречними під час повномасштабної війни.
“Хочу поділитися з вами своїм поглядом з окопів, як це бачимо ми, чому такий “повільний контрнаступ” і чому ми несемо такі великі втрати. Річ у тому, що ми вже майже рік перебуваємо на передовій з невеликою перервою на відновлення”, — каже військовий.
“На цих позиціях стоїмо доволі довго, і ми бачили, як ворог закопується. Вони це роблять нахабно вдень, вночі взагалі заходять з увімкненим світлом фар, подекуди копали технікою, свої СП вони опалювали буржуйками, і бачили їх усі”, — додав він.
Дмитро додав, що українські Сили оборони не можуть собі дозволити настільки відкрито окопуватися, як це робить ворог: “Ми заходили тільки вночі, використовували для опалення газові балончики, щоб не демаскуватися і не показувати наші позиції. Окопувалися взагалі тільки по сірому або тільки вночі, бо як тільки нас помічали, по нас одразу прилітало”.
За словами військового, нашим захисникам було нічим відповісти противнику, а потрібно було дуже мало — лише нормальні міномети та боєкомплект: “Річ у тому, що для того, аби нам ефективно стояти і працювати, потрібно було дуже мало. Нам не потрібні були літаки, HIMARS, підводні човни. Нам були потрібні лише нормальні міномети 120-го калібру і БК, півтора БК на день, щоб можна було працювати розосереджено”.
“Міномет — це звичайна металева труба, яка використовує міну і порох. Порох китайці вигадали ще у XV сторіччі, ефективну міну винайшли під час Першої світової. За півтора року війни наша держава не спромоглася випустити достатню кількість мінометів, мін і пороху. А саме це потрібно нам на передовій”, — наголосив Дмитро.
Боєць висловив обурення тим, що у воєнний час кошти подекуди витрачаються не на зброю, а на інші, менш нагальні потреби: “Зате ми витрачаємо мільярди на усіляку х*рню: на озеленення, на бордюри, на будівництво непотрібних речей. Але ми не можемо зробити нормальне виробництво примітивної елементарної зброї”.
Військовий переконаний, що за умов кращого забезпечення Збройні сили могли б уже давно прорвати оборону окупантів і підійти до тимчасово окупованого Бердянська. Також можна було б уникнути великої кількості втрат у живій силі й техніці.
“Єдине, що нам було потрібне далекобійне прикриття — два-три танки чи дві-три гармати. Натомість ми маємо зараз квітучі міста, мільярдерів-чиновників і величезну кількість втрачених життів наших кращих синів і доньок. А тут гинуть кращі. У нас стоять найзмотивованіші, найдосвідченіші і найпатріотичніші люди”, — зазначив Дмитро.
“Річ у тому, що наша держава на всіх рівнях зараз веде таку безглузду політику, в міжнародних відносинах свариться із сусідами. Таке враження, що у нас влада на всіх рівнях — починаючи з місцевих громад і закінчуючи Києвом — це якісь диверсанти, які навмисно намагаються програти ворогу. Це дуже бісить і демотивує”, — поділився військовий.
“Цьому також треба протидіяти. Зараз дуже багато активних людей, які закликають місцеву владу не витрачати гроші на всіляку х*рню”, — резюмував він.