Росіяни не допомагали пораненим воїнам ЗСУ врятуватися.
Після теракту у колонії в Оленівці, де утримувалися українські військові, охорона закладу відкрила вогонь по тих, хто вибрався з барака.
Про це повідомляє Укрінформ, посилаючись на заяву авторки розслідування, журналістки Медійної ініціативи за права людини Марія Климик.
За її словами, військові напередодні трагедії обійшли всю територію місця, де їх утримували, і знайшли деякі слабкі місця у паркані, що і врятувало частину людей. Климик зазначила, що після того, як військові вже нічого не могли зробити у самому бараці і не могли через вогонь витягнути тіла інших людей, вони почали вибиратися звідти.
“Вони доволі великий такий шлях подолали до виходу з самої колонії. Там їх зустрічала охорона, яка відкрила вогонь по хлопцях, які бігли з криками про допомогу, бо вони боялися, що ці побіжать далі”, – заявила представниця МІПЛ.
Жоден представник охорони чи адміністрації колонії, стверджує вона, не наблизився до барака і не допомагав витягувати поранених, надавати меддопомогу чи гасити пожежу. Все це робили самі військові, перев’язуючи рани залишками одягу, який був на них.
“Вони намагалися навіть когось передати з важкопоранених за територію, бо дехто з хлопців побачив, що до стін колонії приїхали швидкі. Однак швидкі на територію не запустили і хлопця, якого їм вдалося таки передати через браму колонії, повернули назад. Тобто не було тоді медиків – на той час їм просто заборонили заходити на територію колонії”, – сказала Климик.
Натомість полонені медики, які почули вибухи, одразу зібрали всі нечисленні медичні засоби, які у них були, і чекали, коли до них прийде охорона, щоб їх забрати для надання допомоги. Але ці медики чекали близько 2-3 годин, поки за ними хтось з’явився.
“І коли вони прибігли вже до алеї, то один із цих медиків нам описав це як дуже жахливу картину: із хлопців хтось біг, хтось повз, всі були у крові, з травматичною ампутацією, з черепно-мозковими травмами, з глибокими ранами черевної порожнини, і вони самостійно у такому стані добиралися за допомогою”, – наголосила представниця МІПЛ.
Через те, що адміністрація колонії зовсім не квапилася надавати допомогу, на алеї загинуло 5 військових, яких вдалося витягнути з барака.
За даними правозахисників, із моменту вибуху до того, коли азовців почали евакуйовувати звідти, пройшло 6 годин.
“Увесь цей час медики і самі поранені, які були не у такому критичному стані, своїми силами намагалися врятувати своїх побратимів. Потім важкопоранених почали вивозити, але навіть не спеціальними каретами швидкої допомоги, а звичайними військовими КАМАЗами. Тобто їх туди клали на носилках, один на одного”, – заявила вона.
Климик зазначила, що військові були у важкому стані, але на це ніхто не зважав, і дорогою до лікарні у першому КАМАЗі загинуло ще двоє або троє людей. Ймовірно, причиною стало те, що вони перевозилися у неналежному стані.
“Як зазначає один із військових, який їхав у другому авто, цей КАМАЗ їхав на великій швидкості, гальмував на ямах. Тобто, хлопці ще дорогою зазнали значних травм від способу їхнього транспортування”, – акцентувала представниця МІПЛ.
За її словами, наступного дня, 29-го липня, одного з військовослужбовців “Азову”, який не був у цьому бараці, змусили проводити опізнання тіл своїх побратимів.