У 2022 році Німеччина прийняла понад 1,2 мільйона мігрантів і біженців. Чимало муніципалітетів не можуть дати цьому раду, але уряд пообіцяв допомогти.
Про це пишуть Економічні Новини з посиланням на DW.
Коли мера Білефельда Піта Клаузена (Pit Clausen) запитують, як його місто дає раду напливу українських біженців, він не виглядає схвильованим. “Ситуація краща, ніж настрій”, – відповідає політик. У місті, розташованому у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія, мешкає 340 тисяч жителів, зокрема 4000 осіб, які втекли від війни з України. “Таке велике місто, як Білефельд, цілком може з цим впоратися”, – переконаний Клаузен.
Більша частина біженців живуть у родичів і знайомих, тож відпала потреба у використанні спортзалів для їхнього розміщення. Майже всі діти пішли в дитсадки й школи. “У декого з’явилася робота, інші знову закохалися”, – жартує мер. Утім, не у всіх муніципалітетах справи йдуть так само добре. “Почасти правда полягає в тому, що ситуація різна”, – визнає Клаузен.
Крім більш ніж мільйона українських біженців, 2022 року в Німеччину з інших країн прибуло приблизно 244 000 осіб, які шукають притулку. Переважно із Сирії, Афганістану, Туреччини та Іраку. Голова адміністрації району Мільтенберг (федеральна земля Баварія) з населенням близько 130 тисяч осіб Єнс Марко Шерф (Jens Marco Scherf) підрахував, що 2022 року йому довелося прийняти більше шукачів притулку, ніж під час кризи з біженцями 2015 року. За його словами, можливості системи вичерпані, він не може прийняти більше людей.
З осені щотижня доводиться орендувати одне або два додаткових приміщення для розміщення біженців, повідомили в районній адміністрації Мільтенберга за запитом DW. Оскільки таких площ майже не залишилося, багато шукачів притулку змушені проживати в аварійному житлі. Шерф закликає федеральний і земельні уряди “обмежити імміграцію”.
Саме про це ЄС домовився на своєму останньому саміті. Контроль на кордонах має бути посилений, а тих, хто не має підстав для отримання притулку, необхідно депортувати. Біженців від війни в Україні це, певна річ, не стосується.
Прийом та інтеграція шукачів притулку – це значно більше, ніж просто надання житла. Ресурси виснажуються, і це позначається вже й на громадянах Німеччини. “Якщо біженцям більше не надається відповідне житло і належний догляд, то вчителі більше не можуть нормально працювати, бракує вихователів, спортзали недоступні для занять шкільним і клубним спортом – і це лише деякі приклади. Це означає, що система просто перевантажена”, – констатують у районній адміністрації Ліндау в Баварії.
Місто Ліндау, що розташоване на березі Боденського озера, налічує близько 81 тисячі жителів і рекламує себе слоганом “Зовсім поруч із раєм”. Ліндау – один із багатьох муніципалітетів, які вже кілька тижнів терміново вимагають від федерального уряду додаткової допомоги. Це питання обговорюватимуть 16 лютого на черговій конференції з питань біженців, на яку очільниця МВС ФРН Ненсі Фезер (Nancy Faeser) запросила представників федеральних земель і муніципалітетів.
“Ми не залишимо вас сам на сам з проблемою”, – запевнив канцлер Німеччини Олаф Шольц (Olaf Scholz), нагадавши, що уряд допомагає федеральним землям і муніципалітетам мільярдами євро для подолання проблем шукачів притулку. При цьому якихось конкретних обіцянок канцлер не дав і не дає.
А міністр фінансів ФРН Крістіан Лінднер (Christian Lindner), зі свого боку, вказує, що деякі землі мають набагато кращі показники доходів, ніж федеральний уряд, і є “сильним партнером” у фінансовій системі країни. Одним із головних завдань майбутньої конференції він вважає розробку плану, “як зупинити нелегальну міграцію в Німеччину і зробити так, щоб ФРН перестала бути найкращим місцем для біженців у Європі”.
У Берліні також зазначають, що не всі муніципалітети перевантажені прийомом мігрантів. Але чому ситуація настільки відрізняється в різних місцях? “Муніципалітети, які 2015 року створили інфраструктуру для приймання потоків біженців, а потім не стали її повністю демонтувати, зараз перебувають у кращому стані”, – пояснив DW професор міграційної політики в Університеті Гільдесгайму Ганнес Шамманн (Hannes Schammann).
З цим може погодитися мер Ганновера Беліт Онай (Belit Onay). “Після вторгнення Росії в Україну ми змогли протягом кількох днів створити можливості для приймання українських біженців у виставкових залах у Ганновері. Загалом ситуація складна, але наразі керована – завдяки постійному нарощуванню потенціалу та енергійній співпраці всередині адміністрації, – розповів Онай в інтерв’ю DW.
А ще є вільні місця в тих об’єктах нерухомості, які федеральний уряд надав восени 2022 року після першої конференції за участю федеральних земель і муніципалітетів щодо проблем біженців. Наразі зайнято близько двох третин із 4000 місць. Однак багато будівель потрібно спочатку підготувати, адже вони тривалий час були порожніми та в них, приміром, немає електрики та води.
Філіз Полат (Filiz Polat), представниця з міграційної політики партії “Союз 90/Зелені” у Бундестазі, виступила з пропозицією, що могла б полегшити ситуацію. В інтерв’ю Deutschlandfunk політикиня закликала зрівняти тих, хто просить притулку, та українських біженців у тому, що стосується житла.
Шукачам притулку не дозволяється обирати місце проживання у ФРН, тоді як українці, які прибули до Німеччини після російського вторгнення, можуть проживати в родичів або знайомих. За словами Полат, близько 30 відсотків тих, хто домагається притулку в Німеччині, наприклад, особи, яких переслідують у Туреччині з політичних мотивів, мають родичів у ФРН.
Наскільки така пропозиція реально полегшить тягар? “Навряд чи, – вважають у Ліндау. – У муніципалітетів складнощі не тільки з житлом для біженців, а й з наданням підтримки людям”. У Мільтенберзі вважають ініціативу депутатки в принципі такою, що “заслуговує на розгляд”, але вимагають доказів наявності достатньої житлової площі. Не має бути так, що хтось із тих, хто сам живе в гуртожитку для біженців, захоче взяти до себе ще й родичів, додають в адміністрації Мільтенберга.
Мер Білефельда Піт Клаузен вважає правильним зрівняти умови для шукачів притулку та українських біженців не тільки в плані розміщення, а й у всіх питаннях. Що також охоплює впорядкування тривалих бюрократичних процедур в органах у справах іноземців. “Ми нерозумно чинимо, розділяючи біженців на класи. Необхідно повністю відкрити соціальні системи, системи освіти та всі можливості інтеграції для всіх”, – наголошує Клаузен, на думку якого від цього виграють усі сторони.