Кремлівський диктатор Володимир Путін явно покусав новообраного президента США Дональда Трампа, адже той теж розмріявся про чужі землі, відзначив соціолог Ігор Ейдман.
За його словами, якщо розмови про перетворення Канади на 51-й штат можна сприйняти як тролінг, то його наміри “повернути” Панамський канал чи придбати Гренландію викликають серйозні сумніви.
Ейдман підкреслює, що Трамп вдається до аргументів, схожих на ті, які використовує Володимир Путін, зокрема до історичних екскурсів. Наприклад, обґрунтовуючи необхідність контролю над Панамським каналом, Трамп нагадав про жертви під час його будівництва, підкресливши, що Америка втратила 38 тисяч людей 110 років тому. Така риторика нагадує путінські заяви про “російську землю, политу кров’ю”.
“Трамп мріє стати авторитарним правителем а-ля Путін. І думає, що шлях до цього лежить через американський “Крим” — територіальну експансію, яка може викликати в суспільстві ейфорію і затвердити президента як безконтрольного “національного лідера”, — вважає Ейдман.
За його словами, Трамп намагається наслідувати модель Володимира Путіна, створюючи образ “сильного лідера”, здатного на радикальні дії. Проте, на відміну від Росії, США мають міцні демократичні інституції, які обмежують подібні авторитарні амбіції.
“США — це не Росія, і такі плани приречені на провал”, — зазначив експерт.
Попри це, зовнішньополітичні перемоги залишаються важливими для Трампа, особливо в контексті його повернення на політичну арену. Можливо, він зосередиться на діях, які не викликатимуть супротиву в Конгресі, наприклад, щодо Ірану чи навіть Росії.
“Трамп наслідує Путіна, але це не означає, що між ними не може бути конфлікту за роль головного “планетарного мачо” (це нам смішно, а самі вони давно в такому образі). Трампу зараз потрібні зовнішньополітичні перемоги. Однак Гренландію він не приєднає, мир в Україні не встановить. Новому американському президенту потрібні такі напрямки для самоствердження, де йому не треба буде йти проти волі законодавців. Конгрес може дозволити йому широкомасштабні військові акції, але не проти Данії чи Панами, а проти Ірану і… Росії. Чим чорт не жартує, можливо, він свої непомірні амбіції буде в цьому напрямку реалізовувати?” — відзначає Ейдман.
Він додав, що хочеться вірити в те, що “один гад з’їсть іншу гадину”.