І в самій Лівії, і в європейських столицях вбачають у смерті Каддафі-молодшого не локальний епізод насильства, а цілеспрямоване усунення фігури, здатної впливати на баланс сил у країні, пише видання haggin.az
Слідство підтвердило попередні обставини: проникнення посеред ночі на територію резиденції Каддафі неподалік міста Зінтан, заздалегідь виведені з ладу відеоспостереження, кілька точних пострілів, відсутність випадкових жертв і швидкий відхід нападників. Жодних ознак спонтанної перестрілки чи пограбування. За оперативними ознаками картина вбивства має вигляд ретельно підготовленої акції з конкретною метою.
Не менш показовою є і поведінка місцевих збройних угруповань. У лівійській практиці гучні ліквідації зазвичай використовуються як спосіб продемонструвати силу та взяти відповідальність. У цьому випадку цього не сталося. 444-а бригада, пов’язана з урядовими структурами у Тріполі, публічно відхрестилася від причетності до смерті Каддафі, наголосивши, що не має підрозділів у цьому районі. Така тиша лише посилила відчуття, що йдеться про політично чутливу операцію, виконавці якої вважали за краще залишитися в тіні.
Причина підвищеної уваги до справи полягає у статусі жертви. Як відомо, Саїф аль-Іслам залишався останнім помітним представником родини Муаммара Каддафі, здатним претендувати на самостійну політичну роль. У 2000-х роках його сприймали як можливого спадкоємця режиму і навіть як «реформістську особу» системи. Щоправда, після 2011 року він перетворився на символ жорсткої лінії, був засуджений до лівійського суду і навіть перебував у розшуку Міжнародного кримінального суду. Але саме це і забезпечувало синові Каддафі підтримку усередині країни. Для частини племінних еліт, офіцерів старої армії, бізнесу та бюрократії він асоціювався не так з репресіями, як з періодом централізованої та відносної керованої Лівії.
На тлі п’ятнадцяти років розпаду, паралельних урядів та фактичної влади міліцій ім’я аль-Ісламу Каддафі поступово стало «резервним сценарієм» – точкою можливої консолідації для тих, хто шукав альтернативу нинішньому хаосу. Навіть потенційна участь сина Каддафі у виборах автоматично перетворювала його на фактор переговорів та перерозподіл ресурсів.
Серед можливих мотивів називають кілька версій: – ліквідація потенційного конкурента з боку діючих еліт; боротьба всередині “каддафістського” табору; інтерес зовнішніх гравців, які не зацікавлені в появі в Західній Лівії самостійного центру сили. Яка з них виявиться ближчою до істини, ще належить встановити, проте підсумок уже очевидний: зникла постать, навколо якої міг формуватися альтернативний політичний проект.
Для лівійської системи це означає не стабілізацію, а черговий вакуум. В умовах слабких інститутів такі порожнечі заповнюються не виборами та коаліціями, а озброєними групами та силовим перерозподілом впливу. Зростання конкуренції між озброєними міліціями автоматично веде до послаблення контролю над територіями та, насамперед, над узбережжям Середземного моря.
І саме тут історія із загибеллю аль-Ісламу набуває прямого європейського виміру.
За даними Європейського агентства з охорони кордонів та берегової охорони (Frontex), Лівія залишається головним пунктом відправлення нелегальних мігрантів центрально-середземноморським маршрутом. Переважна більшість човнів, що прямують до берегів Італії, виходить у море саме з лівійського узбережжя. При цьому Європа фактично залежить не від державних інститутів Лівії, а від ситуативних домовленостей із місцевими збройними угрупованнями, які контролюють порти та ділянки берега.
Для Європи ж вбивство сина Каддафі – це питання прямої безпеки та керованості південних кордонів. Будь-яке загострення боротьби за владу в Лівії означає послаблення контролю над узбережжям, зростання контрабанди та новий сплеск міграційного тиску.
Статистика Управління Верховного комісара ООН у справах біженців підтверджує ту саму картину: будь-яке погіршення безпеки в західній частині Лівії негайно відбивається на зростанні міграційних потоків та активності мереж контрабанди людей.
Таким чином, для Європи вбивство Саїфа аль-Ісламу — це не династична драма і не епізод внутрішньополітичної вендетти, а фактор регіональної безпеки. Будь-який перерозподіл сил у Лівії автоматично впливає на міграцію.