І зустріч "Нормандської четвірки" в Берліні, і саміт ЄС у середу довели, що лідери Європи не готові тиснути на Росію.
Президентські вибори в США важливі не тільки для американців. Україна і Сирія стали країнами, де від результату голосувань 8 листопада може залежати, як скоро з’являться зміни, які можуть завершити кровопролиття. Про це на сторінках BloombergView пише оглядач Леонід Бершидський.
На його думку, і кінець війни на Сході України, і резолюція щодо миру в Сирії повинні більше хвилювати Європу, ніж США. Поява проросійських бойовиків в Донбасі безпосередньо пов’язана з рішенням Києва рухатися в напрямку членства в Євросоюзі. У свою чергу, через війну в Сирії в Європу направляються тисячі біженців. Але європейські лідери не можуть нічого вдіяти з конфліктами, або ж не хочуть нічого робити, поки не стане зрозуміло, в якому напрямку збираються рухатися США.
І зустріч “Нормандської четвірки” в Берліні, і саміт ЄС в середу довели, що Україна і Сирія залишаються в підвішеному стані в очікуванні американських виборів. Зустріч в Берліні стала першим розмовою між лідерами України, Німеччини, Франції та Росії в цьому році. Автор зауважує, що Петро Порошенко, Ангела Меркель, Франсуа Олланд і Володимир Путін до цього проводили особисті зустрічі тільки для обговорення серйозних рішень або, принаймні, з надією, що вони можливі. Однак, результат нинішньої зустрічі розчарував.
Після п’ятигодинної бесіди ніяких документів не було підписано. До того ж, здається, сторони по-різному трактують, про що ж вони домовилися. Путін говорив про те, що чотири лідери домовилися “продовжити працювати над політичним планом” і розширити місію ОБСЄ на Сході України. Точка зору Порошенка на результати була ширша: створення “дорожньої карти” для повного виконання Мінських угод і відправка “поліцейської місії” ОБСЄ в Донбас, які допоможуть провести чесні вибори в регіоні. Меркель і Олланд теж згадали про “дорожню карту”, але вони нічого не сказали про терміни її створення. Місія ОБСЄ в їх заявах була лише “місією”, без слова “поліцейська”.
Схоже, що Меркель і Олланд не стали тиснути на Путіна, тому Порошенко пішов шляхом уточнення Мінських угод. Розмова про “дорожню карту” може зіграти цю роль. Сторони почнуть обговорювати порядок виконання положень Мінська. Лідери Франції та Німеччини добре знають, до чого все це веде. Порошенко не дозволить проводити вибори в Донбасі, поки Росія не поверне Україні контроль над її східним кордоном. Росія ж не віддасть контроль, поки не будуть проведені вибори. І саме тому ніхто, крім Порошенка, який шукає причини звинуватити Путіна в невиконанні угод, не хоче називати точні терміни створення “дорожньої карти”.
Але робота над нею без перелому на переговорах лідерів веде в глухий кут. Адміністрація президента Барака Обами передала вирішення проблеми війни в Україні канцлеру Ангелі Меркель і президенту Франсуа Олланду. Помічник Держсекретаря Вікторія Нуланд їздила в Київ, щоб підтримати європейську точку зору на вибори до вирішення проблеми з кордонами. А віце-президент Джозеф Байден поспівчував Порошенку й закликав його боротися з корупцією.
Наступна адміністрація США, як зазначає оглядач, може зламати цей шаблон. Наприклад, вона може стати на бік України в питанні порядку політичних змін, передати їй летальну зброю та ввести жорсткіші санкції проти Росії. З іншого боку, може трапитися і так, що новий Білий дім стане на сторону Росії, заблокувавши економічну і технічну допомогу Україні до того часу, поки вона не піде на поступки. Ніщо з цього не можна до того часу, поки новий американський президент не увійшов в Овальний кабінет. Тому сторонам зараз нема про що домовлятися.