Цього тижня прем'єр-міністр України Володимир Гройсман заявив під час зустрічі із керівниками всеукраїнських профспілок, що у 2017 році в Україні з'явиться якісна система оцінки праці українців.
Він наголосив, що питання реформи системи оплати праці є одним з найважливіших пріоритетів Уряду. Про це повідомляє канал 24.
“Я вважаю, що 45-мільйонна країна у центрі Європи з такими потенційними можливостями не може жити так бідно, як вона живе сьогодні. Значить, щось ми робили досі не так”. При цьому він підкреслив, що одним з перших рішень уряду було підвищення з 1 грудня соціальних стандартів на 10% і аналогічне підвищення чекає українців у наступному році, і “це тільки початок”.
Цитата у виконанні Гройсмана без розкриття змісту дає можливість поміркувати, яким чином все ж планується досягти цього якісного рівня, адже 10% цього року та 10% за підсумками наступного на якість не тягнуть.
Допомогти у цьому нам може довірена особа прем’єра, міністр соцполітики, пан Рева, який ще влітку розповідав про реформу в оплаті праці.
Перша цитата: “У нас є такі показники, як мінімальна заробітна плата і прожитковий мінімум. Ми до них прив’язали перший тарифний розряд в бюджетній сфері. Тобто якщо ми підвищуємо прожитковий мінімум, потрібно підвищувати перший тарифний розряд і всю сітку тарифну. На це потрібні сотні мільярдів гривень. У результаті для того, щоб цього не робити, ми маніпулюємо з прожитковим мінімумом – вдаємо, що він не повинен зростати”.
Небюджетна сфера. “Там зарплати повинні бути вище, ніж бюджетні. Ми повинні тягнути бюджетну сферу в нормальній економіці за небюджетною. Оскільки ми тримаємо бюджетну сферу, прив’язуючи до першого тарифного розряду прожитковий мінімум, небюджетна дивиться – “о, вони підняли на 15% – ось і ми зараз на мінімалку підтягнемося, покажемо трохи більше, решта в конверті”.
Потрібно відв’язатися від прожиткового мінімуму, підвищити мінімалку, тоді небюджетна сфера йде вперед – і ми починаємо підтягувати до неї бюджетну.
Тобто ми знімаємо кайдани і відпускаємо заробітну плату. Одночасно детінізуємо 2,5 мільйона працівників небюджетної сфери, вишукуємо 4,5 мільярда на підвищення стандартів в бюджетній сфері – і під кінець року отримуємо ефект 7,5 мільярда плюс. Мінус 4,5 – разом 3 мільярда чистого плюса з економічних розрахунків, якщо ми це робимо”.
На сьогодні, відповідно до ст. 6 Закону України “Про оплату праці”, визначено, що основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами.
Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Логіка уряду проста: підвищуючи мінімалку, вони проводять підвищення по всій тарифній сітці на індекс підвищення.
Скільки бюджету коштуватиме таке підвищення? Можна провести аналогію: колись Яценюк, підвищуючи мінімальну заробітню плату на 150 гривень, заявляв про те, що це призводить до зростання бюджетних витрат у 10 мільярдів гривень. Відповідно, зростання, припустимо, на 1000 гривень, потребуватиме щонайменше 70 мільярдів гривень, яких за відсутності росту економіки взяти ніде.
Як же ж тоді змінити цю систему?
За даними ДФС, в Україні нараховується 10,5 мільйонів офіційно працюючих, із них 45% отримують мінімальну зарплату (при цьому, за припущенням уряду, решту зарплатні отримують у конвертах), а розмір мінімалки зростає рівно на відсоток індексації.
Вихід вбачається у зміні тарифної системи оплати праці, аби при зростанні мінімальної зарплати витрати бюджету були меншими.
Саме тому віце-прем’єр Розенко зазначав на необхідності упровадження європейської практики у цьому питанні, зокрема, включення в оплату праці всіх надбавок, а також про перегляд розміру оплати праці, при якій оклад робітника І розряду не може бути меншим 60% від мінімальної заробітної плати.
Тобто, відправною точкою стане розмір зарплати, яка включає в себе надбавки, доплати і т. д. Працівник І розряду по факту отримуватиме стільки ж як зараз, а можливо навіть дещо більше, однак система розрахунку зміниться.
Буде встановлено мінімальне значення його окладу не як зараз, на рівні перевищення МЗП, а в розмірі не менше 60 % від МЗП. До цього окладу додаватимуться надбавки та доплати, якщо у кінцевому результаті зарплатня такого праціника не дотягуватиме до мінімалки, він однаково її отримуватиме – як соціально гарантовану.
Ймовірно, на початкових стадіях реформи в оцінці праці українців у частині державного сектору зарплатню “підганятимуть” під мінімальний розмір, без значного зростання фонду оплати праці, а отже, без реального збільшення доходів.
Однак, основна сфера реформи – комерційний сектор та виведення з тіні саме цих трудових відносин, адже за їх рахунок можна підвищити рівень наповнення бюджету та Пенсійного фонду.
У гіршому для Уряду варіанті 45% тих, хто отримує мінімалку, так і залишаться на ній. Мінімалька, звісно, зростатиме пропорційно законодавчим нормам, тобто до 1762 грн, на кінець 2017 року. У такому випадку реформа не матиме якісного результату, тому потрібен додатковий стимул для роботодавців, за якого вони будуть зацікавлені платити працівникам більше.
Розуміючи це, Рева зазначав, що потрібно ввести нову систему, яка б робила невигідним ховати зарплату в тіні. “Уявіть собі, я зараз як ідею кажу: якщо ви платите 10 тис. грн зарплати працівникам і показуєте її, і якщо ви платите 1000 грн працівникам, то у вас однаковий податок. Причому, таким чином, чим меншу ви показуєте зарплату, тим більше ви з неї платите. Тобто або виходь з тіні, братику-кролику, показуй зарплату і плати нормально, або будеш сидіти ось так”.
З цього можна припустити, що матиме місце така модель для бізнесу: платите працівнику мінімальну зарплатню? Ок, сплачуйте ЄСВ за ставкою, але не менше певного розміру, припустимо 640 грн, про який ішла мова раніше. При цьому, якщо показуєте зарплатню в 3 тис. грн, однаково сплачуєте за ставкою 22 %, фактично ті самі 640 грн.
Тобто, показувати більший офіційний розмір зарплатні вже зацікавлений роботодавець, оскільки сплачуватиме за неї ті ж самі або й менші відрахування, плюс до цього не ризикуватиме стати об’єктом перевірки фіскальних органів за взаємовідносинами з суб’єктами господарювання, через які здійснює оготівковування коштів для виплати конвертної частини зарплатні, ну і звісно економія, адже ці послуги теж не безкоштовні.
Як наслідок, якщо така реформа буде упроваджена, з точки зору статистики, на кінець 2017 року, уряд зможе говорити про те, що дійсно відбулось якісне підвищення оплати праці. У свою чергу робітники цю якість відчують тільки через збільшення обов’язкової частки платежу за комунальні послуги (якщо вони отримують субсидії), яку вони повинні будуть сплатити, у наслідок зростання їхнього офіційного доходу.