Що означає білоруський маневр і які розклади на 2017 рік
2016 року російська армія провела близько десятка великих міжнародних військових навчань і понад 600, пов’язаних з перевіркою готовності окремих родів військ. Були повномасштабні маневри Південного військового округу ЗС РФ “Кавказ2016” з 5 по 11 вересня, в тому числі і в окупованому Криму. Тут же виникли побоювання підготовки вторгнення до України. Наступного року Росія збирається посилити військову співпрацю з Білоруссю, тобто зовсім поруч з нашими кордонами. Експерти аналізують, чи варто чекати атаки, або це банальна “гра м’язами”.
ПЛАНИ І МАСШТАБИ. Міністр оборони РФ Сергій Шойгу заявив, що підписано план співробітництва з Білоруссю на 2017 рік, який включає більше 130 спільних військових заходів. Одне з них – стратегічні командно-штабні навчання “Захід-2017” наступної осені. За масштабами вони будуть порівнянні з навчаннями “Кавказ-2016”.
Навчання “Захід-2017” пройдуть в Білорусі. Як повідомив білоруський політичний експерт Кирило Позняк, попередніми масштабними російсько-білоруськими навчаннями були “Захід-2013”. Зараз планується участь “в десятки разів більшої кількості російських військових і техніки”, ніж чотири роки тому. “Очевидно, Росія має намір розширювати військово-політичну співпрацю з Білоруссю, оскільки її територія стратегічно важлива в протистоянні з НАТО. Як мінімум може йтися про демонстрацію сили і моделюванні загроз. Зокрема, загрози створення “прибалтійського котла” і вторгнення до України” , – пояснив Позняк.
Як повідомив білоруський військовий експерт Денис Мельянцев, наступного року обсяги військових вантажоперевезень залізничним транспортом з Росії в Білорусь будуть збільшені більш ніж в 80 разів. Про це говорять результати щорічного тендеру Міноборони РФ. Якщо 2016 року з Росії до Білорусі виїхало 50 вагонів з вантажами військового призначення, то 2017-го планується відправити вже 4162! Це може говорити про перекидання великого військового з’єднання, здатного загрожувати як країнам Балтії, так Україні.
ЧИ МОЖЛИВЕ ВТОРГНЕННЯ. Росія давно оперізує Україну кільцем військових баз. У січні 2016 року секретар РНБО Олександр Турчинов заявив про розширення 262-ї військової бази, яка розташована в селищі Богучар (Воронезька область), за 45 км від кордону з Україною. Як повідомляла “Сегодня”, в Богучарі може бути розміщено понад 1300 одиниць бойової техніки і понад 5 тисяч військовослужбовців. На іншій базі, в місті Валуйки Бєлгородської області (Харківський напрямок), за 25 км від кордону з Україною, планується дислокація 3500 військовослужбовців. Третя військова база розгортається на полігоні Кадамівський в Ростовській області, за 70 км від України, а четверта – в місті Клинці (Брянська область, Чернігівський напрям), за 50 км від нашої країни. Тут можуть дислокуватися до 4 тисяч російських військовослужбовців.
Однак Білорусь минулого року блокувала створення російської авіабази на своїй території. На думку експертів, розгортання великих сил у своїй країні президент Білорусі Олександр Лукашенко також не допустить. “Бацька” завжди дотримувався кордону суверенітету своєї вотчини. Олександр Лукашенко прекрасно розуміє, якими наслідками загрожує перекидання до Білорусі великого військового з’єднання… Крім того, Лукашенко з задоволенням використовує можливість маневрування між Росією і Заходом, і тепер саме той період, коли спроби примирення з Євросоюзом і США є активними. Угруповання російських військ, що загрожує Україні, можливості для якоїсь співпраці з Заходом просто заморозить”, – вважає білоруський політичний експерт Вадим Казначеєв.
Тієї ж думки – і білоруський військовий журналіст Дмитро Галко. На його думку, фактичної окупації Білорусі варто чекати “найменшою мірою”: “Навіщо Кремлю головний біль у вигляді ще однієї невизнаної території, якщо Білорусь і без того займає положення, близьке до васального? Витрати такої окупації сильно перевищили б можливі бонуси”.
З іншого боку, на його думку, будь-які військові дії Росії з використанням Білорусі як союзника або плацдарму означатимуть кінець політики Мінська сидіння на двох стільцях: “Тобто кінець тієї Білорусі в геополітичному контексті, якою ми її знаємо. Це означало б повну втрату суверенітету . Сьогодні подібне здається все ще неможливим”.
Але Кирило Позняк не виключає, що Генштаб і спецслужби Росії можуть організувати “провокацію проти білоруської влади з подальшим вторгненням до України”. “Може бути імітована диверсія, нібито білоруських і українських націоналістів, які мають досвід бойових дій в зоні АТО”, – припустив Позняк.
Член Комітету Верховної Ради України з питань нацбезпеки і оборони Дмитро Тимчук вважає сухопутне вторгнення з Білорусі малоймовірним, оскільки ліси і болота Полісся непридатні для переміщення військ і бронетехніки. Куди більше побоювання, за словами Тимчука, викликає збереглася перспектива створення російської авіабази в Білорусі.
Позняк нагадує, що в Конституції закріплено нейтральний статус Білорусі, та й самі білоруси не дуже хочуть воювати з ким би то не було. “Білорусів влітку запитали про їхнє ставлення до нарощування сил НАТО і Росії біля західних і східних кордонів Білорусі та про позицію в разі гіпотетичного конфлікту між Альянсом і Росією. 26,1% підтримують дії Росії, 10,6% – НАТО, інші не підтримують жодну зі сторін, оскільки Білорусь може бути втягнута у військовий конфлікт. Якщо ж він відбудеться, то 33,6% громадян Білорусі встануть на бік Росії, 13,4% – Заходу, 43,5% постараються не підтримувати нікого, а 9, 5% не змогли відповісти”, – говорить Позняк. А Вадим Казначеєв зазначив, що участь білорусів в бойових діях в Україні на будь-якій зі сторін владою різко засуджується, “аж до кримінального переслідування”: “Та й у самій Білорусі агресія проти України “Бацькі” очок б не принесла. Домінуючою є думка: “Нічого нам туди лізти”. Те ж стосується і використання Білорусі як плацдарму для вторгнення: “Розбирайтесь без нас”.