Арешт в Москві колишнього ялтинського "градоначальника" Андрія Ростенко може бути представлений офіційною пропагандою і її кримськими служителями як прояв безперестанної самовідданої боротьби з корупцією, яка ведеться особисто Володимиром Путіним і відданим йому кримським намісником Сергієм Аксьоновим.
Про це розповів український журналіст Віталій Портников.
Але насправді цей арешт нагадує зовсім про інше – про справжній характер окупаційного режиму, встановленого в Криму після анексії.
Адже що таке окупаційний режим, до якого ми звикли? Це або надіслані з центру гауляйтери, які залізною рукою правлять підкореними народами і розкрадають завойовану територію до свого задоволення і до задоволення Всенародно Вибраного Окупанта, – або підйом з самого суспільного дна маргінальних зрадників, які хочуть прислужитися новій владі, а в обмін отримують посади і гроші . Це або Кох – або Квіслінг. Але в кримських умовах цей ніякий не Кох і навіть не Квислинг. Це всього лише Аксьонов і Константинов.
Не можна сказати, що ці люди надіслані до Криму з Москви. І не можна сказати, що вони піднялися з самого суспільного дна, незадоволені і розлючені. Класичний режим окупації – це Донбас з його Сурковим – куратором і Захарченко (Плотницьким, Моторолою та іншими) – вигодонабувачами. Ось ці люди були нічим, а стали всім. Ось де є гауляйтери, в погонах або без, які диктують правила гри місцевим квіслінгам, призначають намісників і влаштовують опереткові перевороти.
А кримський режим – це режим злодійок на довірі. Сенс анексії якраз в тому, що еліта автономії, яка займалася розкраданням півострова за часів Януковича (а багато хто ще з початку 90-х) залишилася при своїх інтересах. Спікер “парламенту” не змінився, хіба що посунули злодійкуватих “макіївських” соратників Януковича, але вони завжди були чужорідним тілом серед доморощених кримських кримінальників, всіх цих різноманітних “черевиків”, про яких впору можна було знімати серіал “Кримінальний Сімферополь” (Феодосія, Ялта , Судак, Севастополь – підходить будь-яке місто півострова, усюди морок).
Москва забезпечила справжню – з кремлівською, та й з сімферопольською точки зору – кримську самостійність. Самостійність злодійства, яка, зрозуміло, забезпечується готовністю зберегти владу і гроші пройдисвітів ділитися зі своїми покровителями і ні в чому їм не суперечити. За це Аксьонов з Константиновим і компанією отримали Крим в користування – зрозуміло, до огорожі російських військових баз. Там крадуть вже генерали, адмірали та інша шушера в погонах.
І те, що час від часу когось з корупціонерів заарештовують свої ж, не повинно нікого дивувати. Уміння ділитися накраденим – це теж наука, яку не кожному дано засвоїти на відмінно: часто заважають дурість і жадібність. Власне, такі ж розправи над тими, хто не навчився ділитися, – від арештів до вбивств – в Криму були і за часів Януковича. Путін лише зберіг режим “злодійок на довірі” в його первозданній чистоті – саме тому Крим сьогодні виглядає навіть не путінською Росією, а заповідником зниклої в 2014 році кримінальної України Януковича з її злодійським свавіллям і правовим нігілізмом.