Народні обранці, які б мали бути у такий важкий час в країні, піджавши хвости, повтікали за кордон.
Хтось кинув якір у сусідній Польщі, декого занесло аж до США – стали відомі імена депутатів, які повтікали з України під час війни. Хто вони та як їм це вдалося. Про це пише видання TSN.UA.
Їх розкидало по всьому світу – народні обранці, які б мали бути у такий важкий час в країні, піджавши хвости, повтікали за кордон. Дехто навіть прикривається гуманітаркою і нібито ледь не по всьому світу “колядує”, але щось цей вантаж все ніяк не може доїхати до України.
Цього разу ми розповімо вам про, так би мовити, 13 друзів Оушена, а якщо бути точнішими – то системи “Шлях”. Мова йтиме про депутатів місцевих рад, які у різні проміжки часу, але вже під час повномасштабної війни, втекли з України і досі не повернулися.
Розслідування провели журналісті NGL.media. Зокрема, вони з’ясували, кому і як вдалося перетнути кордон під час воєнного стану. Ви не здивуєтесь, що змилися представники ОПЗЖ.
Серед них: 31-річний депутат Харківської обласної ради Віталій Абрамов. Перетнути кордон йому вдалося без проблем, адже Харківська обласна військова адміністрація внесла його як волонтера до системи “Шлях”. Автомобіль, яким виїхав Абрамов, того ж дня повернувся в Україну, але уже, о диво, без нього.
До слова, у лави обласної ради він потрапив, як ми уже казали раніше, від вже забороненої проросійської партії “Опозиційна платформа – За життя”, але навесні 2022 року, за даними “Суспільного”, вийшов з партійної фракції. На момент виборів він працював у департаменті Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, а до того – як приватний підприємець отримував невеликі бюджетні замовлення. Згідно з документами, Абрамов брав участь у засіданнях ради онлайн. Але от часу на розмову з журналістами пан Віталій не знайшов.
Його колеги-депутати надали номер розслідувачам NGL.media. А на офіційний запит від видання в облраді відреагували відпискою, що на електронному запиті немає підпису. Також журналісти з’ясували, що Абрамова до системи “Шлях” Харківська ОВА вносила не раз. Вперше це зафіксовано 10 серпня 2022 року за поданням “Благодійного фонду імені Саркіса Давтяна”, а вдруге – 9 листопада 2022 року за поданням БФ “Допомога українцям 2022”. Останній дозвіл діяв до 31 січня 2023 року року – саме у той день Абрамов і виїхав в один кінець.
На доказ волонтерської діяльності депутата керівник фонду “Допомога українцям 2022” Владислав Росток’ян надіслав NGL.media копію декларації на 50 турнікетів, ввезених Абрамовим. Судячи із відтиску печатки на документі, ці турнікети Абрамов завіз 23 січня, тобто ще до остаточного виїзду за кордон. Росток’яна попросили уточнити дату привезення товарів, але протягом кількох тижнів журналісти так і не отримали пояснення.
Недалеко втік і другий представник ОПЗЖ, тільки тепер вже з Дніпропетровищини, 35-річний Максим Кривда. За даними джерел NGL.media, у Держприкордонслужбі, він залишив країну ще у грудні 2022 року й виїхав потягом як волонтер за дозволом від Дніпропетровської обласної військової адміністрації.
Взагалі, мав би повернутись до 15 січня. Натомість наступного дня після виїзду Кривда підключився онлайн до сесійного засідання: його включили через аудіозв’язок разом з іще 11 депутатами. Але після цього дивом мобільний номер телефон Кривди припинив обслуговуватися, а на електронні листи він теж не відповідає. Голова Новомосковської райради Сергій Храпов у вересні 2023 року повідомив NGL.media, що не бачив його від грудня 2022-го.
На цьому втікачі від ОПЗЖ не закінчуються. Ще один депутат уже Харківської районної ради, 39-річний Станіслав Лебедєв, за даними джерела у ДПСУ, також скористався потягом для перетину кордону. Він виїхав з України у листопаді 2022 року, після чого зник.
Що цікаво, Лебедєв, який став депутатом від ОПЗЖ, вказував у декларації, що він безробітний і не має доходів – про це повідомляв Харківський антикорупційний центр. У 2021 році Лебедєву таки вдалось знайти роботу і одразу на керівній посаді – його призначили директором комунального підприємства “Підземне місто”, де він пропрацював трохи більше року.
До системи “Шлях” Станіслава Лебедєва внесло Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України. Всі номери телефонів, які знайшли журналісти, вже неактуальні, а у райраді повідомили, що Лебедєв не прийшов жодне з засідань сесії, які проводили протягом 2022-2023 років, але заяви на складання депутатських повноважень він теж не подавав.
Відзначилися й депутати інших партій. Наприклад, ще у вересні 2022 року, виїхав 43-річний священик і депутат Херсонської райради від “Європейської солідарності” Ігор Семеніхін. Причому виїхав він у перший же день дії дозволу, виданого Херсонською ОВА. Семеніхін мав би повернутись до 27 вересня, але щось пішло не так і він кудись зник. Відтоді телефон депутата поза зоною, на повідомлення у месенджерах він не відповідає, а свою сторінку у фейсбуці закрив подалі від чужих очей.
Заступник голови Херсонської райради Юрій Марієв описує свого колегу позитивно: “Він дуже порядна людина, завжди виступав за підтримку нашої армії”.
Коли про виїзд за кордон дізналися усі, зв’язатися з депутатом вирішила й редакція “Антикорупційного виміру”. Там кажуть, що коментар отримали доволі оперативно й, мовляв, депутат підтвердив, що виїхав з України, але наголошує: з волонтерською місією і нібито займається оформленням і доставкою гуманітарних вантажів до України, зокрема до деокупованих територій Херсонщини. Ну що ж, подивимось.
До речі, Ігор Семеніхін багато років працював військовим капеланом у Державній прикордонній службі, хоч офіційно службу не проходив. Незадовго до виїзду з України Семеніхін навідувався з фруктами до військових, про що писав у своїх соцмережах. А вже у листопаді 2022-го опублікував фото з 21-річним сином Миколою, який, схоже, проживає в Чикаго.
“Довгоочікувана зустріч”, – підписав це фото Семеніхін, тож, ймовірно, він виїхав до сина у США.
Виїхав з України і 46-річний депутат Соледарської міської ради Сергій Петров. На початку 2023 року він став героєм репортажу “Суспільного”. З цього відео відомо, що Петров працював 25 років у ДП “Артемсіль”, а після вторгнення виїхав з сім’єю у Дніпро, а звідти вони вже перебралися у Павлоград, де він і почав працювати на шахті.
Але за місяць після виходу репортажу Сергій Петров залишив Україну, знову ж таки завдяки системі “Шлях”, куди його внесла Волинська обласна військова адміністрація. А вже у вересні 2023 року Петров опублікував у соцмережах фото з донькою у Польщі. Після цього на особистій сторінці нових публікацій більше не з’являлось.
У Волинській ОВА журналістів переконували, що внести Петрова у “Шлях” попросив благодійний фонд “Віримо в Україну”, тому і дали такий дозвіл, але за умови, що той за два тижні повернеться.
Керівник фонду “Віримо в Україну” Анатолій Шваб сказав, що пригадує звернення від військової частини, для якої Петров мав привезти автомобіль. Але чим все закінчилось нібито не пам’ятає, як і назву військової частини. Отака коротка пам’ять.
36-річний депутат Добропільської міської ради на Донеччині від партії “Порядок” Артем Сундучніков виїхав за кордон ще у березні 2023 року на підставі рішення Житомирської обласної військової адміністрації. Там кажуть, що видали дозвіл на прохання Свято-Михайлівського кафедрального собору у Житомирі.
Священник ПЦУ Богдан Бойко підтвердив, що таке дійсно було. За його словами, Артем Сундучніков сам попросив внести його до “Шляху”. В церкві роздають продукти для переселенців, тож і Сундучніков мав привезти їжу, втім після отриманого дозволу від нього ні слуху ні духу. Де тепер зачаївся Артем Сундучніков – невідомо. Його телефони – поза зоною.
Ще семеро депутатів місцевих рад не просто виїхали за кордон, а відверто показали, що їм чхати на подальшу долю їхніх обранців й взагалі поскладали мандати. Ну, єдине, що можна сказати, принаймні – це чесно й відверто. Коротко по черзі про кожного.
Втік з України 36-річний депутат Чортківської міськради від партії “Сила людей” та ексочільник муніципальної варти Чорткова Назарій Пиптик з Тернопільщини. Він написав заяву про дострокове складання повноважень 26 січня 2023 року, а уже через три дні дременув за кордон, прикриваючись волонтерством, ну й ясно, що ні гуманітарки, ні Пиптика. Отримати його коментар журналістам не вдалося.
Зате відомо, що виїхав він теж завдяки системі “Шлях”, куди його внесла Київська ОВА. Втім там стверджують, що він мав повернутись до 26 лютого 2023 року.
Але у скандал Чортківська міська рада втрапила не лише через Пиптика. Там кілька членів делегації теж десь подівалися після закордонних зустрічей. Тим не менш, міський голова вступився за підлеглих. Каже: зраду розганяють боти.
Заступився міський голова і за Назарія Пиптика, він був певний, що той теж повернеться з гуманітарною допомогою у рідне місто.
Однак Пиптик так і не повернувся в Україну з обіцяним гуманітарним вантажем. Володимир Шматько у розмові з NGL.media запевняв журналістів, що Пиптик, хоч і залишився закордоном, але все ж передає якусь допомогу місцевому благодійному фонду “Покрова Чортків”.
Втім, керівник цього фонду священик Андрій Левкович уточнив NGL.media, що за весь період перебування за кордоном Назарій Пиптик переказав на рахунок фонду 12 тис. грн, але ніяких гуманітарних вантажів насправді не надсилав.
Також безслідно зникли: Сергій Пашин – депутат Бориспільської міської ради на Київщині від, знову ж таки, ОПЗЖ, Борис Довбета – депутат Золочівської райради на Львівщині від “Сили і честь” та Роман Резнік – депутат Саксаганської районної ради Кривого Рогу від “Слуги народу”. Всі вони виїхали з країни через систему “Шлях” й досі не повернулися.
А Юрій Красножон, депутат Покровської райради у Кривому Розі від “Батьківщини”, виїхав з країни за дозволом Дніпропетровської ОВА й теж десь дуже “затримався”.
Ну й як ви розумієте, це далеко не кінцевий список місцевих депутатів, які чхати хотіли на виборців і український народ, і просто втекли за кордон, адже окрім системи “Шлях” є й багато інших варіантів виїзду.
У виданні зазначають, що всі дані щодо депутатів-чоловіків у розслідуванні актуальні станом на середину вересня 2023 року. Втім, інформації станом на початок 2024 року про повернення бодай одного з перелічених вище депутатів – немає. Дехто приховав свої сторінки у соцмережах, інші просто зачаїлися й публічно про своє повернення з бодай якимись поясненнями не виступали.
Таким чином звичайних чоловіків на кордоні ловлять, а депутатам вдається отак безслідно зникати під час війни.