На засіданні Ради Безпеки ООН російський представник при цій організації Василь Небензя назвав звинувачення в застосуванні режимом Башара Асада хімічної зброї проти бунтівної Думи (Сирія) «хімічним спектаклем», який, на думку дипломата, триває з 2013 року.
Простіше кажучи, режим Асада не застосовував хімічної зброї ніколи – і всі звинувачення, які отримали фактологічне підтвердження, були просто частиною «спектаклю», спрямованого проти Дамаска і Москви.
Приблизно те ж саме Небензя говорив, коли Радбез обговорював отруєння в Солсбері колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля та його дочки. Приблизно те ж саме говорив про окупацію Криму і Донбасу попередник Небензі Віталій Чуркін. Які російські війська на півострові? «Самооборона Криму»! Які російські диверсанти на Донбасі? Повсталі шахтарі!
Ось кажуть, що це – «гібридна війна». Але ж насправді все, що відбувається – тріумф брехні. Я, ми все – бачимо, як російські політики, дипломати, просто громадяни, яких журналісти опитують на міських вулицях, брешуть – і не червоніють. А потім спростовують власну брехню. Путін стверджував, що російських військ в Криму не було – а потім визнав їх наявність. На переговорах в Мінську виявилося, що «повсталі шахтарі» Захарченко та Плотницкий готові виконати будь-яку вказівку російського президента. За застосування хімічної зброї Асада і його покровителів не раз хапали за руку. Коли трапляється трагедія – як в Кемерово – виявляється, що російські громадяни, ще вчора вірнопідданські голосували за владу, готові говорити про свою заляканість і пригніченість.
Упевнений: це ніяка не «гібридність». Це просто наслідок готовності примиритися з брехнею, намагатися з нею домовитися, робити вигляд, що не помічаєш, як тобі брешуть. Між іншим, саме така ситуація була, коли Росія напала на Україну. Доведіть! Доведіть, що це російські війська, а не «добровольці». Доведіть, що напали, а не «заблукали». Доведіть, що це не тому, що у вас вирішили скасувати «закон Ківалова-Колесніченка», а тому, що Росія захотіла відрубати у вас територію. Доведіть!
Але як тільки ми приходимо до висновку, що брехня не вимагає постійних доказів, що потрібно не доводити, а карати – брехун стає безсилим. Саме таке безсилля ми і спостерігаємо в останні дні – на російських біржах, в російських медіа, на російських бізнес-форумах. Брехун завжди губиться, коли з ним перестають сперечатися про очевидне. Коли приходить відплата. І відразу ж немає ніякої «гібридності» – тому що, коли ніхто більше не слухає брехню і не намагається зрозуміти, скільки в ній відсотків правди, доводиться відмовлятися від звичних пропагандистських прийомів, переставати істерити і обманювати – і починати розмовляти серйозно.
Схоже, російська влада ще не зрозуміла, що брехня більше не працює. Але скоро зрозуміють.