Страх зламати те, що є - одна з найважливіших причин гальмування реформ. Як би погано воно не працювало - але ж якось працює! А якщо зламати, то взагалі не працюватиме, і буде ще гірше.
Про це пише громадський діяч, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар.
Я чую такі аргументи щодо реформи державного управління, охорони здоров’я, земельної реформи. Я певен, прикладів набагато більше.
Проблема в тому, що те, що є, поступово, але невідворотно деградує. Звичайно, хочеться сподіватися, що воно ще трошки пропрацює. Але воно завалиться в будь-який момент, а час для побудови нового згаяний.
Наші еліти уражені синдромом обваленого Шулявського мосту. Конструкція дає тріщини, їх латають в надії, що вона ще протримається, адже служила стільки років. Але система втомилася. І скоро впаде.
Треба позбутися страху щось зламати. Грузія зробила це в той момент, коли почалися часті відключення електроенергії, – стало зрозуміло, що без змін само по собі краще не буде. Сподіваюся, ми до цього моменту не будемо чекати.