З наближенням опалювального сезону питання газу традиційно загострюється, але влада намагається демонструвати впевненість
Навесні і в першій половині літа в Кабміні України і “Нафтогазі” були сповнені оптимізму щодо майбутнього опалювального сезону. Дійсно, попередню зиму пройшли досить спокійно, газу зі сховищ вибрали менше, ніж попередніми роками, споживання газу в країні поступово скорочується, світові ціни на газ зберігали тенденцію до зниження, для поставок газу з ЄС немає технічних проблем.
Але до кінця літа влада почала демонструвати нервозність. Мабуть, далося взнаки те, що деякі процеси пішли не так, як очікувалося.
“Нафтогаз” не імпортував газ у другому кварталі і збирався відновити поставки в третьому, обґрунтовано сподіваючись на те, що тоді ціна буде нижчою, ніж у другому. Так і було зроблено, а на початку серпня міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик публічно звинуватив “Нафтогаз” в затягуванні початку активного імпорту газу і його покупці в третьому кварталі за високою ціною.
“На одній з нарад я сказав, що є необхідність, яка прорахована Міненерговугілля, щоб пройшла закупівля газу в травні – на початку червня На що голова “Нафтогазу” Андрій Коболєв відповів, що міністерство енергетики некомпетентне, що великі теоретики і прогнозисти підрахували, що в липні ціна на газ впаде, і він не хоче, щоб держава втратила $ 5 на кожній тисячі кубометрів”, – заявив Насалик.
Міністр також зазначив, що на липень-серпень ціна не знизилася, а навпаки – зросла на $ 30 і становить понад $ 210 за тисячу кубометрів.
Юрій Вітренко, комерційний директор “Нафтогазу”, у відповідь підкреслив, що названі міністром ціни, які “Нафтогаз” використовував при розрахунках, були форвардними, з поставкою в третьому кварталі.
“Тобто в травні точно не було економічного сенсу купувати газ з постачанням в другому кварталі. Якби ми це зробили, то завдали шкоди державній компанії. І найголовніше – ми повинні враховувати контракт з “Газпромом” і процес в Стокгольмському арбітражі”, – вважає Вітренко.
Він пояснив, що на підставі форвардних цін на нафтопродукти “Нафтогаз” очікував, що ціна газпромівського газу в третьому кварталі буде нижчою за ціну з європейського напрямку. При цьому “Нафтогаз” виставив “Газпрому” ряд умов для закупівлі газу: “Якщо б ми цього не зробили,”Газпром” використовував би це проти нас в Стокгольмському арбітражі, намагаючись довести, що ми безпідставно порушуємо наші контрактні зобов’язання “бери або плати”.
Виставивши умови “Газпрому”, “Нафтогаз” не міг контрактувати газ з ЄС, а повинен був дочекатися відповіді російської компанії. “Тому що якби вони погодилися, то у нас було б вдвічі більше газу, ніж потрібно. І ми купували б європейський газ за ціною вище газпромівського в тому ж періоді”, – сказав Вітренко.
Але “Газпром” не погодився, і Україна почала закуповувати у європейців газ за ціною, яка була вищою російської на $ 13. Однак незабаром спотові ціни на газ в Європі почали падати і за три тижні з кінця липня знизилися на 25%.
При цьому міністр Насалик наприкінці серпня публічно заявив, що Україна зараз купує газ у Європі дорожче, ніж могла б в Росії: “На сьогодні ця ціна становить $ 185. За прямими контрактами з Російською Федерацією вона становила б $ 140”.
Вітренко пояснив: “Ціна за контрактом з “Газпромом” на ІІІ квартал не становить $ 140, вона вища як мінімум на $ 30. При цьому зараз ціна на європейський газ на кордоні України вже істотно нижча $ 185″.
Перегляд розміру необхідних запасів
До середини серпня в “Нафтогазі” говорили про те, що до початку опалювального сезону в підземних сховищах буде достатньо мати 14,5 млрд кубометрів газу. Цього обсягу, за словами голови “Нафтогазу” Андрія Коболєва, цілком вистачило б внаслідок триваючого скорочення споживання газу в країні.
Нагадаємо, що в опалювальний сезон 2014/2015 рр. відбір газу зі сховищ було розпочато при наявності запасів в обсязі 16,75 млрд куб. м, а завершено із залишками 7,61 млрд куб. м. Відбір газу в 2015/2016 рр. було розпочато за наявності 17,06 млрд куб. м, а завершено із залишками 8,45 млрд куб. м.
Протягом минулого опалювального сезону Україна використала 24 млрд кубометрів газу. З жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. було імпортовано 4,9 млрд куб. м, відібрано з підземних сховищ – 8,6 млрд куб. м, власний видобуток становить 11,8 млрд куб.м.
Однак 31 серпня уряд вирішив, що потрібно прагнути до того, щоб запаси досягли 17 млрд кубометрів, а 14,5 млрд – це необхідний мінімум.
Багато вітчизняних і зарубіжних експертів говорять про те, що 17 млрд кубометрів дійсно потрібні для страховки. Скорочення споживання газу – це добре, але зима може виявитися не такою теплою, якою вона була останніми роками, що само по собі призведе до зростання споживання газу. Другий ризик зростання споживання газу пов’язаний з тим, що в країні так і не вирішено проблему з запасами вугілля на ТЕС – очікується, що до зими вони можуть становити тільки 60% від потреби. Тому не виключено, що доведеться компенсувати газом брак вугілля.
Рішення про збільшення запасів газу прийнято пізніше – реверсні потужності із закачування не зможуть забезпечити доставку необхідного обсягу. Тому уряд фактично пропонує “Нафтогазу” розпочати закупівлю газу у “Газпрому”.
Можливість відновлення закупівель в Росії
Про те, що Україні доведеться закупити у них мінімум 2,1 млрд кубометрів газу, росіяни кажуть з літа, як і про запаси в 17 млрд. Аргументують вони свою позицію тим, що інакше не буде забезпечений надійний транзит газу до Європу. “Ненадійність” цю вони бачать в двох аспектах:
українці можуть розпочати несанкціонований відбір транзитного газу для власних потреб;
при малих запасах газу в сховищах знизиться швидкість реакції газотранспортної системи на збільшення попиту.
Перший аспект зараз виглядає суто умоглядним, враховуючи характер відносин України і ЄС, але ця “страшилка” продовжує діяти на багатьох європейців. Другий аспект взагалі мало стосується України – якщо “Газпром” хоче підвищити швидкість реакції на зростання попиту, то нехай закачує свій газ до наших сховищ, “Укртрансгаз” зобов’язаний тільки доставити газ від кордону з РФ до західного кордону. Але повсякчасне прагнення росіян поставити під сумнів надійність і компетентність України як країни-транзитера газу зараз посилилося на тлі проблем, пов’язаних з гальмуванням європейцями проекту газопроводу “Північний потік-2”.
Тому російський газ Україні потрібен головним чином для власних потреб.
Росіяни кажуть, що проблем із закупівлями немає, оскільки всі питання, що стосуються поставок газу, відрегульовані до кінця 2019 р. контрактами, тому можна отримати необхідний обсяг газу, просто зробивши його передоплату. Однак українська сторона хоче, щоб відновлення поставок супроводжувалося підписанням доповнення до контракту 2009 року, в якому було б обговорено відмову від умови “бери або плати” на найближчі три квартали, і щоб оплата за цей газ не могла бути вилучена як сплата боргів за умовою “бери або плати”. В іншому разі, крім суто економічних втрат, є ризик для нашої юридичної позиції в Стокгольмському арбітражі.
Ймовірні перспективи
Влада України і європейці готові до роботи в такому форматі, але росіяни поки що категорично проти, стверджуючи, що всі питання врегульовані чинним контрактом.
Марош Шефчович, віце-президент Єврокомісії з питань енергетики, наприкінці минулого тижня обговорював енергетичні питання в Києві. Тут сторони знайшли повне взаєморозуміння. Тепер єврокомісар збирається до Москви, де (орієнтовно 11-12 вересня) він готовий “забезпечити посередництво, щоб гарантувати безпечне постачання газу для громадян України та забезпечити транзит”.
Водночас Україні потрібно займатися пошуком коштів для закупівлі нових обсягів газу. Частково це можуть бути власні кошти “Нафтогазу” і уряду, але основний розрахунок робиться на залучення $ 500 млн кредиту від Світового банку. За словами прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, влада України націлена на те, щоб “об’єднати зусилля і до кінця вересня виконати всі юридичні умови та процедури, отримавши можливість користуватися цими коштами”. Однак виділення коштів прив’язане до результатів переговорів України з МВФ щодо продовження кредитування. Очікується, що фонд розгляне українське питання у другій половині вересня.
Поки що питання відновлення постачань газу з РФ перебуває фактично в глухому куті. Вивести його звідти можна, вдавшись до прийому, який вже допоміг раніше – підписання тристоронніх протоколів про постачання газу Україні, Єврокомісією та Росією. У них обумовлюються терміни, обсяги поставок газу, а також його ціна до закінчення опалювального сезону – 31 березня.