Учені з міжнародної наукової групи вперше з’ясували, чому в центрі Північної Атлантики виникла гігантська система западин, відома як Королівська западина, — її розміри перевищують навіть Великий каньйон. Нові дані свідчать: формування цієї структури стало результатом поєднання тектонічних рухів і підвищеної температури мантії.
Про це повідомило видання SciTechDaily.
Комплекс Королівської западини, розташований приблизно за тисячу кілометрів на захід від Португалії, простягається майже на 500 кілометрів і складається з кількох паралельних жолобів. На його східному краю розташована одна з найглибших точок Атлантики — Пік-Деп. Попри те, що в океані немає водних потоків, здатних «вирізати» такі глибокі долини, на морському дні все ж існують ландшафти, масштаб яких перевершує наземні аналоги.
Дослідження провела команда під керівництвом Центру океанічних досліджень GEOMAR (Німеччина). Учені встановили, що від 37 до 24 мільйонів років тому цей район був тимчасовою межею між Європейською та Африканською літосферними плитами. Кора не просто зміщувалася — вона розривалася зі сходу на захід, утворюючи довгі жолоби.
За словами морської геологині Антьє Дюркефельден, ключову роль у цьому відіграла незвично потовщена та нагріта океанічна кора. На думку дослідників, такі умови виникли через активний мантійний шлейф — ранню гілку сучасного Азорського шлейфу. Підняття гарячого матеріалу з глибин Землі могло послабити кору, зробивши її вразливішою до тектонічного розриву саме в цьому місці.
Команда зазначає: коли межа плит згодом змістилася на південь, до району сучасних Азорських островів, формування жолобів у Королівській западині припинилося. Це свідчить про прямий зв’язок між глибинними процесами у мантії та деформаціями верхніх шарів земної кори.
Отримані висновки також дозволяють краще зрозуміти сучасні тектонічні процеси. У районі Азорів сьогодні формується нова система жолобів — рифт Терсейра, що виникає знову ж таки над потовщеною океанічною корою.
Матеріали для роботи були зібрані під час експедиції M168 на борту наукового судна METEOR 2020 року. Використавши гідролокатор високої роздільної здатності, дослідники створили детальну карту морського дна та відібрали зразки вулканічних порід, які згодом проаналізували у лабораторіях, а їхній вік визначили в Університеті Медісона (США).