В Аравійській пустелі знайшли гігантську фортецю бронзової доби.
Археологи виявили в оазисі Хайбар фортечну стіну віком близько 4000 років, яка оточувала понад 1000 гектарів території та включала 180 бастіонів. Це одне з найбільших і найдавніших укріплень у пустелях Аравійського півострова, інформує 24 Канал.
Оазис Хайбар розташований у пустелі Великий Нефуд на північному заході Аравійського півострова. Археологам було відомо, що її заселили ще в доісламський період, проте споруди III тисячоліття до нашої ери вдалося виявити зовсім нещодавно — це пов’язано з тим, що ландшафт дуже сильно змінився, а найдавніші споруди було перекрито або частково зруйновано пізнішими поселеннями, укріпленнями й некрополями, передає Journal of Archaeological Science: Reports.
Виявити гігантську стіну, що обрамляла весь Хайбар, дала змогу масштабна робота, яку у 2020-2023 роках провели вчені Національного центру наукових досліджень і Королівської комісії Аль-Ули (Саудівська Аравія). Зробити це було не так просто. Крім даних розкопок, які дали змогу обстежити окремі ділянки захисного валу, вчені використовували аерофотозйомку, щоб простежити залишки укріплень за рельєфом місцевості, сучасні системи картографії та бази даних, де зібрано інформацію минулих експедицій.
За минулі століття повністю знищено майже 60% укріплення, але ділянок, що залишилися, вченим вистачило, щоб відновити загальну картину.
Предметів, які дозволили б визначити вік споруди, виявлено не було, тому довелося вдатися до радіовуглецевого аналізу зразків деревного вугілля з ям, які були вириті в ті ж часи. Шляхом складних обчислень з’ясувалося, що об’єкт був створений приблизно в 2250-1950 роках до нашої ери і використовувався приблизно до 1626-1542 років до нашої ери.
Будівництво стіни саме в той час не випадкове. Воно пов’язане із серйозними змінами у способі життя народів Аравійського півострова, спричинених кліматичними змінами. Саме тоді частина кочового населення обрала осілий спосіб життя, і це простежується за раніше відкритими археологічними пам’ятками.
Оазиси пустель Північної Аравії були заселені осілим населенням у IV-III тисячоліттях до нашої ери. Укріплення, що оточує оазис Хайбар — одне з найстаріших відомих сьогодні. Цей новий укріплений оазис, поряд з оазисом Тайма, є одним із двох найбільших у Саудівській Аравії. Це велике відкриття проливає світло на людську діяльність на північному заході Аравії і дає змогу краще зрозуміти місцеві соціальні складнощі в доісламську епоху”, – зазначають у французькому науковому центрі.
Але навіщо створювати таку монументальну споруду посеред пустелі? Перша причина очевидна: осіле населення захищалося від набігів кочівників із пустелі. Але об’єкт в оазисі Хайбар — перший для Північної Аравії, який свідчить про такі набіги в бронзовій добі. При цьому з погляду фортифікації такий протяжний вал недосконалий, і будівництво укріплення саме в такому вигляді, з погляду військового захисту, не зовсім раціональне.
Але у стіни були й інші функції. Так, вона допомагала захистити родючі землі оазису від ерозії, засолювання і розмивання. Дуже важливими дослідники вважають і соціальні причини. Споруда такої гігантської, за мірками того часу, споруди вимагала великої кількості людей і ресурсів, а звести її потрібно було в досить стислі терміни — не розтягуючи на десятки років. Це говорить про наявність централізованої влади в оазисі. Відтак мур, з одного боку, окреслював межі контрольованої території, а з іншого, — сприяв формуванню спільної ідентичності в людей, що жили всередині його периметра.