Вчені розповіли, як гормони змушують нас відкривати холодильник під час стресу.
Багато людей помічають: варто лише занервувати, і рука тягнеться до шоколаду, печива або чогось жирного. Це не примха і не «нестача сили волі». Дослідники наголошують, що під час стресу наш апетит контролює складна взаємодія гормонів, яка здатна впливати на вагу й навіть сприяти розвитку ожиріння. Наукові спостереження та рекомендації фахівців, зокрема результати робіт, опублікованих на ресурсах Гарвардської медичної школи та PubMed Central, допомагають зрозуміти механізм цього явища, інформує ЕКСПЕРТ.
У перші моменти сильного стресу тіло часто реагує зворотною реакцією – апетит зникає. Організм переходить у режим виживання: у кров викидається адреналін, а система травлення тимчасово пригальмовує. Але якщо тривожний стан не минає, починає домінувати інший гормон – кортизол. Саме він стимулює бажання їсти та пошук калорійної їжі. За нормальних обставин його рівень поступово знижується, але у стані постійної напруги кортизол залишається підвищеним, і разом із ним – тяга до їжі.
Стрес впливає не лише на відчуття голоду, а й на харчові вподобання. Експериментальні дані свідчать, що люди схильні частіше вибирати солодке й жирне, коли переживають емоційне або фізичне напруження. Основними «керівниками» цієї реакції є кортизол, інсулін і грелін. Кортизол разом із інсуліном підсилює інтерес до висококалорійних продуктів, а грелін, відомий як гормон голоду, загострює бажання з’їсти щось дуже смачне і поживне. У шестимісячному дослідженні за участю понад трьохсот дорослих майже половина людей набрала вагу. З’ясувалося, що підвищений рівень греліну на старті передбачав сильнішу тягу до їжі у майбутньому, а хронічний стрес та високі кортизол і інсулін збільшували ймовірність набору ваги.
Солодка чи жирна їжа справді може на кілька хвилин пом’якшити стресову реакцію, створюючи ілюзію полегшення. Мозок запам’ятовує це відчуття, і з часом формується умовний рефлекс: негативні емоції автоматично запускають бажання щось з’їсти. Саме так виникає цикл емоційного переїдання. Дослідники також звертають увагу на відмінності між чоловіками та жінками. Частина наукових робіт показує, що жінки частіше намагаються «заспокоїти» нервову систему їжею, тоді як чоловіки частіше реагують на стрес алкоголем чи курінням. У великому фінському дослідженні за участю понад п’яти тисяч дорослих виявлено, що у жінок харчування, спричинене стресом, прямо пов’язане з ожирінням, тоді як у чоловіків подібної залежності не простежили.
Люди з надлишком ваги виявляються ще вразливішими до набору кілограмів під час хронічного стресу, особливо якщо в них вже підвищений рівень інсуліну. Британські науковці також відзначили, що люди з більшою гормональною реактивністю, тобто з активнішим підвищенням кортизолу у відповідь на стрес, мають звичку частіше перекушувати у щоденних ситуаціях. На тлі постійної напруги переїдання – не єдиний ризик. Люди гірше сплять, менше рухаються й частіше вдаються до алкоголю, а це створює додаткові умови для набору ваги. Сучасні нейробіологічні дослідження показують, що системи мозку, які відповідають за стрес, тісно пов’язані з центрами винагороди, де провідну роль відіграє дофамін. У цих же центрах формуються механізми залежності. Хронічний стрес робить людину чутливішою до сигналів про «нагороду» та ускладнює контроль імпульсивних рішень, через що бажання з’їсти щось солодке виникає навіть без реального голоду.
Фахівці радять почати з простого — прибрати з дому продукти, що провокують імпульсивні перекуси, оскільки саме їхня доступність найчастіше стає причиною зривів. Ефективно працює також регулярна медитація, що допомагає зменшувати рівень стресу і краще розуміти свої харчові імпульси. Фізична активність стабілізує гормональні реакції та знижує вплив кортизолу, а підтримка родини й друзів зменшує рівень щоденного напруження. Фахівці підкреслюють: уникнути стресу повністю майже неможливо, проте контролювати його вплив на харчування – цілком реально. Правильні стратегії допомагають зберігати здорові звички навіть у найнапруженіші моменти життя.