Незважаючи на загальний контекст, порівнянний рівень розвитку виробничих потужностей та приблизно однакові ринки збуту, український і російський гірничо-металургійні комплекси (ГМК) долають глобальну кризу більше протилежним, ніж схожим способом.
У серпні 2016 року металургійні компанії України, порівняно із серпнем 2015 р., скоротили обсяги виплавки сталі на 4,1%, до 1,842 млн т. Унаслідок цього, згідно з даними Всесвітньої асоціації виробників сталі, World Steel Association (WSA), країна вкотре в рейтингу 66 країн – основних світових виробників металопродукції – опустилася з 10-го на 11-е місце.
Водночас, за інформацією WSA, цього ж місяця, протягом якого сталеливарні компанії більшості країн, що входять до ТОП-10 світових металовиробників, нарощували обсяги виробництва, також зменшили обсяги виплавки сталі на 1,9%, до 5,924 млн тонн, і металургійні компанії Російської Федерації (РФ).
Загальний спад
Нагадаємо, згідно з даними WSA, 2015 року – вперше з початку глобальної кризи, тобто з 2009 р. – обсяг виробництва металопродукції у світі знову став скорочуватися. Так, загалом у 66 державах, що надають відповідні дані до WSA, виплавлено на 2,9% менше стали, ніж роком раніше. Цілком закономірним стало те, що з максимальною силою ця тенденція виявилася в розвинених країнах, ситуація в яких і стала поштовхом до нинішньої кризи.
Більш того, найбільшою мірою зменшення обсягів виробництва металопродукції відбулося саме в США та Японії, що посідають третє і друге місце в рейтингу світових металовиробників відповідно. Так, у 2015 р. обсяг виплавки сталі в США, порівняно з 2014 роком, скоротився на 10,5%, а в Японії – на 5%.
Водночас вельми несподіваним стало те, що 2015 р. у фазу рецесії почали входити і країни, що розвиваються, які, – як з осені 2008 р. і ще донедавна вважали експерти, – мали, навпаки, стати рушійною силою виходу світової економіки з глухого кута. Так, обсяг виплавки сталі в Китаї та Росії, що посідають перше і п’яте місце в рейтингу світових металовиробників, зменшився на 2,3% і 0,5% відповідно. Втім, саме через цей факт деякі галузеві фахівці дійшли висновку про те, що спад у світовому виробництві металопродукції досяг найнижчої точки і за ним піде фаза якщо не певного підйому, то принаймні стабілізації.
Проте, всупереч прогнозам, протягом 2016 р. тенденція до скорочення обсягу виробництва металопродукції у світі, що оформилася торік, усе-таки діяла, хоча й зі згасаючої силою. Так, у січні-серпні 2016 р. в 66 державах було виплавлено на 0,9% менше сталі, ніж в аналогічний період 2015 р. Зокрема, у США та Японії обсяг виробництва цього виду продукції скоротився на 0,9% і 0, 4%. А в Китаї та Росії – на 0,1% і 1,6%. І лише в серпні в розвитку цієї тенденції окреслився певний перелом. Так, цього місяця в 66 країнах виплавлено на 1,9% більше сталі, ніж у серпні 2015 р. Водночас у США обсяг виробництва цього виду продукції і далі зменшувався – на 3,4%, а в Японії, навпаки, почав зростати – на 1,5%. У Китаї він також збільшився – на 3%, а в Росії, навпаки, скоротився – на 1,9%.
Тим часом у січні-серпні 2016 р. Україні вдалося збільшити обсяги виплавки сталі на 8,6%, до 16,334 млн тонн, і лише відчутний спад обсягів виробництва цього виду продукції в серпні зумовив втрату нею позиції в ТОП-10 світових металовиробників, яку вона традиційно посідала.
Зі свого боку, в Росії тенденція до зменшення обсягів виплавки сталі хоч і незначно, але неухильно посилювалася. Якщо 2015 р. металургійні компанії РФ скоротили обсяг виробництва цього виду продукції лише на 0,5%, то в січні-серпні 2016 р. – на 1,6%, а в серпні і зовсім на 1,9%. І це вказує на те, що спад обсягів виробництва металопродукції в Україні зумовлений, перш за все, «ситуативними» причинами – війною на Донбасі та її наслідками, тоді як у Росії він викликаний здебільшого глобальним загальносвітовим трендом.
Ускладнювальний чинник
Хай там що, однак, згідно з даними Федеральної служби державної статистики РФ, протягом січня-липня 2016 р. металургійні компанії Росії, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, скоротили обсяги виробництва сталі та готового прокату на 1% і 1,7%, до 40,5 млн тонн і 34,8 млн тонн, відповідно. За підсумками січня-жовтня вони зменшили обсяги виробництва цих видів продукції на 0,9% і 1,5%, до 57,7 млн тонн і 49,8 млн тонн. Водночас у січні-липні трубні підприємства РФ скоротили обсяги виробництва на 11,7%, до 5,9 млн тонн, а в січні-жовтні – на 12,5%, до 8,4 млн тонн.
В принципі, ці виробничі показники – за винятком трубного сегмента – мали б свідчити про зародження в російському ГМК певної тенденції до подолання спаду, проте цілком очевидно, що наразі позитивні зрушення занадто незначні для таких висновків. З чого випливає, що зараз, загалом, російська металургія ще залишається в стані рецесії, хоча і дещо обнадійливому.
Металургійні компанії України, як констатують галузеві фахівці, у 2016 р. змогли значно відновити дезорганізовану війною на Донбасі нормальну виробничу діяльність і почати збільшувати обсяги випуску продукції. «Цього року українським сталеливарним компаніям вдалося багато проблем, породжених війною, розвязати, а до багатьох, зокрема інфраструктурних, більш-менш адаптуватися. Що, певна річ, привело до зростання обсягів виробництва», – наголошує директор з маркетингу компанії «Метінвест» Роман Курашев.
Так, за інформацією ВГО «Укрметалургпром», у січні-жовтні 2016 р. металургійні компанії України, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, збільшили обсяги випуску чавуну на 9%, до 19,7 млн тонн, сталі – на 6%, до 20,2 млн тонн, загального прокату – на 6%, до 17,8 млн тонн.
В організації зазначають, що ця загальна картина спотворена зумовленим ситуативними причинами зменшенням обсягів виробництва металопродукції в серпні-жовтні. «Скорочення обсягів виробництва в ці три місяці спричинено перебоями в постачанні металургам основних видів сировини – залізорудної сировини (ЗРС) та коксу, а також проведенням капітальних ремонтів основних агрегатів на деяких підприємствах», – пояснюють у прес-службі ВГО.
Водночас фахівці «Укрметалургпрому» прогнозують, що вже в грудні загальна картина господарської діяльності української металургії ще більше поліпшиться. Так, виробничий план на останній місяць року передбачає зростання обсягів виплавки чавуну на 5,3%, до 2 млн тонн, сталі – на 10,5%, до 2,1 млн тонн, випуску загального прокату на 5,9%, до 1,8 млн тонн. Тобто, зрештою, це означатиме, що металургія України, як і раніше, залишиться в стані істотного спаду, однак – у разі виконання цих планів – він буде дещо меншим, ніж 2015 року.
Скорочення доходів
Усупереч зменшенню обсягів виробництва, згідно з даними Федеральної митної служби РФ, у січні-серпні 2016 р. російські металургійні компанії, порівняно з аналогічним періодом 2015 р., збільшили обсяг експорту металопродукції на 3,4%, до 28,657 млн т. Зокрема, обсяг експорту чавуну зріс на 3,6%, до 3,394 млн т, а напівфабрикатів з вуглецевої сталі – на 3,8%, до 9,729 млн т. Проте, внаслідок несприятливої кон’юнктури зовнішніх ринків, у грошовому вираженні обсяг експорту металопродукції з Росії скоротився на 16,6%, до $8,899 млрд. Зокрема, обсяг виручки від вивезення чавуну зменшився на 23,7%, до $0,727 млрд, а напівфабрикатів з вуглецевої сталі – на 15,8%, до $2,716 млрд.
Приблизно такою самою була ситуація з обсягами виручки від експорту металопродукції і в Україні. За інформацією Державної фіскальної служби, у січні-жовтні 2016 р. в грошовому вираженні обсяг експорту металопродукції українськими металургійними підприємствами, порівняно з аналогічним періодом 2015 р., скоротився на 14%, до $5,993 млрд. Обсяг виручки від вивезення металовиробів зменшився на 26,3%, до $0,568 млрд. Однак уже в січні-листопаді, внаслідок поліпшення кон’юнктури зовнішніх ринків, спад виявився відчутно меншим. Так, у цей період у грошовому вираженні обсяг експорту металопродукції з України скоротився на 11,8%, до $6,626 млрд. Однак обсяг виручки від вивезення металовиробів залишився приблизно на тому самому рівні, зменшившись на 24,6%, до $0,629 млрд.
Хоча український та російський ГМК і рухаються в руслі єдиного – загалом несприятливого – загальносвітового тренду, ситуація в металургії України посилюється ще війною на Донбасі, а також відокремленням певних частин Донецької та Луганської областей. Тобто якщо на сьогодні металургія Росії, так би мовити, виробляє стільки, скільки в умовах несприятливої кон’юнктури зовнішніх ринків може продати, то український ГМК – через проблеми з логістикою і, як наслідок, з доставкою сировини та вивезенням готової продукції – поки що навіть не виробляє стільки, скільки він може. З чого випливає, що повна нормалізація виробничої діяльності в металургії України дала б їй змогу досягти на порядок кращих фінансових результатів.
Неосвоєна ніша
Хай там що, однак нині майже всі експерти погоджуються, що в доступному для огляду майбутньому істотного поліпшення кон’юнктури світового ринку металопродукції не відбудеться. «Найімовірніше, що у 2017 р. і попит на сталь, і ціни залишаться приблизно на тому самому рівні, що зараз. Значного підйому ані того, ані іншого металовиробники не очікують, хоча не виключають деякого незначного зростання попиту або більш-менш короткочасних ситуативних цінових сплесків», – зазначає генеральний директор холдингу« Метінвест» Юрій Риженков.
Тим часом, згідно з прогнозом WSA, у 2017 р. зросте попит на прокат на внутрішньому ринку України – приблизно на 25-30%. А тому – галузеві фахівці знову рекомендують, з одного боку, українським металовиробниками сконцентрувати свої зусилля на розробці продуктів, що мають попит усередині країни, і, відповідно, заміщенні імпорту, а з іншого, іноземним сталеливарним компаніям використовувати ринкову нішу, що розширюється.
«Держава не здійснюватиме давно затребувану та ретельно вивірену протекціоністську політику, особливо потрібну зараз, коли йдеться не тільки про стимулювання будівництва або інвестування в основний капітал, а про елементарне відновлення виробництва, український ринок належатиме іноземним виробникам», – наголошує Курашев.
Директор з маркетингу «Метінвесту» нагадує, що – так само, як і будь-які інші металовиробники – українські сталеливарні компанії зможуть відповісти на глобальні виклики лише модернізацією потужностей, скороченням витрат і розширенням товарної лінійки завдяки включенню до неї продукції з вищою доданою вартістю, в ідеалі – тонколистового прокату, оцинкованого, полімерного тощо. «У кінцевому підсумку виживуть лише компанії зі стійкою бізнес-моделлю, низьким рівнем витрат і/або зрозумілою ідеєю диференціації: нішеві гравці, вузькоспеціалізовані виробництва», – підсумовує Курашев.
Автор Олена Герасимова