Прихильники якнайскорішого запровадження ринку земель з-поміж аргументів на підтримку своєї позиції висувають і такий: мовляв, це сприятиме подоланню аграрного рейдерства, бо землі приватної власності краще захищені юридично, ніж орендовані. Але не все так просто. Тому Економічні новини спробували розібратися в цьому надскладному питанні.
Правда тут полягає у тому, що в багатьох випадках, дійсно, рейдерство починається з якихось дій з орендованими землями: наприклад, шахраї намовляють пайовиків укласти нові договори оренди з новим орендарем, не розриваючи старих. Так можна визнати попередні договори оренди недійсними і зібрати урожай з поля, яке не засівав.
Не всі паї буде продано
Втім, не варто думати, ніби одразу після запровадження ринку геть усі паї буде продано і куплено. Скажімо, у Франції, чиє земельне законодавство багато в чому може бути для нас прикладом, третина земель, які обробляють місцеві фермери – орендована. Тобто, проблема використання договорів оренди як приводу для рейдерства все одно ніде не подінеться. І право власності тут буде аніскільки не кращим захистом, ніж право оренди.
Президент Асоціації фермерів і приватних землевласників Микола Стрижак стверджує Економічним новинам: «Ринок землі у тому вигляді, в якому він планується, ніколи рейдерство і корупцію не знищить. Навпаки, все це розцвіте. Ми пов’язуємо абсолютно не пов’язані речі. Що, зараз право власності не дає рейдерам захоплювати фабрики, заводи? Ні! Зараз, який би закон ви не придумували, поганий чи добрий, але сам він нічого не забороняє, він створює умови, правила гри. А де ви бачили, щоб ті, хто у нас у владних структурах, тих правил дотримувалися? Тобто, між собою, може, й дотримуються, а з народом – ні. Це буде прямий шлях до знищення малого та середнього бізнесу на селі».
Ніяка правова норма не зупинить злочинця, якщо правоохоронна система бездіяльна. А вона таки бездіяльна: адже рейдерство здійснюється не лише за допомогою фіктивних договорів оренди: по всій Україні безліч випадків найпростішого нахабного силового захоплення, а наші доблесні правоохоронці лише тихо стоять у сторонці – мовляв, це корпоративний конфлікт, ми не втручаємося… Так, сталося, зокрема, з фермерським господарством «Райдуга» у селі Станіславка на Одещині – там поліція впритул не помічала, як заїжджі молодики б’ють селян, що намагалися захистити майно фермера.
Як зазначили Економічним новинам у Всеукраїнській Аграрній Раді (ВАР), одним з найбільш резонансних прикладів рейдерства є випадок у тій же Одеській області на фермерському господарстві (ФГ) «Стоянов А.А.», яке є членом ВАР. У 2014 році керівництвом ФГ «Дінекс-Агро», що належить депутату Одеської обласної ради Олександру Пєткову, скориставшись відсутністю керівництва підприємства «Стоянов А.А.» в Україні, як вважають на фермерському господарстві, було відібрано близько 200 га орендованої землі господарства на території Новопокрівської сільської ради.
Ці земельні ділянки, як зазначають керівники ФГ «Стоянов А.А.», з 2000 року перебували в їхньому користуванні на підставі укладених із власниками договорів оренди землі, які були дійсні до 2021 року. Втім державну реєстрацію частини договорів оренди здійснено не було начебто у зв’язку з фактичною відсутністю кадастрових номерів земельних ділянок. ФГ «Стоянов А.А.», за словами його керівників, оплатило розробку технічної документації на 100 земельних ділянок в Одеському центрі ДЗК з метою оформлення договорів оренди та їх реєстрації у встановленому законом порядку.
Як вважають у ФГ «Стоянов А.А.», голова Новопокрівської сільської ради, скориставшись своїм службовим становищем та вступивши у змову з Пєтковим, отримала в ДЗК ці 100 проектів технічної документації.
У результаті самовільного захоплення земель ФГ «Стоянов А.А.», за словами його керівників, зазнало матеріальної шкоди на загальну суму 200 840 грн.
Слідчим органам в межах кримінального провадження було надано всі необхідні документальні підтвердження цього заволодіння земельними ділянками. Однак, як зазначають у ФГ «Стоянов А.А.», незважаючи на наявність доказів, кримінальне провадження досі не завершено.
Ця небезпека у разі запровадження ринку землі нікуди не подінеться. Хіба менш корумпованими стануть місцеві чиновники, судді, поліція, інші правоохоронні органи? Наприклад, у Львові ухвалою слідчого судді Галицького районного суду було накладено арешт на землі, які обробляло аграрне підприємство «Західний Буг». У тому числі на орендовані цим підприємством земельні паї! Те, що ці паї є у власності не підприємства, а селян – пайовиків, нічого не важило. Оце вам захист прав власності…
ДОВІДКА ЕН: Середня орендна плата за передані на земельних аукціонах ділянки земель сільгосппризначення державної власності станом на 1 січня 2018 року склала 2793,2 гривні за гектар, тоді, як станом на 1 січня 2017 року – 2249,8. Зростання за рік становить 24%
На владу ніхто не сміє зазіхати
Експерти вказують і на інші загрози. Так, користуючись правовою неосвіченістю селян, їм можуть підсунути договори купівлі з такими умовами, які фактично означатимуть скупівлю за безцінь – наприклад, у кредит з відтермінуванням на бозна-скільки років… Можливі і примусові скупівлі під тиском корумпованих місцевих органів влади та правоохоронців.
Це не так уже й неймовірно. Хіба зараз нема випадків, коли у цілих районах селяни можуть здавати землі в оренду лише одному господареві, місцевому царьку, на владу якого ніхто не сміє зазіхати? Скажімо, на Миколаївщині є такий собі Юрій Ханагян, власник ПП «КАРО» – без його схвалення більше ніхто в районі орендувати землю не може. І звідки після запровадження ринку землі у цьому районі з’явиться якийсь інший покупець, якщо це просто небезпечно?
А державні реєстратори прав власності та приватні нотаріуси, на яких зараз нема управи… хоча б історію з господарством «Олександро-Володимирівське» з Дніпропетровщини – після дій нотаріуса воно взагалі зникло з державного реєстру майнових прав.
Запровадити контроль діяльності реєстраторів повинен був законопроект №8049 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний земельний кадастр» щодо розширення переліку осіб, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру та надання відповідної інформації з нього».
Там, зокрема, пропонувалося запровадити постійний моніторинг внесення відомостей до Державного земельного кадастру з метою виявлення порушень, а також проведення камеральних перевірок дій державних кадастрових реєстраторів. І де той законопроект? З лютого припадає пилом у Верховній Раді без найменшого руху – його навіть у комітетах не розглядали! І про яке право власності можна казати у такому разі?
Президент Асоціації «Земельна спілка України» Андрій Кошіль зауважує Економічним новинам: «Треба розуміти, на яких умовах буде відкрито ринок землі. У нас сьогодні дуже часто розповідають про вільний ринок землі, але загалом у світовій практиці цілком відкритого земельного ринку практично ніде нема. Є певні обмеження та заборони, які диктує держава, якщо ж таких заборон нема, то є дуже високий рівень цін, як, наприклад, у Великобританії. Правила гри, які встановлені на ринку землі, якщо він у нас буде запущено, значною мірою визначатимуть, чи триватимуть у нас рейдерство і всілякі зловживання у цій сфері. Що більше буде у нас заборон типу мінімальної ціни продажу, обмеження кількості земель в одних руках тощо, то більше шансів того, що бізнес намагатиметься обійти ці заборони, якщо їх не буде виписано в законодавстві ефективним чином».
ДОВІДКА ЕН: Станом на 1 січня 2018 року в Україні укладено 4,9 млн договорів оренди земельної частки (паю). З них із фермерськими господарствами – 0,75 млн. Більшість угод – 2,3 млн – укладено терміном на 8-10 років.
Фальсифікують і зараз, і надалі це робитимуть
А загалом проблема рейдерства не пов’язана напряму із тим, чи існує у нас ринок земель сільськогосподарського призначення, чи ні. Треба зрозуміти, що право оренди, як і право власності на земельну ділянку, – це ті самі записи у реєстрі майнових прав. Якщо сьогодні можуть фальсифікувати записи про право довгострокової оренди, то завтра, якщо відкриється ринок, таким самим чином зможуть сфальсифікувати записи про право власності. Тут ідеться про узгодженість відомостей у державному реєстрі майнових прав і земельному кадастрі, ефективність роботи державних реєстраторів майнових прав і державних кадастрових реєстраторів тощо.
Тому, якщо підсумувати – прямої кореляції подовження чи відміни мораторію з рейдерством немає. Воно діє зазвичай у «сірій зоні» чи взагалі поза законом і лише доти, доки система дозволяє цьому рейдерству відбуватися.
Є тут ще одна серйозна небезпека. Вже зараз у голови суспільства активно втокмачують думку, ніби після запровадження ринку землі орендна палата має суттєво зрости, бо так, мовляв, у Європі. Насправді ніяких економічних підстав для цього нема: фермери і так підвищують орендну плату до межі своїх можливостей (лише за останній рік вона зросла майже на третину), бо бояться, що власники паїв укладуть нові договори з іншими людьми і подрібнять земельний масив на «шахівницю», яку неможливо обробляти. У більшості випадків підвищувати далі вже нема куди.
Однак, існує загроза, що одночасно із запровадженням ринку землі буде прийнято норму про те, що власник землі має право вимагати підвищення орендної плати або розривати договір оренди земельної ділянки у разі її продажу. Маємо відповідний законопроект №8581 авторства Андрія Гереги «Про внесення змін до Закону України «Про оренду землі» (щодо забезпечення інтересів українських селян – правовласників земельних ділянок)». Голова Громадської спілки «Всеукраїнська аграрна рада» Андрій Дикун назвав цей законопроект «суперрейдерством» – і мав цілковиту рацію.
Якщо подібна законодавча норма проскочить, справи можуть піти за геть негативним сценарієм. Підбурювані рейдером, аргументи якого підкріплено численними публікаціями у ЗМІ, пайовики почнуть масово вимагати від аграрія підняти орендну плату у кілька разів. Зробити це він, певна річ, не зможе.
Тоді пайовики кидатимуться до «благодійника» з пропозицією придбати їхні наділи. Той купуватиме за пристойну ціну – але не всі, а кілька, у ключових точках, аби роздробити земельний масив і зробити його обробіток неможливим. Зрештою аграрне підприємство припиняє свою діяльність, ті пайовики, землі яких не купили, залишаються без засобів існування і продають їх тому ж «добродієві» тепер уже за безцінь, аби не лишитися без кусня хліба. Протидіяти такій загрозі можна було б запровадженням законодавчих засад консолідації земель, але їх теж немає…
У дописі Всеукраїнської асоціації фахівців оцінки неназваний автор зауважує: «Згідно з дослідженнями Світового Банку, чим слабкіше захищені права власності землевласників, тим привабливішими стають сільськогосподарські землі країни для екстенсивного використання великими корпораціями. Це пов’язано з тим, що порушення прав власності призводить до недооцінки вартості землі».
Як бачимо, із запровадженням ринку землі захист прав власності аж ніяк не посилиться. Тоді невпевненість, що куплена тобою сьогодні орна земля завтра у тебе ж і залишиться, негативним чином впливатиме на ціну, і всі прогнози щодо її суттєвого зростання не справдяться.