У січні 1990 року компанія "МакДональдз" відкрила свій перший ресторан на Пушкінській площі в Москві, витративши роки на подолання радянської бюрократії та ділових, сільськогосподарських і маркетингових обмежень в країні. Присутність "МакДональдз" в Росії з часом переросла в мережу з 847 закладів і 62 000 працівників, доки цьогорічне зухвале вторгнення в Україну не змінило все.
Після вторгнення “МакДональдз” оголосив, що закриває всі свої заклади в Росії та виставляє бізнес на продаж. У заяві компанії пояснювалося, що “гуманітарна криза, спричинена війною в Україні, та непередбачуване економічне середовище призвели до того, що “МакДональдз” дійшов висновку, що подальше володіння бізнесом в Росії більше не є прийнятним і не відповідає цінностям “МакДональдз””.
Рішення, прийняте компанією “МакДональдз”, стало рідкісним прикладом принципової та вартісної позиції високоприбуткового світового бренду. Незабаром ще 1000 транснаціональних корпорацій добровільно оголосили про те, що йдуть з Росії за її прикладом. Багато з них отримали чималі компліменти за свою позицію. Але сумна реальність полягає в тому, що, за винятком МакДональдса, три чверті найприбутковіших іноземних транснаціональних корпорацій залишаються в Росії, згідно з дослідженням, проведеним групою активістів B4Ukraine, коаліцією українських та міжнародних організацій громадянського суспільства.
“На сьогодні лише 106 компаній повністю пішли з російського ринку, в той час, як понад 1 149 міжнародних компаній залишаються”, – повідомила засновниця WeAreUkraine.info Наталія Попович. “У громадськості складається враження, що більшість великих міжнародних брендів вже пішли з Росії. Насправді більшість компаній, які скорочують або призупиняють свою діяльність, роблять це голосно, тоді як вісім з десяти компаній, які ведуть бізнес в Росії в тому чи іншому масштабі, промовчали про це”.
Андрій Онопрієнко, заступник директора з розвитку Київської школи економіки, зазначив, що присутність транснаціональних компаній у Росії дозволяє Москві продовжувати війну в Україні. “Росія потребує приблизно 1 мільярд доларів на день для забезпечення своїх окупаційних військ солдатами, технікою та озброєнням. Продовжуючи свою діяльність в Росії, міжнародний бізнес допомагає Росії вести війну”, – сказав він. “Компанії, які залишаються, сплачують корпоративні податки та податки на заробітну плату російському уряду, а також заробітну плату своїм приблизно 690 000 працівників у Росії. Вони не є нейтральними учасниками російської агресії проти України”.
Окрім закликів до транснаціональних корпорацій залишити Росію, українські організації також звертаються до компаній, які ведуть бізнес в Росії, з проханням проводити власну перевірку дотримання прав людини. “Аналіз ланцюжка доданої вартості показує, що значні інвестиції, діяльність спільних підприємств та допоміжні послуги транснаціональних компаній продовжують стрімко зростати, особливо в галузях, що знаходяться в зоні ризику, таких як нафта і газ, споживчі товари та банківська справа. Більшість з них є тими самими компаніями, які стверджують, що дотримуються керівних принципів ООН у сфері бізнесу та прав людини (UNGP) та їхнього заклику до належної обачності щодо дотримання прав людини. На жаль, саме обачності їм бракує”, – пояснив Річард Стазінскі, Виконавчий директор Ініціативи “Серцевина”.
Процес виходу з Росії є непростим і може призвести до значних витрат для деяких, навіть до можливості превентивної націоналізації активів російською державою. Одним з прикладів цього є багатомільярдний газовий проект на острові Сахалін у Тихому океані. “Росія перебрала контроль над міжнародним консорціумом, що стоїть за гігантським нафтогазовим проектом “Сахалін-2″, передавши його новій російській структурі, що фактично дасть Кремлю право вирішувати, яким іноземним інвесторам буде дозволено зберегти свої частки”, – повідомляє “The Wall Street Journal”. “Два великих японських енергетичних інвестора заявили, що вартість їхніх часток у російському газовому проекті впала більш ніж наполовину [приблизно 1 мільярд доларів] після указу Путіна, який погрожував позбавити їх прав”.
Такі дії російської влади є формою “експропріаційного шантажу”, – написав у липневому звіті засновник рейтингового агентства “Мораль” Марк Діксон. “Ми очікуємо цунамі експропріацій або шантажу поступок протягом наступних кількох місяців”.
У глобалізованому світі російське вторгнення в Україну поставило міжнародні компанії в глибоко скомпрометоване становище. Їх цілком обґрунтовано критикують за те, що вони не йдуть з російського ринку, і вони стикаються з перспективою покарання з боку Росії, якщо вони спробують піти. Це може пояснити, чому так багато з них оголосили, але потім відклали або відтермінували свій вихід.
Попри ці виклики, ті, хто залишається в Росії, не можуть розраховувати на особливе ставлення до себе і продовжуватимуть стикатися з тиском, щоб залишити країну. Вийшовши з російського ринку, транснаціональні корпорації можуть зробити важливий внесок у дефінансування військової машини Путіна. Це розглядається як життєво важливий елемент у боротьбі за припинення неспровокованого вторгнення Росії в Україну. Компанії, які вирішили залишитися в Росії, повинні зважити, чи витрати, пов’язані з виходом, перевищують репутаційні втрати від участі у фінансуванні геноциду проти українців.