Що шукають на космічних просторах бізнесмени та чи залишилося там місце для України?
З середини XX століття, коли почалось активне освоєння космосу, і до сьогодні розроблення цієї сфери залишалася виключно прерогативою держави. Це не дивно, адже рідко який бізнес може дозволити собі такі обсяги інвестицій, яких потребують дослідження космосу та створення технологій для його освоєння. Наприклад, у США у 2017 р. «космічний» бюджет становив $47,5 млрд.
Космос стає приватним
Проте ось уже декілька років поспіль приватний бізнес рветься «через терни до зірок». І якщо Virgin Galactic, що продала вже 900 квитків на перший туристичний суборбітальний політ, пропонує космос більше як розвагу для мільйонерів, то SpaceX Ілона Маска явно хоче довести, що галузь ракетобудування може бути цілком прибутковою.
Бренсон і Маск – найяскравіші, однак не єдині представники бізнесу, що «вийшли в космос». Приватний бізнес дедалі активніше здійснює підкорення позаземного простору. І це не примхи мільярдерів. Космічні технології, безумовно, потребують мільярдних вкладень. Але на кожен вкладений у цю сферу долар США, наприклад, отримують $10 прибутку. А в Японії, що інвестувала свого часу $2,3 млрд у JAXA (Japan Aerospace Exploration Agency, Японське агентство аерокосмічних досліджень), приватний космічний сектор розвинувся та щороку робить внесок в економіку в розмірі $31 млрд.
Адже космічні технології – це не тільки ракети, які спрямовують кабріолети на Марс, а й безліч винаходів, без яких було б складно уявити такі галузі, як сільське господарство, безпека або логістика. Прогноз погоди, супутникове телебачення та комунікації, попередження природних катастроф, керування транспортом, сільським господарством, водними ресурсами, та й просто системи глобального позиціонування (GPS) у нашому авто – це лише декілька космічних технологій, без яких важко уявити наше повсякденне життя.
«Космос – це майбутнє. Там майбутні гроші й там майбутній добробут усього світу», – упевнений Сергій Войт, генеральний директор «Південмашу». І він знає, про що говорить. Навіть в умовах майже цілковитої відсутності державних замовлень українські космічні підприємства останнім часом навчилися непогано заробляти.
Освоєння бізнес-всесвіту
«Були раніше космічною державою, а тепер сировиною торгуємо», – одна з улюблених маніпуляцій популістів, а також людей, які жорстко ностальгують за СРСР та періодом холодної війни, коли «Південмаш», справді, працював на повну потужність, збираючи свої легендарні «Сатани» для залякування заокеанського ворога.
Безумовно, по декілька десятків бойових ракет на рік ми відтоді виробляти припинили. Проте й сьогодні українські космічні підприємства платять до бюджету майже в 11 разів більше податків, ніж отримують держфінансування. Це свідчить як про економію держави на галузі, що, звичайно, погано, так і про те, що виробники космічної техніки навчилися виживати без державних грошей. Що, певна річ, добре.
З 2019 р. очікується відновлення космічної програми «Морський старт» (Sea Launch) – запусків ракет з плавучої платформи. Якщо програму відновлять, це стане одним із найбільших комерційних «стартів» для українських космічних підприємств – «Південмаш» підписав контракт на будівництво для «Морського старту» 12 ракет «Зеніт». Суму контракту не розголошують, але, за експертними оцінками, українське підприємство має отримати близько третини від півмільярда доларів, у які оцінюють усе виробництво ракет (частину комплектуючих вироблятимуть у Росії, частину робіт зі складання – у США).
Наразі це найбільший контракт окремого українського космічного підприємства. А загалом галузь, за оцінками радника голови Державного космічного агентства України Едуарда Кузнєцова, заробляє за рік $400-500 млн.
«Майже 50% продукції українських підприємств за підсумками минулого року пішло на експорт, це й забезпечує нам основні надходження. Наші фахівці та підприємства охоплені зараз приблизно в 100-120 проектах за кордоном. Це приносить до півмільярда доларів на рік», – розповідає Кузнєцов.
Найдорожче, до речі, продається не українська техніка, а послуги українських фахівців із запуску. За даними Держкосмагентства, вартість послуг із запуску космічних апаратів – від 60 до $120 млн. Певна річ, українці працюють там не самі, однак тішить регулярність, з якою українських фахівців запрошують приєднатися до світових “космічних команд”.
Загалом, за даними Агентства, за 25 років незалежності в Україні виготовили та запустили в космос 150 ракет, що вивели на орбіту 375 космічних апаратів на замовлення 24 країн світу.
Усе це видається вдвічі оптимістичнішим, якщо згадати, що у 2014-2015 рр. космічна галузь в Україні була за крок від цілковитого краху. Масштабні держзамовлення припинилися ще в нульових. Але досить довго українські підприємства виживали завдяки історичній співпраці з російськими, виконуючи як складання для РФ, так і спільні з російськими замовлення.
Усе закінчилося з початком російської агресії, й українські космічні підприємства одномоментно втратили близько 4 млрд грн. Найгірше було «Південмашу» – дніпропетровський гігант опинився в глибокій кризі, з якої держава не поспішала його виводити. Показово, що Держкосмагентство в питанні розподілу бюджетів завжди було прихильнішим до КБ «Південне», ніж до найбільшого національного виробника.
Утім, із втратою російського ринку та кризою на заводі впоралися. Хоч і ціною скорочення штату вдесятеро. За словами Сергія Войта, за останні кілька років підприємство уклало контракти з Корейським інститутом аерокосмічних розробок (Korea Aerospace Research Institute, KARI), Італійським космічним агентством (ASI), а також з китайськими та індійськими виробниками. «З індійськими компаніями ми укладаємо договори на випробування ракетних двигунів. Це тривалі, надійні та грошові контракти», – говорить Войт.
Однак найбільшим замовником «Південмашу» залишаються США – для них завод виготовляє блоки першого ступеня ракет «Антарес». А найбільшою надією – відновлення програми «Морський старт» у 2019 р.
Тривалий старт
Проекту «Морський старт» – плавучому космодрому, завдання якого транспортувати ракети на екватор, де оптимальні умови запуску, цього року виповнюється 14 років. У 1995 р. створено консорціум, до якого ввійшли Boeing Commercial Space Company (дочірнє підприємство корпорації Boeing), що забезпечує загальне керівництво та фінансування (40% капіталу), російська Ракетно-космічна корпорація «Енергія» (25%), українські КБ «Південне» (5%) та ВО «Південмаш» (10%), а також норвезька суднобудівна компанія Aker Kværner (20%). Початкова вартість проекту становила $3,5 млрд.
Проте вже 2009 року оголошено про банкрутство проекту. Імовірно, до нього призвела істотно нижча, ніж планували, інтенсивність запусків.
Протягом 8 років відтоді проект було заморожено. Після оголошення банкрутства та реорганізації 95% у ньому отримала РФ (РКК «Енергія»), а Boeing залишився з 3%. Проте з початком війни РФ проти України російська сторона оголосила про замороження проекту, відмову від ракет «Зеніт», що мали в ньому використовуватися (і які збирає «Південмаш»), а також розрив відносин з американськими акціонерами (Росія хотіла, щоб місце Boeing посіли компанії країн БРІК). Це все ще на кілька років зупинило будь-які роботи, бо розпочалися судові позови між «Енергією» та Boeing.
Усі питання закрили лише у вересні 2016 р., коли суд поставив крапку в суперечці росіян та американців, а космодром нарешті продали компанії «С7 космічні транспортні системи» російського бізнесмена Владислава Фільова. Незважаючи на те, що новий власник проекту теж з РФ, контракт на постачання ракет «Зеніт» відновили, і вже зараз дві з партії в 12 штук збирають на «Південмаші».