Попри непогані дані щодо сходів озимих культур, цього року експерти очікують зниження врожаю порівняно з минулим роком. Хмизу у вогонь підкидає північний сусід, який демпінгує на зовнішніх ринках та блокує українські порти.
За даними Міністерства аграрної політики та продовольства, обстеження посівів озимих зернових культур під урожай 2018 свідчить, що з посіяних 7,3 млн га сходи є майже всюди. З них у доброму та задовільному стані – близько 89%. Аналогічна статистика щодо озимого ріпаку.
Начебто й цифри всі непогані, однак експерти впевнені, що урожай цього року буде трохи меншим, ніж у 2017 р. Особливо це стосується озимої пшениці – нашого головного аграрного експортного продукту. На який «зерновий» коровай може цього літа розраховувати Україна? Якою є експортна кон’юнктура ринку та якою в ній є роль нашої країни?
За прогнозами фахівців Інституту аграрної економіки, у 2018 р. планують зібрати зернових і зернобобових культур менше загалом, ніж торік, на 0,8%. Отже, якщо загальний урожай у 2017 р. становив 62,2 млн тонн, то 2018 року він буде на рівні 61,7 млн тонн.
Однак, на думку академіка Національної Академії аграрних наук Юрія Лупенка, унаслідок того, що цього року очікується зниження врожайності пшениці, що навіть не може компенсуватися збільшенням площ, засіяних цією культурою (+1,7% зростання порівняно з 2017 р.), її прогнозують зібрати на 6,3% менше, ніж торік, – на рівні 25 млн тонн.
Цього року також буде зібрано набагато менше жита (на 20,7% менше, ніж торік), вівса (на 6,9%) та рису (на 16%).
Зокрема, цим пояснюються причини майбутнього падіння експорту зерна з України. Так, за розрахунками аналітиків продовольчої організації ООН AFAO, цей показник має знизитися порівняно з 2017 р. на 9% (до 40 млн тонн).
Погодний чинник, який завжди є однією з причин, що впливають, цього року, навіть незважаючи на холодний березень, загалом не дуже вплинув на якість посівів та ймовірну майбутню врожайність. Однак експерти сьогодні говорять про інший, стримувальний чинник – брак грошей у селянських фермерських господарств та більших підприємств, що вирощують пшеницю та інші культури.
Пояснити це можна насамперед тим, що виробництво зернових у 2017 р. виявилося менш рентабельним, ніж це було до того та ніж це планували сільгосппідприємства. Так, за даними Національної Академії аграрних наук прибутковість зернових культур у 2017 р. порівняно з 2016 р. упала на 21%.
Як розповів «і» заступник директора Інституту аграрної економіки УААН Микола Пугачов, незважаючи на рекордні обсяги експорту зернових культур у 2017 р., унаслідок невисоких світових цін на сировину, це принесло валютної виручки лише на 7% більше, ніж торік ($6,5 млрд).
Це вплинуло на те, що під час посівної кампанії осені 2017 р. сільгосппідприємства стали значно економити на внесенні добрив і на засобах захисту рослин на 1 га площі, що, звичайно, суттєво знизить і врожайність сільгоспкультур.
Усе це може нівелювати великі перемоги України, які вона встигла напрацювати в попередні роки. Так, якщо у 2016-2017 маркетинговому році (з 1 липня по 30 червня) наша країна вирвалася в «срібні» призери за обсягом експорту зернових, поступаючись місцем лише США, то у 2017-2018 МГ це місце спокійнісінько може посісти Росія.
Цієї думки дійшов аналітичний центр «СовЕкон» за результатами прогнозу Міжнародної ради із зерна. Так, цей орган підвищив оцінку російського експорту зерна на 1,7 млн тонн, до 43,9 млн тонн. А от експортний прогноз для України, навпаки, знижено – на 1,5 млн тонн, до 41 млн тонн.
Також у 2017/18 МР Росія впевнено посяде перше місце за обсягами експорту пшениці, яка збільшить річний обсяг постачання цієї продукції на зовнішні ринки до 32,2 млн тонн пшениці та пшеничного борошна (у перерахунку на зерно) проти 27,18 млн т сезоном раніше. Це лідерство їй навіть прогнозують американські фахівці.
У 2017 р. Російська Федерація зібрала на 10 млн тонн зерна більше, ніж очікували. Тож у 2017-2018 МР Росія здійснює та здійснюватиме далі вельми агресивну політику на світовому зерновому ринку.
Передусім це стосується ринку Єгипту. Роль цього ринку для України дуже складно переоцінити. Так, ця країна займає найбільшу частку в експорті всієї української пшениці – 12,8%. У 2017 р. Єгипет закупив в України на 10,5% більше зерна, ніж роком раніше, – на загальну суму понад $833 млн. Проте все може сильно змінитися вже в цьому або другій половині 2017-2018 МР саме через агресивність Росії.
Однак, на думку фахівців, тут є й інша важлива причина – єгипетська сторона стала висувати значно більші вимоги до якості української пшениці, включно з одним з основних її компонентів. Ідеться про рівень вмісту білка в культурі.
Як зазначає президент Української зернової асоціації Микола Горбачов, з цього сезону Єгипет приймає пшеницю з протеїном 12,5%, погоджуючись приймати по 12%, але вже зі штрафами: «Якщо торік ми експортували туди 11,5 млн тонн і були одним з найбільших експортерів, то цього року ми дуже поступаємося нашому конкурентові – Росії, де якість пшениці за вмістом білка є вищою. Основні експортні регіони Росії, зокрема Краснодарський край, розташовано на півдні. І сума вегетативних температур там була вищою (що дозволяє вирощувати високопротеїнову пшеницю. – Авт.) – приблизно як в Одеській області».
У середньому з України відвантажують зерно з 12% протеїну. Якщо порівнювати пшеницю з інших країн, як Казахстан, Польща, Литва, то частка пшениці із вмістом білка 13% і вище є набагато більшою, однак названі країни не можуть забезпечувати великі обсяги постачання. Натомість може і робить з великим успіхом Росія.
Хоча, як заявила «і» аграрний експерт Марія Колесник, «білкова» проблема української пшениці не є вже такою нерозв’язною: «Наші господарства прагнуть вирощувати високопротеїнову пшеницю, і навіть цей товар 3-го класу в нас має 11% білка. Є великий попит і на фуражну пшеницю у світі. Однак у контексті боротьби з російським товаром, я б зазначила зовсім інший, дуже болючий чинник впливу – Росія може робити і робить демпінг зі своїм зерном. Це незважаючи на те, що і в РФ, і в України практично однакові логістичні «плечі» (тобто відстань цих країн до країн-імпортерів). Ми ж так демпінгувати не можемо».
У цьому контексті треба назвати й суто політичну причину. Так, днями директори Бердянського та Маріупольського торгових портів скаржилися на те, що внаслідок будівництва РФ Керченського моста через його прольоти не можуть проходити великогабаритні судна. Тільки до Маріупольського порту (який був і залишається одним із провідних у країні та в справі експорту української пшениці теж), припинили заходити 144 іноземних судна. Ця проблема ще більше оголиться після закінчення будівництва горезвісного моста.
Росія вправно користується цим – вона може переманювати «маріупольсько-бердянський напрямок» на свій північнокавказький бік. І тоді зарубіжні країни, зрозуміло, підписуватимуть контракти на імпорт зерна не з Україною, а з Росією.
Дуже важливим для українських зернотрейдерів є питання утримання своїх експортних позицій. Так, не треба забувати, що на другому місці з експорту зерна з України у 2017 р. була Іспанія – туди відправляли до 10% усього українського зерна. Також ми змогли залучити й Китай – він посідав третє місце в експортній “сходинці” – 6,9% всього експорту. Також ми підкорили Нідерланди (6,9%) та Італію (5,1%), Бангладеш (4,9%) і Ізраїль (4,3%).
Однак не варто забувати й про іншу досить дружню для нас країну – Туреччину. Упродовж декількох років вона майже не купувала українське зерно. А 2017 року ця країна закупила в України зерна на 237 млн доларів (3,6% від усього обсягу українського зернового експорту).
Ще однією проблемою, одним ударом для всієї країни й для зернотрейдерів, зокрема, є питання фумігації зерна. Це, по суті, знищення шкідників та збудників хвороб зерна різними газами або випарами речовин.
Цього сьогодні не здійснюють майже в Україні на всіх етапах руху зерна, починаючи від поля. А торік українські трейдери отримали понад 100 скарг від імпортерів на якість продукції, що постачається. Проте карантинні питання, тісно пов’язані з фумігацією, в Україні сьогодні бажають залишати кращого.
Тому потрібно спробувати встояти й у цьому зерновому експортному році, хоча він буде, як ми писали про це вище, набагато складнішим за минулий.