Міжнародна фінансова група Ротшильдів виявляє інтерес до України давно. За деякими даними, Franklin Templton скуповував боргові зобов'язання України в інтересах Ротшильдів, а посередником для залагоджування кредитних зобов'язань з МВФ була французька група Rothschild&Cie. Управління своїми активами Петро Порошенко доручив Rothschild trust - одній із структур Ротшильдів. А тепер інвестиційний банк Ротшильдів здійснюватиме реформування «Нафтогазу» відповідно до вимог Третього енергопакета.
Діють вони від імені американців, і тут треба розуміти, що їх цікавить насамперед українська газотранспортна система (ГТС).
Причини такого інтересу очевидні. Останнім часом американці прагнуть вийти на європейський енергоринок зі своїм сланцевим газом і взяти під контроль уже наявні потоки, потіснивши чинних гравців, включно з Росією, що забезпечує близько третини потреби Європи в природному газі. Отже, крім економічного, Америка має геополітичний інтерес.
Питання лише в тому, як геополітичні розборки позначаться на Україні, і чи не втратить вона залишки газового транізіта з Росії, що приносить значні валютні надходження? Нарешті, чи не втратить Україна енергетичну незалежність і значну частину незалежності взагалі?
Третій енергетичний пакет Євросоюзу – норматив у сфері енергетики, до виконання якого приєдналась Україна. До речі, умови Третього енергопакета навіть у Європі виконують далеко не всі провідні енергетичні корпорації.
Третій енергопакет передбачає поділ функцій виробництва (видобутку) енергоресурсів, їхнього транспортування та продажу кінцевому споживачу. У теорії вважається, що це приведе до конкуренції, що знизить ціни на енергоресурси для споживачів.
Нагадаємо, повністю державний «Нафтогаз» володіє 100% акцій «Укргазвидобування», 50% + 1 акцією «Укрнафти», а також 100% акцій «Укртрансгазу». Отже, «Нафтогаз» об’єднує функції видобутку та транспортування енергоносіїв. Ці функції планують розділити.
Розмови про розподіл функцій «Нафтогазу» йдуть уже довгі роки. Та саме зараз питання розподілу несподівано актуалізувалося, до того ж з прицілом на подальшу приватизацію спочатку частини нафтогазового комплексу України, а потім на повну приватизацію, передусім ГТС.
Утім, законом «Про ринок природного газу» поки що передбачена приватизація тільки 49% акцій українського оператора ГТС, тобто з таким розрахунком, щоб контрольний пакет залишався в держави.
Нещодавно стало відомо, що італійська дочка міжнародної фінансової групи Ротшильдів, що пустила міцне коріння в Америці, – інвестиційний банк Rothschild S.p.A. (Мілан) – переміг у тендері, пов’язаному з приватизацією української ГТС. Ротшильди визначатимуть т.зв. кваліфікованого партнера до управління ГТС.
«Компанію Rothschild S.p.A. оголошено переможцем аукціону на закупівлю інвестиційно-банківських послуг, пов’язаних із відокремленням діяльності з транспортування природного газу, включаючи залучення кваліфікованого партнера до управління газотранспортною системою України», – ідеться в повідомленні «Нафтогазу».
Не обійшлося без скандалу, що спричинили нинішні «розборки» між Кабміном і «Нафтогазом», який де-факто вийшов з-під контролю уряду та який де-юре уряду підпорядковується. Ще до оголошення результатів тендера профільне Міністерство енергетики та вугільної промисловості України звинуватило «Нафтогаз» у порушенні закону иа самовільному привласненні функцій Кабінету міністрів.
Участь в аукціоні взяли компанії Lazard Freres та Rothschild S.p.A. За підсумками аукціону перемогла тендерна пропозиція Rothschild S.p.A. із ціною послуг 98 млн грн. Загальна вартість робіт становить 193,3 млн грн.
За сприяння банку Rothschild S.p.A «Нафтогаз» має знайти партнерів для управління своєю газовою інфраструктурою. Голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв нещодавно говорив про те, що до управління українською газотранспортною системою виявляють інтерес чотири великі світові компанії.
Децентралізація української газотранспортної системи в перспективі веде до продажу системи частково, а потім повністю приватним компаніям. Зі свого боку, Rothschild є тут інвестиційним банком, що консультуватиме «Нафтогаз» щодо вибору найвідповідніших компаній для продажу їм часток української ГТС, тобто нібито має забезпечити максимально вигідну приватизацію державного майна.
Цілком імовірно, що Rothschild зуміє пролобіювати на роль іноземних інвесторів ГТС фінансовані або консультовані ним підприємства, щоб отримати максимальну вигоду для себе, тобто для групи Rothschild.
До речі, у черговому підвищенні цін на газ для населення, на якому наполягає «Нафтогаз» усупереч Кабміну, теж можна розглядати елемент передпродажної підготовки з метою підвищення грошового потоку та привабливості.
То чим викликаний інтерес Ротшильдів та американців, що стоять за ними, до української ГТС? Очевидно, що річ тут не тільки в економіці, а й у геополітиці, і то в геополітиці – найперше.
Америка дедалі очевидніше прагне зайти на європейський енергоринок і закріпитися на ньому, потіснивши інших гравців та/або взявши під контроль наявні енергопотоки. Так Трамп намагається здійснити на практиці свою обіцянку «to make America great again». Американські корпорації мають намір виходити на європейський ринок зі своїм зрідженим сланцевим газом.
Узяти під контроль транзит російського газу в Європу українською ГТС – це теж ласий шматок. Потіснити інших постачальників, щоб звільнити місце для американського сланцевого газу, – цілком очевидний заокеанський інтерес.
Щоправда, у нашої ГТС є небезпечний конкурент – «Північний потік». Якщо Москві спільно з європейськими корпораціями вдасться побудувати його другу чергу, то українська ГТС стане непотрібною остаточно. Тому США робить усе можливе, щоб подальший розвиток «Північного потоку» зупинити. Особливий наголос робиться на Польщу, яка активно виступає проти нового газопроводу по дну Балтійського моря.
«Якщо вдасться зупинити будівництво «Північного потоку», український напрямок залишиться основним, і тоді той, хто «сидить на трубі», і визначає політику. У цьому випадку це може бути одна з американських компаній, яка стане оператором української ГТС. Отже, Штати посилять свій вплив не так на Україну, як на Європейський союз. Це більше геополітичний інтерес, і залучення Ротшильдів – це підтвердження того, що більше, ніж Україна, в анбандлінгу (поділі «Нафтогазу». – Авт.) сьогодні зацікавлені Сполучені Штати, і, відповідно, в отриманні контролю», – вважає директор енергетичних програм центру світової економіки та міжнародних відносин Валентин Землянський.
Для України такий інтерес США може означати можливе збереження обсягів транзиту її територією, от тільки половину прибутку від транзиту доведеться віддати американцям. Щоправда, тільки в тому разі, якщо Москва покірно спостерігатиме за тим, як Америка бере під контроль нашу ГТС, проте в таку покірливість дуже важко повірити. Нагадаємо, Росія забезпечує приблизно третину потреби Європи в газі.
«Трамп продовжує свою політику пошуку додаткових джерел доходу для американської економіки, і $1 млрд щорічно – це дуже навіть непогано. З політичного погляду це ще й щиголь у ніс Кремлю: ми контролюємо постачання вашого газу на європейський ринок! Зрозуміло, реакція «Газпрому» буде різко негативною. А щодо європейців, то там не все так однозначно. Там різні групи впливу, одні з них підтримують будівництво «Північного потоку», інші налаштовані більш проамериканськи, тому я не очікую, що в єдиному пориві Європа відреагує. Однак залучення Ротшильдів до розподілу – це посилення економічної боротьби на європейському газовому ринку, де американці зробили черговий хід», – наголошує Землянський.
Америка застосовує свою улюблену тактику – використання великих корпорацій для посилення свого геополітичного впливу. До того ж усе відбулося юридично чисто, принаймні настільки, як в Україні взагалі можливо щось провести чисто. Компанія Rothschild S.p.A перемогла на відкритому тендері.
Якщо тепер в Україні хтось захоче «дати задній хід» або така спроба буде здійснена після зміни влади, то доведеться зіткнутися з усією міццю США, здатних проконтролювати будь-які фінансові операції будь-якого представника вітчизняної владно-олігархічної верхівки в будь-якій точці земної кулі.
«Безперечно, що Ротшильди запропонували мінімальну ціну, тому що внаслідок їхніх дій приз досить жирний і смачний, і вони з лишком усе відіб’ють. Адже ми розуміємо, як працює корупція на Заході: умовно кажучи, ви провели тут усі необхідні дії з погляду визначення компанії, яка управлятиме українською ГТС, але ви отримаєте потім від уряду Сполучених Штатів замовлення, що цілком компенсує всі ваші витрати під час роботи в Україні», – пояснює Валентин Землянський.
Що отримує Україна? Якщо труба під керуванням Ротшильдів або когось їхніх з Америки качатиме щосили газ, то з американцями доведеться ділитися виручкою від транзиту, і це буде ще не найгіршим варіантом. Однак найімовірніше, Москва активізує будівництво другої черги «Північного потоку» та знайде в цьому питанні розуміння в дуже багатьох у Європі, тим більше що незадоволених Америкою в Європі не бракує.
Можливий ще один варіант. Узявши під контроль нашу ГТС, американці скорочуватимуть транзит до Європи, щоб зачистити на європейському ринку місце для свого сланцевого газу. Україна втрачатиме доходи від транзиту.
Нарешті, у геополітичному сенсі Україна опиниться між молотом і ковадлом американських та російських інтересів, а також ризикує втратити енергетичну незалежність, і значну частину суверенітету та міжнародної суб’єктності взагалі.