З подачі одного закордонного "експерта" до колись авіаційної і ракетно-космічної України приклеїлася презирливо-знущальна назва "великої аграрної держави", на жаль, цілком виправдана на сьогоднішній день.
Однак до цього слід обов’язково додати, що економіка України має явно виражений компрадорський характер, що є найяскравішим свідченням (нео) колоніальної залежності нашої країни, бо компрадорський капітал є відмінною рисою саме колоній як прошарок, який наживається на пограбуванні своїх країн в торговому посередництві з великим міжнародним капіталом. Організаційне оформлення цих колоній може бути різним, але суть одна – це сировинний і взагалі ресурсний придаток так званих “розвинених країн”.
У свою чергу, розмови про ресурсно-сировинний характер економіки України вже стали таким собі загальним місцем, свого роду аксіомою, що доказів не потребує за визначенням. При неухильному скороченні, навіть падінні виробництва продукції з глибоким ступенем переробки, насамперед у машинобудуванні і взагалі в високотехнологічних галузях, головними складовими платіжного балансу і, як нині модно говорити, “драйвером” економіки є ресурсно-сировинний експорт.
Так, в 2020 році експорт аграрної продукції з України поставив історичний рекорд і досяг 22,35 млрд доларів, і це вивело аграрний експорт на перше місце .
Друге місце по валютних надходженнях в 2020 році зайняли грошові перекази заробітчан з-за кордону, які, навіть не дивлячись на коронакризу, досягли, за даними Нацбанку , 12,121 млрд доларів .
Третє місце за валютною виручкою в 2020 році зайняли експорт залізорудної сировини на суму 4,24 млрд доларів і чорних металів в розмірі 7,69 млрд доларів. Загальна сума по експорту гірничо-металургійного комплексу складає 11,93 млрд доларів.
Той факт, що грошові перекази заробітчан за сумою обійшли експорт гірничо-металургійного комплексу, не кажучи вже про решту промислового експорту, і посіли друге за значимістю місце в валютних надходженнях, є вироком соціально-економічній системі української держави! Адже колись ракетно-космічна Україна, ще раз повторимося, перетворилася не тільки в сировинну периферію капіталістичної світосистеми, а також стала постачальником дешевих, переважно, некваліфікованих трудових ресурсів, нарівні з країнами Африки, Центральної Азії, Латинської Америки. Втім, ми зараз про інше …
А саме про такий, як модно говорити, “драйвер” вітчизняної економіки, як аграрне виробництво і, перш за все, експорт сільгосппродукції, оскільки левова частка аграрного виробництва проводиться для експорту і на експорт йде.
І тут відкриваються “цікаві” речі, суть яких зводиться до того, що цей “драйвер” аж ніяк не є таким в питанні наповнення бюджету і соціальних фондів.
На цю обставину звернув увагу економічний аналітик Олексій Кущ , який на своїй сторінці в соцмережах опублікував такі зауваження:
“На прикладі України можна вивчати поняття динамічно-фіскальної асиметрії.
Це коли галузі-драйвери зростання економіки не беруть участі в наповненні бюджету, хоча, як правило, в інших країнах, буває з точністю до навпаки.
За останні роки в Україні відбувся суттєвий перекос в сторону агровиробництва, де сезонна рентабельність становить 50-70%. Сформовано ряд найбільших аграрних корпорацій. Яким, до речі, держава відшкодовує ПДВ на десятки мільярдів гривень. А податки аграрний бізнес не платить.
Бюджет наповнює сировинний сектор: газ, нафта, руда. Плюс “табачка”. Ще ринок електроенергії, транзит газу, зв’язок і транспорт. Кілька великих торгових мереж.
До речі, в топ-20 платників податків немає не тільки аграріїв, а й жодного промислового підприємства. Але з “машинкою” все зрозуміло – пацієнт, швидше мертвий.
А ось відсутність аграрного бізнесу в топ-20 платників красномовно показує, де зараз сконцентрований основний політичний лобізм і чого варті всі розмови про бізнес – “задушений податками”.
Ми часто любимо повторювати слова про РФ- “державу-бензоколонку”.
А що будуємо ми?
Ту ж бензоколонку і рудний кар’єр, тільки з додаванням пачок сигарет на касі ”
На підтвердження своїх слів експерт наводить вибірку по 20-ти найбільшим платникам податків, серед яких дійсно не спостерігається жодного агрохолдингу, незважаючи на величезні обсяги реалізації продукції і земельні банки, які у деяких перевищують півмільйона гектарів.
Тему продовжує економічний аналітик Олександр Гончаров , який на своїй сторінці в соцмережах опублікував красномовну вибірку по відшкодуванню податків найбільшим агроекспортерам в порівнянні з сплаченими ними податками:
“СУПЕРХЛІБНА ІДЕЯ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ АГРОБАРОНІВ, як по-максимум збагатитися і одночасно обнулити держбюджет-2021.
Вони нас тягнуть до краю найглибшої фінансової прірви; таке відчуття, що завтра вже не буде. Дивіться самі, тільки один ряд об’єктивних цифр з відкритої звітності великих експортерів агропродукції, який свідчить про мінімальні розміри сплачених ними податків і максимальних заробітках на відшкодування ПДВ. Ось дані Державної податкової служби про те, наскільки більше грошей з держбюджету повернули експортерам АПК, і скільки вони заплатили податків:
1. «Кернел-Трейд»: отримав відшкодування ПДВ – 9,96 млрд грн; сплатив податків – 0,36 млрд грн.
2. «Сантрейд»: отримав відшкодування ПДВ – 4,26 млрд грн; сплатив податків – 0,23 млрд грн.
3. «Каргіл»: отримав відшкодування ПДВ – 3,80 млрд грн; сплатив податків – 0,09 млрд грн.
4. «АДМ Юкрейн»: отримав відшкодування ПДВ – 4,66 млрд грн; сплатив податків – 0,10 млрд грн.
5. «Нібулон»: отримав відшкодування ПДВ – 4,28 млрд грн; сплатив податків – 0,46 млрд грн.
6. «Гленкор Агрікалчер України»: отримав відшкодування ПДВ – 2,77 млрд грн; сплатив податків – 0,13 млрд грн.
Ось така невесела картинка виходить, і відразу згадується гучне викриття екс-міністром фінансів Ігорем Уманським горезвісної системи «скруток-муток» зі сплати ПДВ.
Тримаємося і терпимо? Розуміючи, що спад української економіки може вийти дуже жорстким і навіть жорстоким “.
Коментувати навіть не будемо, бо, як казали древні римляни, sapienti sat!
На тлі наведених вище даних, радісне повідомлення профільного видання ” Латифундист “ про вражаючі успіхи агроекспортеров в 2020 році з посиланням на дані Національного наукового центру ” Інститут аграрної економіки “ образно кажучи є такою собі “явкою з повинною”, якою повинні були б зацікавитися фіскали, правоохоронці і наше доблесне РНБО, яке зараз “вирішує всі питання”.
Воно, звичайно, зрозуміло, що подібні “латифундисти” і “інститути аграрної економіки” є “абсолютно незалежними і незацікавленими” джерелами аграрної інформації, але варто було б думати, перш ніж дуже старатися в піарі, тому що у людей, які не розучилися ще хоча б трохи думати, виникають питання про те, чому при таких приголомшливих успіхах не агрохолдинги платять істотні податки державі, а держава, тобто платники податків їм доплачують у вигляді скандально-горезвісного повернення ПДВ.
Нижче наводимо важливі в контексті нашої теми витяги з повідомлення видання “Латифундист” зі збереженням фразеологічних особливостей:
“Продукція АПК в 2020 р склала 45% в загальному експорті з України, зберігши лідерство в його товарній структурі. Про це розповів заступник директора ННЦ «Інститут аграрної економіки» академік НААН Микола Пугачов, пише прес-служба відомства.
Відзначається, що згідно з даними Державної митної служби України, за підсумками 2020 року Україна експортувала агропродовольства на суму $ 22,39 млрд, побивши рекордний показник 2019 року в $ 22,35 млрд. Таким чином, наша країна третій рік поспіль оновила історичний рекорд аграрного експорту , констатував Микола Пугачов.
За його словами, характерною рисою минулого року для вітчизняного аграрного сектора економіки став ряд рекордів за обсягами поставок сільгосппродукції на зарубіжні ринки.
«За підсумками календарного 2020 р зафіксовано найбільші в історії України обсяги експорту соняшникової олії – 6,9 млн т і м’яса птиці – 431 тис. т. Серед товарів, які не відносяться до найбільш вагомих в переліку зарубіжних поставок, було досягнуто максимальні кількісні значення в експорті меду (81 тис. т), заморожених плодів і ягід (55 тис. т), макаронних виробів (30 тис. т) і консервованих томатів (66 тис. т) », – зазначив Микола Пугачов.
«Ключовими продуктами вітчизняного аграрного експорту традиційно стали зернові та олійні культури, різні масла, залишки і відходи, а також м’ясо і субпродукти, на які припадає понад 85% його вартісних обсягів», підсумував Микола Пугачов “.
Навіть з цих, фактично рекламних повідомлень видно монокультурний перекос в сільському господарстві в бік виробництва зернових і олійних, які ведуть до виснаження грунтів, не створюючи при цьому достатньої кількості робочих місць через непотрібність в цьому механізованому виробництві. Скільки-небудь значимого обсягу доданої вартості тут немає, оскільки це виробництво сировини, не кажучи про те, що “точка акумуляції” прибутків найчастіше знаходиться взагалі за межами України. Відповідно, як бачимо, бюджет і соціальні фонди отримують нічого або мізер, а то й, взагалі, ще доплачують аграрним олігархам.
Чи не єдиною користю, яка від усього цього проглядається неминучий приплив валюти, що позитивно впливає на платіжний баланс і підтримує курс гривні.
Більш того, громадяни України недавно щосили відчули на своїх дірявих кишенях зростання попиту і зовнішньоекономічних цін на аграрну продукцію, що призвело до різкого подорожчання продуктів харчування вітчизняного виробництва, зокрема, цукру, борошна, яєць і курятини, соняшникової олії, тобто перш за все того , що йде на експорт.
Про причини і наслідки для пересічних громадян таких “зовнішньоекономічних успіхів” доводилося нещодавно писати в матеріалі: ” Економічний прорив: чи використає Україна високі світові ціни на сировину для реіндустріалізациї “.
Словом, те, що Олексій Кущ позначив дещо незрозумілим терміном “динамічно-фіскальної асиметрії”, можна назвати більш простим і доступним для народу словом “грабіж країни”, результатом якого є тяжкий стан України.