Думки експертів щодо ліквідації цієї державної фінустанови сходяться. Неефективність менеджменту та масові корупційні виявлення свідчать про те, що давно треба було зробити. Багато хто впевнений, якби банк став повноцінним санаційним, грошей для «розпилу» було б набагато більше.
Реалізація заставного майна Родовід Банку, який проходить процес ліквідації, у січні 2018 р. йшла погано. Це для «і» підтвердили в ліквідаційній комісії фінустанови. Найгірше продаються земельні ділянки – у торгах на майданчику СЕТАМ зовсім немає учасників, тому торги скасовують. На торги виставляють земельні ділянки площами до 1 га. Фахівці пояснюють низький інтерес до них підвищеною початковою вартістю – 300-500 тис. гривень. Найкраще продаються автомобілі, до того ж 15-20-річні.
Нагадаємо, 19 грудня Національний банк ухвалив рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Родовід Банку. Відбулося це після постанови Апеляційного суду Запорізької області (у справі №333/409/16). Останній опротестував рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя за позовом акціонерів Родовід Банку (від 9 серпня 2016 р.), що забороняє ліквідацію цієї фінансової установи. Нагадаємо, державі належало 99,9% акцій цього банку. Апеляція подав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО).
У Реєстрі судових рішень від суду першої інстанції зазначено, що позов подано від імені 7 осіб (без розшифровки, як це і робиться зазвичай у постанові судів). «Такими особами можуть бути тільки міноритарні власники акцій, що входять до 0,1% від усієї їхньої кількості, а насправді визначають політику банку та фактично керують ним», – вважає юрист Анатолій Гасюк. От для них і є невигідною ліквідація Родовід Банку. Ними були люди, наближені до керівництва фінустанови.
25 лютого 2016 р. після Постанови Нацбанку, що зарахував цю фінструктуру до неплатоспроможних, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб почав процедуру його ліквідації, яку постійно пролонгували. За всі роки, коли банк існував як державний, у нього вкладено 12,3 млрд грн.
З 2011 р. Родовід Банку відведено офіційно роль так званого санаційного банку. Передбачалося, що протягом 5 років ця фінансова установа здійснюватиме роботу з «токсичними» активами банків державного сектора та повертатимуться державні гроші, вкладені в цей банк.
«Насамперед це питання не вирішено на законодавчому рівні. Адже не ухвалили закон про механізм передання та реалізації проблемних активів банку. Банк за цей час показав дуже низькі результати роботи з власними активами», – заявляє «і» голова Ради Нацбанку Богдан Данилишин.
Якими саме є ці низькі показники роботи? В офіційній відповіді Нацбанку йдеться, що протягом діяльності банку як санаційного доходи покривали лише витрати: «Сама ж держава взагалі не мала від цього жодних дивідендів. Крім того, станом на 24 лютого 2016 р. сума невиконаних Родовід Банком вимог кредитора становила 646,6 млн грн, або 12,7% від усіх зобов’язань банку».
Справді, відповідно до закону «Про банки та банківську діяльність» Нацбанк зобов’язаний ухвалити рішення про зарахування банку до категорії неплатоспроможних, якщо протягом 5 робочих днів не виконано хоча б 2% своїх зобов’язань перед вкладниками та кредиторами. А щодо Родовід Банку, як видно, маємо всі 12,7%. Отже, Нацбанк вчинив цілком законно, визнавши цю фінструктуру неплатоспроможною.
Також банк демонстрував досить слабкі показники роботи. Так, згідно із сайтом Родовід Банку, якщо у 2015 р. фінустанова мала 127 млн грн збитку, то 2016 р. – вже 221 млн грн збитку, а за один тільки третій квартал 2017 р. цей показник становив 80 млн грн. Глибоко негативними є й показники чистого процентного доходу після створення резервів від знецінення кредитів у 2015 р. (-1,5 млрд грн) та 2016 р. (-508 млн грн).
Утім, дивуватися цьому особливо не доводиться. Родовід Банк, що так і не став «чистильником» та «помічником» для інших держбанків, добре працював на своїх ТОПів та інших осіб. Так, досить нагадати, як керівники вже санаційного банку за фіктивний ремонт офіса у 2011-2012 рр. «заплатили» 24 млн грн. Відомо, що екс-директор і власник компанії «АК-Інжиніринг» Володимир Артюх визнав себе винним у тому, що брав участь у цій злочинній схемі з керівниками банку. Також щодо одних із керівників фінустанови Галини й Олександра Шепелєвих порушено кримінальні справи за крадіжки грошових коштів банку у великих розмірах. Однак усі їх через декілька років закрили.
Був також цікавий епізод у тій самій справі Шепелєвих щодо виведення ними з Родовід Банку 301 млн грн. Ці кошти сплатили на рахунки компанії «Бріарей» за юридичні послуги. Потім їх отримали готівкою і згодом вивели на рахунки фірм-нерезидентів, бенефіціаром яких і була пані Шепелєва. Саме це й зазначили в матеріалах слідства.
Чому ж не внесли до Верховної Ради та не ухвалили відповідні закони, які б і визначили механізм передання проблемних активів держбанків Родовід Банку та його роботу як санаційного?
Як заявив «і» голова громадської організації «Фінансова грамота України» Михайло Стрельников, Міністерство фінансів тоді поводилося досить дивно: «З одного боку, воно не раз говорило, що законопроект ще з’явиться і буде внесений до Верховної Ради. У цьому документі все розпишуть, як треба. Хто що робитиме в такому санаційному банку. Я знаю декілька таких законопроектів. Перш за все, один із них вніс Кабінет міністрів, проте парламент його відхилив. Він був з великим корупційним ризиком. Другий законопроект вніс тодішній народний депутат Андрій Пінчук. Його намагалися ухвалити 6 серпня 2013 р. Він дістав різко негативні висновки головного науково-експертного управління Верховної Ради та комітету з фінансів».
Справді, два законопроекти, що внесли на розгляд, відрізнялися чималими корупційними ризиками. Банківські асоціації дуже сильно критикували їх. На той момент проти них і проти взагалі такої ідеї – створювати санаційний банк – був і тодішній керівник Нацбанку Сергій Арбузов. Ці документи різко критикував і Світовий банк.
«Чому не внесли якісні законопроекти? Я думаю, до того часу всі розуміли, що така структура слугує тільки для розпилу державних грошей. Там і фахівців дібрали та навчили так, щоб усе це виконувати», – говорить Михайло Стрельников. Справді, говорити про те, що в банку була певна ефективна бізнес-модель його розвитку тоді, коли його визначили санаційним, взагалі не доводиться.
Що ж робив Родовід Банк у той час, коли його «зобов’язали» бути санаційним? Керівники банку на його офіційному сайті серйозно писали про те, що банк і без законодавчого «благословення» працює як санаційний. Так, за інформацією Родовід Банку, за цей період він виграв у судах 2500 справ зі стягнення та передав до виконавчої служби 1948. Також, наприклад, Родовід Банк передав Ощадбанку гроші, які держава виділила на повернення постраждалим вкладникам, – 4 млрд грн.
За час існування як санаційний Родовід Банк оголошував, що загалом стягнуто 1,64 млрд грн заборгованості. З них 405 млн грн погашено за кредитом фінансування Нацбанку, юридичним особам та держустановам за цей період повернули 200 млн грн і погашено заборгованість за міжбанківськими кредитами на 320 млн грн.
З огляду на те, що Родовід Банк отримав від держави 12,5 млрд грн, можна сміливо говорити про крайню неефективність його роботи, яка також ще більше драматизована чималою корупцією, про що йшлося вище. Отже, така фінансова структура не могла далі існувати. Експерти радіють, що він так і не став санаційним: у цьому разі грошей для розпилу та виявлень масової корупції було б значно більше.