Успіхи української армії на полі бою сприяють економічному зростанню в державі.
Коли на початку війни одеські порти опинилися закритими через морські загрози, фермери не могли відвантажувати свою продукцію. “Нам дзвонили з Мілану, плакали і казали, що у них немає інгредієнтів для макаронів”, – згадує Алла Стоянова, місцевий чиновник. Оскільки порти регіону є основним експортним маршрутом для України – другого за обсягом експорту зернових та третього за обсягом експорту рослинних олій – світові ціни на продовольство стрімко зросли. Про це пишуть Економічні новини з посиланням на The Economist.
Блокада була найболючішою для українців. Вторгнення Росії завдало жахливого удару по економіці країни. Військові дії точаться на землі, яка минулого року виробляла п’яту частину ВВП. За даними Київської школи економіки, обстріли завдали фірмам збитків на суму 10 мільярдів доларів. Працівники долучилися до боротьби або переїхали у більш безпечні місця. З 6,2 млн. внутрішньо переміщених осіб третина осіб стали безробітними. МВФ вважає, що цього року ВВП України скоротиться на 35%.
Проте повільно і важко економіка країни адаптувалася до умов війни і, схоже, знову зростає. Візьмемо одеські порти. Вони працюють не на повну потужність, але вони працюють. Один з портовиків розповідає, що його залучають до роботи на дві-три зміни на тиждень. З набережної великого одеського Приморського парку можна розгледіти вантажні судна, що курсують між височенними жовтими кранами.
Зернова угода, укладена в липні під егідою ООН, дозволяє Україні експортувати сільськогосподарську продукцію; з тих пір було вивезено щонайменше 7,8 млн. тонн зерна. Цього року країна очікує врожай на рівні 65-70 млн. тонн, що на третину менше від довоєнного рівня, але є досить високим показником, враховуючи обставини, що склалися. Урожай має бути достатньо прибутковим, щоб забезпечити посівну нового сезону. Оскільки продовольство може відправлятися кораблями, залізничні потужності вивільняються для експорту металів.
Успіхи України на полі бою позитивно вплинули на ситуацію. У серпні в Україну з ЄС в’їхало стільки ж людей, скільки і виїхало. Частка підприємств, що працюють більш ніж на половину своїх потужностей, досягла близько 80% у вересні, порівняно з 58% у травні. Це відображає як зростаючу безпеку, так і офіційну підтримку. Урядова програма допомогла 745 підприємствам переїхати в більш безпечні регіони країни.
У той же час, вдала політика допомогла країні уникнути фінансової кризи. Коли почалася війна, дефіцит державного бюджету підскочив до $5 млрд на місяць (проти довоєнних очікувань у $600 млн). Незважаючи на всі зусилля центрального банку, в липні він не мав іншого вибору, окрім як девальвувати національну валюту. Зараз ще одна девальвація здається ймовірною, враховуючи розрив між готівковим та офіційним курсом, вважає Ольга Піндюк з Віденського інституту міжнародних економічних досліджень.
Проте ці проблеми можна подолати. Банки увійшли у війну добре капіталізованими завдяки консолідації та очищенню після захоплення територій Росією у 2014 році. Цифрові навички, відточені під час пандемії covid-19, залишили їх двері відкритими. Незалежність центрального банку, встановлена в результаті реформ після 2014 року, допомогла запобігти паніці. “Нічого з цього не було б можливим вісім років тому”, – стверджує Наталія Яресько, міністр фінансів у 2014-16 роках.
Міжнародні донори втрутилися з вкрай необхідними фінансовими ресурсами. Спочатку їхньої допомоги було достатньо, щоб утримати державу на плаву. Але в міру того, як війна затягувалася, потреба в більших зобов’язаннях ставала все більш очевидною. США надали 8,5 млрд. доларів і незабаром додадуть ще 4,5 млрд. доларів. ЄС та його країни-члени пообіцяли аналогічну суму, але поки що не змогли її зібрати. У вересні, після довгих суперечок, вони погодилися виділити 5 млрд. євро кредитів. Тому, мабуть, не дивно, що терпіння Вашингтона щодо Європи вичерпується.
Так само, як і у Києва. Уряд розраховує, що наступного року дефіцит бюджету становитиме $38 млрд, що еквівалентно 19% довоєнного ВВП. Україна також потребує приблизно $17 млрд на відновлення критично важливої інфраструктури та житла для репатріантів. Своєчасні гроші важливіші за формальності. “Але, звичайно, має велике значення, чи будуть це кредити або гранти, коли йдеться про можливе повернення України на ринки”, – зазначає Костянтин Кучеренко з інвестиційної компанії Dragon Capital в Києві.
Адміністрація Байдена планує виділяти 1,5 млрд доларів на місяць у вигляді грантів в наступному році і сподівається, що ЄС зробить те ж саме. Комісія ЄС працює над пропозицією, але її бюджет вже розподілений. Очікується, що торги між країнами-членами триватимуть ще деякий час.
Точні потреби України частково залежатимуть від долі зернової угоди. Термін дії угоди закінчується 19 листопада. Кремль скаржиться, що його експорту добрив перешкоджають західні санкції, і хоче, щоб Україна знову відкрила аміакопровід з Росії до порту Южне, який знаходиться в 20 км на північний схід від Одеси. Місцеві чиновники побоюються, що такі вимоги є приводом для скасування угоди.
Український уряд також має відіграти свою роль. Його витрати мають бути більш цілеспрямованими, стверджується в нещодавньому звіті Центру досліджень економічної політики (ЦЕПР), академічної мережі. Деякі заходи, такі як обмеження цін на газ та централізоване опалення, запроваджені в липні, є марнотратними. Допомога переміщеним особам надається у формі базового доходу, який отримують усі, незалежно від потреб.
Звіт CEPR радить взяти приклад з американського досвіду Другої світової війни. Під час конфлікту кількість американських домогосподарств, які сплачували податок на прибуток, зросла вдесятеро, а федеральні податкові збори – більш ніж удвічі. Українська система фіксованого податку, розроблена для того, щоб зробити країну привабливим місцем для інвестицій у звичайні часи, не підходить для підтримки економіки, що перебуває у стані війни. Зараз економіка країни зростає, але її перспективи залишаються невизначеними. Потрібна додаткова підтримка. Якби українські міністри ухвалювали більш рішучі рішення, у європейців з жорсткою позицією було б на один привід менше для виправдання невиконання своїх зобов’язань.