В законопроекті про державний бюджет на 2020 рік свідомо занижена дохідна частина. Це робиться для того аби нова влада могла продемонструвати успіхи в економічній політиці, яких насправді немає. Єдиний пріоритет кошторису країни – виплата внутрішніх та зовнішніх боргових зобов’язань. У той же час по всім іншим соціальним параметрам фінансування скорочується і в найближчому майбутньому ситуація навряд чи продемонструє позитивну динаміку. Про ризики, що закладені в Держбюджеті 2020, стимули для інвесторів, проблеми кредитних зобов'язань України та багато іншого в інтерв’ю «Економічним новинам» розповів відомий український політик, екс-міністр соціальної політики України (2016-2019рр) Андрій Рева.
Як Ви оцінюєте “турборежим” прийняття рішень у парламенті з приходом Зе-команди до влади? Наскільки позитивним виявиться тренд?
Мене, насправді, більше хвилює не швидкість прийняття тих чи інших рішень, а їх якість. Дуже добре, що важливі для країни закони почали прийматися швидко. Адже іноді на це витрачається забагато часу. Як приклад, над пенсійною реформою в уряді Володимира Гройсмана ми працювали півтора року. Майже сім місяців пройшло від моменту внесення законопроєкту в парламент до його прийняття. В першому читанні документ приймали у липні, а в другому – аж у жовтні 2017 року. Це довго. Такі важливі рішення можна і потрібно було приймати швидше. Тому сам темп прийняття рішень новою командою оцінюю позитивно. Адже багато законів, які лежали у Верховній Раді роками, нарешті почали прийматись. В той же час потрібно подивитись на кінцевий результат, а саме – в якому вигляді вийшов той чи інший закон. І тут можуть бути питання. За високої швидкості законодавчої роботи, яку в народі охрестили як «турборежим», завжди є ризик прийняття різних лобістських поправок та інших негативних моментів, які спотворюють початкову ідею законопроєкту, але які, на жаль, ми зможемо побачити тільки в процесі його реалізації. Зрозуміло, що парламент – це місце, де багато говорять. Проте люди, виборці, хочуть бачити результат законодавчої роботи. В даному випадку результатом є закони, які приймаються. Якщо вони приймаються швидко, то я не бачу тут нічого поганого.
Тим не менш, члени нової команди вже встигли відзначитись скандалами різного характеру, починаючи від підкупу, кнопкодавства, закінчуючи нещодавнім сексуальним. Що скажете з цього приводу?
Це абсолютно прогнозовані речі. Якщо ви формуєте свою команду з абсолютно випадкових людей, знайдених по інтернету, то які гарантії, що це дійсно команда однодумців? Якщо під час навчання майбутніх законотворців в «Трускавецькому університеті» їм відверто кажуть, що «вони ніхто і звуть їх ніяк», то що можна очікувати в кінцевому підсумку? Що всі опустять голову і будуть покірно натискати потрібну кнопку під час голосування за будь-який законопроєкт та ще й у турборежимі? Спочатку, начебто, нові обличчя були з цим згодні. Але по мірі того, як потрапивши в парламент, вони вдихнули повітря влади, ситуація змінилася. Окремі представники монобільшості почали задавати собі сакраментальне запитання в стилі Радіона Раскольникова: «Тварь я дрожащая или право имею?». Швидко з’ясувалося, що новим обличчям «ничто человеческое не чуждо». І вони почали кнопкодавити, сваритися, плакати, коли не приймаються їхні поправки, звинувачувати один одного у корупції і отриманні хабарів у конвертах тощо. Тобто, суспільство побачило, що нові обличчя поводяться точно так же, як і старі обличчя колись. Апофеозом всього цього театру абсурду став казус депутата Яременка. І справа навіть не у тому, що він у робочий час, у залі Верховної Ради вирішує особисті проблеми сексуального характеру, а те, як він поводився після цього. З’ясувалося, що нові обличчя ще й брешуть так само як старі колись!
Прогнозую, що в майбутньому таких скандальних моментів буде більшати, адже жодної відповідальності за свої дії фігуранти цих скандалів не понесли. І навряд чи суспільство погодиться з тим, що перевірка на поліграфі зможе замінити повноцінне розслідування НАБУ. Далеко не всі обличчя виявилися абсолютно чесними і новими. Деякі виявились абсолютно дурними. Деякі, як сказав сам голова Офісу президента Андрій Богдан, навіть «з психічними відхиленнями». Все логічно. Як казав класик, маємо те, що маємо.
Яке Ваше відношення до нещодавно прийнятого законопроекту, що надає право НАБУ і ДБР на прослушку?
Це логічний крок. Той хто по Закону має обов’язок проводити негласні слідчо-розшукові дії, досудове розслідування повинен мати таку можливість.
Найближчим часом у Верховній Раді депутати будуть обговорювати та приймати законопроєкт про державний бюджет на 2020 рік, підготовлений до другого читання. Чи справді слід очікувати суттєвих змін?
В порівнянні з документом, підготовленим до першого читання, в доопрацьованій версії держбюджету 2020 були змінені макропоказники. Тепер зростання очікується на рівні 3,7%. Була прийнята постанова, де прописані ті речі, як вони мали врахувати до другого читання. І коли я спробував відкрити її – вона не відкрилась. Коли оприлюднили програму уряду – її тут же сховали. Бюджет ледь встигли подивитись. Що їм запропонували змінити, і що вони змінять в результаті – ми не знаємо. Тобто ця нова команда абсолютно закрита. Ми по факту будемо бачити, що вони приймають тільки після того як це «щось» приймуть.
В інтерв’ю одного із телеканалів у Вас прозвучала фраза, що «показники доходів і витрат в бюджеті 2020, які представив Мінфін, не сходяться з реальними». Якщо так є насправді, тоді з якою метою завідомо даються неправдиві цифри?
Їм це вигідно. Вони свідомо занижують дохідну частину. А давайте самі і порахуємо. В бюджеті 2019 року передбачені доходи 1 трлн. 26 млрд. грн., а в бюджеті на 2020 рік – 1 трлн. 79 млрд. грн. Різниця в 53 млрд.грн. Зростання передбачено на рівні на 3,3%. Тобто 53 млрд. грн – це зростання на 3,3%? В бюджеті 2020 року передбачено 245 млрд. грн. на нацбезпеку і оборону. Це 5% ВВП. Якщо 5% – це 245 млрд. грн, то скільки буде 3,3%? Відповідь: 160 млрд. грн. А в нас 53 млрд. грн. То де ще 100 млрд. грн? Йдемо іншим шляхом. Дефіцит бюджету 95 млрд. грн. Це 2,09%. То 3,3% – це тих самих 160 млрд. грн. То де ще 100 млрд. грн? Добре, нехай завищена база була в 2019 році. Відкиньте 50 млрд. грн. Але де ще тоді 50 млрд грн? Вони занизили дохідну частину, щоб мати перевиконання і розповідати всім як ми швидко зростаємо. З моєї точки зору, абсолютно шахрайська схема, яка спрямована на те, щоб вводити в оману громадськість і показувати успіхи в проведенні економічної політики, хоча ці успіхи закладались саме таким нечесним шляхом.
Як би Ви оцінили пріоритети в програмі Кабміну, які повинні створити стимули для інвесторів і забезпечити зростання економіки 5-7%, про що заявив прем’єр Олексій Гончарук?
Пріоритети визначаються розміром фінансування. Єдиний пріоритет в проекті бюджету 2020 – це виплата державних боргів. Ця стаття запланована в 100%-му розмірі. Жодна інша стаття видатків так не забезпечена коштами. А значить ніяких пріоритетів, окрім вищезазначеного, в проекті бюджету немає. Всі інші розмови про пріоритети – це «бла-бла-бла». Як казала одна героїня фільму: «Не учите нас жить, лучше помогите материально».
Тим не менш, нове керівництво продовжує переговори с МВФ щодо нової програми співробітництва. Наскільки така політика себе виправдовує та чи зможе Україна коли-небудь обходитися без міжнародних запозичень?
Проблема не в кредитах МВФ. МВФ не дає кошти в державний бюджет. Кошти, які надходять від цієї міжнародної фінансової установи йдуть в резерви Нацбанку. І, таким чином, збільшуються золотовалютні резерви країни. Завдяки співпраці з МВФ ми маємо можливість виходити на ринок запозичень і залучати ресурс, продаючи облігації внутрішньо-державної позики (ОВДП). Якщо кредит МВФ йде під 2%, то ОВДП ми продаємо з дохідністю 15% і більше. Тобто ми беремо гроші, продаємо наші ОВДП фінансовим спекулянтам під 15% і виплачуємо старі борги. Таким чином, ми перекредитовуємось. Але від такого перекредитування наші боргові зобов’язання не зменшуються, а збільшуються. І по факту – в бюджеті 2020 року передбачено зростання державного боргу на 60 млрд. грн. Це при тому, що в цьому році від продажу ОВДП ми залучимо 418 млрд., а в наступному 438 млрд. грн. І все одно наші борги зростатимуть. Ось де, насправді, проблема. Тобто йде створення фінансової піраміди, яка рано чи пізно рухне і її крах на собі відчують усі.
Чому інвестори не бажають інвестувати в реальний сектор економіки України і як заохотити їх до цього?
У вас є гроші. Ви можете ризикнути, вкласти їх у виробництво і, можливо, отримати прибуток через десять років. Або можете купити ОВДП і отримувати свої 15% вже зараз. То що ви зробите? Я думаю, що відповідь очевидна. Тому всі розмови про інвестиції, допоки продаються ОВДП під 15%, – це розмови ні про що. Рано чи пізно така економічна політика призведе до ситуації, що платити стане неможливо. Ми вже сьогодні на обслуговування боргу сплачуємо 40% бюджету. Тому я з тривогою дивлюсь на наші перспективи з точки зору фінансової стабільності.
Який же тоді вихід?
Якщо нова команда – реальні реформатори, то треба скорочувати запозичення від продажу ОВДП. Якщо вони вже почали такі жорсткі заходи економії, то нехай проводять по всім статтям. Треба перестати нарощувати борги. Вони ж не говорять про абсолютні цифри, а кажуть: «Відсоток боргового навантаження у співвідношенні до ВВП знижується». А в реальному житті у 2019 році державний борг складав 2 трлн.60 млрд. грн, а у 2020 році складатиме 2 трлн. 120 млрд. грн. Відсоток зменшився, але ж сума виплати збільшилась. Ось таке «зниження» боргового навантаження!
Політичне питання: Чи стане «формула Штайнмаєра» прологом миру між Україною і Росією? Адже в суспільстві щодо цього дуже змішані почуття…
В чому небезпека «формули Штайнмаєра»? В п. 9 Мінських угод написано, що контроль над кордоном буде передано Україні наступного дня після проведення виборів. Тому ті, хто кричать спочатку контроль над кордоном, а потім вибори – брешуть. Цей алгоритм чітко прописаний в Мінських документах. Зазначено, що закон про статус окупованих територій приймає українська сторона, але не написано, коли він вступає в дію. Припустимо, що ми провели вибори, прийняли закон про статус і наступного дня починаємо вимагати, щоб нам передали контроль над кордоном. А у відповідь чуємо: «Ми передумали». Тоді ми кажемо: «Ну, раз ви передумали, то закон про статус не вступає в дію». Так було до підписання Кучмою листа про згоду з «формулою Штайнмайєра» в редакції Лаврова.
Тепер все змінилося, адже у «формулі Штайнмайєра» написано, що закон про статус вступає в дію в 20.00 в день виборів. Це значить, що важіль впливу на бандитів втрачається. Наступного дня, коли вони почнуть «бикувати» можна було б сказати, що статусу немає. А тепер цього зробити ми не зможемо. Я задаю питання: навіщо? Або, як казав Віктор Янукович: «нахіба?» Це чиста здача національних інтересів. Зараз багато розповідають про розведення… Але ви почитайте в чому небезпека. Росіяни над нами всіма сміються. Тому, що вони знають, що вимагають, а ми тут сперечаємось не зрозуміло про що. Нас позбавили важелів впливу на бандитів. Ми погодились, що закон про статус буде введено в дію одночасно з виборами. От і вся «формула Штайнмаєра».
Для чого поспішають із розведенням військ?
Тому що Росія відмовляється проводити зустріч у «нормандському форматі». Ну, нехай собі не проводить. Що це змінює? Що ви хочете в «нормандському форматі» отримати? Росіяни підуть з української території? Ні. Я взагалі не розумію логіки наших можновладців. Якщо вони хочуть здати Україну – тоді все зрозуміло. До речі, час згаяли. Треба було це зробити 28 жовтня в Мюнхені. Як колись у 1938 році. Тоді теж Чехословаччину здали в присутності Англії, Франції, Німеччини і Італії. А зараз у присутності Франції і Німеччини можна було підписати капітуляцію України. Було б достатньо символічно.
Коли можна буде говорити про терміни відновлення пенсій на Донбасі?
Тільки після деокупації. Не раніше. Всі хто говорить, що потрібно це робити зараз вважаю, що вони недалекоглядні і не працюють в інтересах України.