Здається, сільськогосподарський комплекс, а не харчова промисловість, найближчим часом і далі перебуватиме у фарватері інтересів інвесторів.
Зробити такий висновок можна з інформації фахівців Національної академії аграрних наук (НААН). За даними співробітників академії, у першому кварталі 2017 р. обсяг капітальних інвестицій у сільське господарство збільшився порівняно із січнем-березнем 2016 р. на 57%, майже до 11 млрд грн.
На думку аграрних експертів, якщо в житті країни не буде форс-мажорних обставин, то цей показник за підсумками 2017 р. може скласти рекордну цифру – 75 млрд грн. За всю історію незалежної України таких річних капіталовкладень ще не було (навіть із поправкою на інфляцію та курс).
І зростання, і прогнози викликають подив, адже з нового року скасовано спеціальний режим ПДВ, що мало знизити привабливість сектора для власників підприємств та інвесторів.
«Основні напрями роботи розвитку нашого агропромишенного комплексу були визначені урядом наприкінці 2016 р. На їхню реалізацію дано чотири роки. Всі ці позитивні тенденції я пов’язую тільки з економічними чинниками», – говорить юрист юридичної компанії« Центр конфліктології і права» Ігор Кравченко.
З ним солідарні аграрні експерти. Наприклад, директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академік НААН Юрій Лупенко впевнений, що основною причиною різкого збільшення інвестицій у сільгоспвиробництво є вигідна для сільського господарства порівняно з переробною (харчовою) промисловістю фаза Саймона Кузнеця.
«Фактично цей період почався 2010 року, коли через гострий брак сировини потужності переробних підприємств стали використовуватися не на повну силу. Також Україна за ці роки стала виробляти набагато більше, ніж на початку 2000-х, продукції рослинництва. Це «підштовхнуло» експортерів до вивезення сировини за кордон», – стверджує він.
Аграрні фахівці підрахували, що на 1 гривню капіталовкладень, що були спрямовані в підприємства харчової промисловості, нині припадає 3,38 грн інвестицій у сільгосппідприємства. Отже, маємо небувале зростання капіталовкладень саме в сільське господарство, і цей період ще триватиме довго. На думку Юрія Лупенка, ми можемо спостерігати таке аж до 2025 р. Однак пік інвестицій у сільгоспвиробництво припаде саме на 2017-18 рр.
Частка іноземних інвестицій наразі є більш ніж мізерною. За даними Держстату, якщо за перший квартал 2017 р. в сільське господарство було всього інвестовано 10,9 млрд грн (приблизно $400 млн), то на іноземні кошти припадає лише $2,3 млн. Отже, іноземці не поспішають вкладати у вітчизняне аграрне виробництво.
Та якщо розглянути, скільки інвестували іноземні бізнесмени в статутні фонди наших сільгосппідприємств за весь час існування незалежної України, то сума буде значною.
«Станом на 1 квітня 2017 р. іноземні інвестори керували портфелем прямих капіталовкладень вартістю $38,46 млрд», – нагадує експерт аграрних ринків асоціації «Український клуб агарного бізнесу» (УКАБ) Олександр Донченко.
На його думку, внутрішні інвестори в першому кварталі 2017 р. найбільше вкладали в машини та обладнання. Саме в ці сфери було інвестовано на 36% більше, ніж за аналогічний період 2016 р. Також внутрішні вкладення йшли в транспорт – їхні обсяги за перший квартал цього року збільшилися порівняно із січнем-березнем 2016 р. на 96%.
«Рівень інвестицій, як ми бачимо, досить пристойний. Я думаю, що далі бізнес вкладатиме свої кошти в логістичну аграрну інфраструктуру, а також у підвищення якості та ефективності бізнес-процесів», – додає пан Донченко.
Однак, як зазначають аграрні експерти, внутрішні інвестиції йдуть здебільшого в розвиток великих латифундій. На відміну від малого та середнього бізнесу, великий має можливості вкладати у власний розвиток з огляду на те, що має вищий рівень власних коштів і доступ до дешевших кредитних ресурсів.
Олександр Донченко схиляється до того, що тільки відкритий ринок землі дасть великий поштовх до вкладання коштів у мале сільгоспвиробництво.
З ним не згоден Юрій Лупенко: «Думка про значне збільшення інвестицій, включно з іноземними, у сільгосппідприємства після відкриття ринку сільгоспземель є значно міфологізованою. У принципі, ринок землі вже фактично існує. Його основна складова – оренда сільгоспземель. Під ринком землі в нас чимало експертів та чиновників розуміють лише процеси купівлі-продажу, а про оренду говорять мало. Думаю, що такі довгоочікувані інвестиції мають іти не для купівлі землі, а під проекти її власників. А власникам неефективних проектів не допоможе й застава землі. Навіщо буде потрібна земля банку, який видав кредит? І справді, якщо подумати, то в разі провалу проекту фермер може здати її в оренду іншому фермеру. Таке масово колись відбувалося в Канаді».
Водночас, незважаючи на інвестиції, експерти не очікують різкого зростання сільськогосподарського виробництва в Україні у 2017-2018 рр.
«Цього не станеться, поки фермери та компанії, що виробляють сільгосппродукцію, не будуть активно вкладати свої гроші в підвищення ефективності сільгоспвиробництва. Адже, наприклад, у США врожайність кукурудзи з 1 га землі майже на 50% вища, ніж в Україні. В останні роки зростання валового збору здебільшого було викликано розширенням площі сільгоспугідь і, звичайно, погодним чинником. Тобто розвиток відбувався переважно завдяки кількості засіяних гектарів, а не завдяки підвищенню ефективності, зокрема збільшенню віддачі сільгосппродукції з гектара. У цьому разі цілком реально отримати валовий збір на 25-30% вище від поточних показників», – вважає керівник аналітичного відділу консалтингової компанії «ПроАгро» Дмитро Луцик.
Автор: Антон Горохов