Освіта та розвиток людського капіталу мають величезне значення для забезпечення стрімкого та стійкого зростання в Україні, однак частка людського капіталу в національному багатстві залишається невеликою. Про це говориться у новому звіті Світового банку «Дослідження сфери освіти в Україні: до більшої результативності, справедливості та ефективності».
«Нещодавно уряд схвалив Програму дій, в якій визначено два важливі питання — економічне зростання та розвиток людського капіталу. Це завдання для Міністерства освіти та науки (МОН) та усіх міністерств, адже економічне зростання неможливе без розвитку людського капіталу. Проблеми, які вказані у звіті, будемо аналізувати надалі, деякі з них вже вирішуємо. Тому сподіваємось, що за 5 років Світовий банк та Україна зможуть забезпечити більшу рівність та якість освіти у нашій державі», — наголосила міністр освіти та науки України Ганна Новосад.
Згідно документу, Україна традиційно користується превагами потужної системи освіти, що залишається рушієм економічного та соціального розвитку. За час, що минув після здобуття нею незалежності, вдалось зберегти чимало своїх порівняльних переваг у якості освіти. Однак, навички, яких потребують сектори, що зростають, відрізняються від тих, які розвиває система освіти, а необхідні зміни йдуть повільно. За недавніми оцінками національного багатства 141 країни світу, в Україні на людський капітал припадає лише 34% загального національного багатства, тоді як у країнах з нижчим за середній рівень доходів його частка сягає 51%, а по регіону Європи та Центральної Азії – 62%.
Крім цього, дохід на душу населення та продуктивність праці перебувають чи не найнижчому в регіоні рівні. У період з 1999 по 2017 рік, коли в Україні формувався приватний сектор, середній темп зростання доходу на душу населення становив 3,3% на рік, тоді як середній показник країн Співдружності Незалежних Держав (СНД) становив 5,6%, а країн що не є членами СНД – 3,6%. Економічні перетворення в Україні залишаються незавершеними, і попри те, що економіка дещо розвинулась, зростання доходу на душу населення залишається нестійким. Водночас населення України продовжує зменшуватись через зниження народжуваності та еміграцію. З 1999 року населення скоротилось приблизно на 15,0%, а чисельність молоді зменшилась на 25,0%.
Розширення сфери вищої освіти протягом 20 років супроводжувалось падінням якості, академічних стандартів і актуальності для ринку праці. «Це призвело до виникнення розриву між освітою та зайнятістю – особливо серед молодих випускників вишів. І хоча економічна віддача залишається високою, частка працівників з вищою освітою серед безробітних зростає. Здобуття вищої освіти залишається для більшості молодих українців важливою метою, але застарілі програми навчання та терпиме ставлення до академічної недоброчесності знижують цінність документів про освіту, одночасно перетворюючи корупційні порушення на норму серед молоді», – зазначено в Звіті.
Експерти Організації також звертають увагу, що громадяни України не задоволені ні якістю освіти, ні прозорістю освітніх послуг. Близько 50% українців не вірять, що здобуття середньої освіти надає кожному однакові можливості навчатись безкоштовно: так, як гарантовано законом. Понад 75% громадян України вважають, що корупція у сфері вищої освіти є всепроникною або поширеною. Низький рівень підзвітності в поєднанні з обмеженою актуальністю для ринку праці посприяв тому, що працівники дедалі частіше оцінюються за наявністю дипломів, і поширеною серед громадськості думки про те, що система освіти більше не задовольняє потреб ні студентів, ні роботодавців.
Окрім цього, не рівний доступ до можливостей навчання в ранньому віці породжує сталу нерівність у формі сегрегації шкіл та поганих умов навчання, особливо на селі. Зберігається нерівність у доступі до дитячих садків, особливо в сільській місцевості. «Зовнішнє незалежне оцінювання в 4-му та 11-му класі вказує на те, що нерівності сприяють такі чинники, як зосередження малозабезпечених учнів у недофінансованих школах, погані умови навчання в малих і сільських школах, і міжшкільна селективність. Програма створення опорних шкіл, яка мала на меті надання учням на селі доступу до умов навчання вищої якості, наразі не забезпечила очікуваного впливу на результати навчання», – зазначається в документі.
До того ж обмежений вибір програм навчання та незадовільна якість освітньої та професійної орієнтації у старших класах середньої школи лише поглиблюють нерівність у підготовці до здобуття вищої освіти та в доступі до неї. Повна середня освіта – це ключовий етап у підготовці учнів до здобуття вищої освіти та у формуванні їхнього попиту на напрямки навчання. Проте якість навчання на цьому рівні є дуже нерівномірною.
«Учні елітних середніх шкіл зі спеціалізованими програмами демонструють набагато вищі результати під час складання вступних іспитів, ніж учні звичайних шкіл, які, однак, досягають кращих результатів, ніж учні професійних училищ. Це веде до консервації нерівності, оскільки низький бал за результатами іспиту виключає можливість доступу до навчання за рахунок коштів державного бюджету та програм навчання актуальних для ринку праці», – зазначають експерти Світового банку.
Незважаючи на те, що Україна витрачає на освіту чималу частку державних коштів, велика мережа освітніх закладів і зменшення чисельності контингенту студентської молоді роблять використання цих ресурсів неефективними. Так, сукупний обсяг державних і приватних видатків на освіту, що становить 7% ВВП, перевищує середні показники більшості країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). У 2017 році розмір державних видатків сягнув 6% ВВП, тоді як середній рівень видатків по країнах ОЕСР становить 4,4%. Майже 50% державних видатків на освіту йде на фінансове забезпечення широкої мережі шкіл та освітян, включаючи недавнє збільшення зарплати вчителів. Розмір видатків у секторі залишається вищим, ніж у країнах з більш передовою економікою, незважаючи навіть на подальше зменшення чисельності контингенту молоді студентського віку. Розмір видатків на вищу освіту сягнув високого рівня у 1,6% ВВП, тоді як їх середній рівень по країнах ОЕСР становить 1,1%.
Також роздута мережа шкіл і вишів є одним із чинників, що зумовлюють високий рівень видатків в Україні. На одного педагогічного працівника в середніх школах припадає лише 11 учнів, тоді як у країнах ОЕСР у середньому 13,1. У сфері вищої освіти відношення чисельності студентів до кількості викладачів є нижчим. Попри те, що число студентів впало з 2008 року на 45%, чисельність персоналу та кількість навчальних закладів знижувались набагато повільніше. Збереження такої ситуації призводить до неадекватного забезпечення умов навчання й дає змогу виділяти на підвищення якості лише невеликий обсяг ресурсів.
У Світовому банку позитивно оцінюють той факт, що Україна почала амбітне та давно назріле реформування системи освіти, що відкриває великі перспективи перетворень у цій сфері. Так, недавно прийняті закони з питань реформування освіти стали великим кроком у напрямку створення сучасної системи освіти й передбачають запровадження програм навчання, спрямованої на формування компетенцій, необхідних у ХХІ столітті, перехід від 11-річної до 12-річної середньої освіти, розширення професійної самостійності вчителів, шкіл та вишів, а також впровадження механізмів підвищення якості. Ці важливі реформи стали джерелом великого оптимізму і МОН прагне їх реалізувати. Тим не менше, великі за масштабом перетворення перебувають у зародковій стадії. Тому в Організації визначили п’ять пріоритетних напрямків подальшого реформування, спрямованого на усунення системних дисбалансів, здатних підірвати реалізацію програми реформування освіти в України.
Серед рекомендацій зазначені наступні: поширення бачення концепції «Нової української школи» (НУШ); зміцнення інституційної спроможності та структури врядування; узгодження індивідуальних стимулів та спроможності з цілями навчання шляхом реформування кар’єрних траєкторій учителів та системи навчального навантаження (ставок); забезпечення результативного зворотного зв’язку та інформування про системні результати шляхом зміцнення систем оцінювання учнів, розвитку послуг консультування та орієнтації, і вдосконалення моніторингу показників діяльності у сфері вищої освіти.
«Досвід інших країн з високоефективними системами освіти, в яких здійснювалось їх реформування, показав, що успіху в реалізації реформ можна досягти, якщо вони спираються на політичну волю, користуються підтримкою зацікавлених сторін, є фінансово стійкими та вписуються в систему освіти. Усунення дисбалансів та чинників напруги, що зберігаються у сфері освіти, допоможе створити такі умови та спрямує програму реформування освіти в Україні на шлях до успіху», – підсумували в Світовому банку.