В експертному та чиновницькому середовищі точаться розмови про потребу цінового регулювання на продукти харчування. Ближче до виборів такі розмови можуть почастішати та, можливо, навіть привести до певних рішень.
Нагадаємо, восени з такою ініціативою виступив голова Ради Національного банку України Богдан Данилишин. Він зазначив, що в умовах монополізованої економіки України скасування держрегулювання цін призвело до підвищення темпів інфляції.
«Вважаю за доцільне відновлення роботи Державної цінової адміністрації, що на етапі переходу економіки України від рецесії до зростання здійснювала б контроль за ціноутворенням, на яке наразі ринок має дуже односторонній специфічний вплив», – зазначив він тоді.
Ініціатива мала певну підтримку деяких чиновників, депутатів і навіть, несподівано, ринкових експертів, які відтоді періодично повертаються до цієї теми.
Коротко нагадаємо історію питання. З ініціативи Кабміну як експеримент у жовтні-грудні 2016 р. скасовано норми щодо встановлення максимальної торговельної надбавки в розмірі 15-20% на 17 груп товарів, серед яких були крупи, м’ясо, борошно, яйця, сир, сметана тощо. Як зазначали тоді чиновники, за цей «пілотний» період ціни нібито зросли незначно – на 3,2%. Це, як кажуть, середня «температура по палаті». Однак якщо взяти окремо кожен із продуктів, то, наприклад, за той період ціни на хліб зросли на 7,4%, а на молочну продукцію – 33-34%.
У 2017 р., коли пілотний проект продовжили, а з 1 липня (відповідно до постанови Кабміну №394 від 7 червня) держрегулювання цін на продукти харчування взагалі скасували, їхня вартість зростала ще швидше.
За 2017 р. продукти харчування подорожчали на 17,7% – швидше, ніж ціни загалом (13,7%). Для порівняння, у 2016 р. було навпаки – 3,3% проти 12,4%. Найшвидше торік дорожчали м’ясо (29,4%), фрукти та овочі (34,5% і 24,7%), а також молоко, сир та яйця (21,6%).
Утім, якщо проаналізувати економіку відповідних галузей (виробництво, собівартість, експорт та імпорт, світові ціни), то можна побачити, як мінімум щодо деяких продуктів були цілком ринкові причини для підвищення цін. Зокрема, зростання цін на молоко та масло могло спричинити скорочення виробництва на тлі зростання експорту та світових цін, ціни на курятину – просто підвищення світових цін.
Ще в частині секторів підвищення пов’язано зі зростанням мінімальної зарплати. І не тільки продовольчих цін. Наприклад, особливо це відбилося на вартості поштових послуг.
Крім того, деякі інші види продовольства, навпаки, подешевшали. Наприклад, за підсумками року на 7,4% впав у ціні цукор. Протягом першої половини року вдвічі подешевшали яйця, проте в другій половині ціни повернулася й за підсумками року навіть зросли на 21,2%.
Нарешті, регулювання автоматично не означає, що цінам заборонять зростати. Україна – ринкова економіка. Відповідно, мета цінового регулювання – лише обмежити підвищення, не зумовлене ринковими причинами. Якщо, наприклад, дорожчає імпортна сировина, ціни не можуть стояти на місці. З 2016 р. найшвидше зростали саме регульовані ціни – тарифи на послуги ЖКГ (зростання на 47,2% проти 12,4% інфляції загалом).
Якщо регулювати ціни, не заглиблюючись у процеси на ринках, можна досягти іншого ефекту. Можна опинитися в СРСР, коли продукти були дешевими, проте їх просто не було в магазинах. Крім того, не треба забувати, що сільське господарство та харчова промисловість – істотна частина економіки та понад 800 тис. робочих місць (це тільки офіційно).
Нинішній керівник Держспоживслужби Володимир Лапа неодноразово заявляв, що нам не потрібна Державна інспекція з контролю за цінами, яку, до речі, ліквідовано ще до роботи пілотного проекту, 11 серпня 2016 р.
Однак деякі фахівці все-таки наполягають на регулюванні. А ті, хто завжди був на боці державного регулювання цін, сьогодні ще більше дорікають у цьому владі. «Перед скасуванням регулювання цін Міністерство економічного розвитку і торгівлі мало скласти серйозний прогноз зростання або падіння цін на продукти харчування. Я взагалі двома руками за державне регулювання. І зазначу, що в більшості європейських країн воно є тою чи іншою мірою. Однак ми чудово розуміємо, що доходи наших співгромадян у рази менші, ніж зарплати європейців. А ціни на деякі продукти харчування в Україні вже мало відрізняються від їхньої вартості в країнах ЄС. Зараз, коли наша країна зазнає економічних, політичних та військових негараздів, скасовувати держрегулювання цін не треба. Час для цього обрано дуже невдало», – пояснив «і» голова Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко.
Наприклад, в Австрії уряд може ввести терміном на півроку регулювання цін на будь-який товар або послугу, якщо чиновники побачать, що їх підвищено безпідставно.
Як зазначає голова правління Всеукраїнської громадської організації «Фінансова грамота України» Михайло Стрельников, таке там робитимуть і якщо ціни підвищила лише одна фірма: «Ось вам приклад державного підходу до цієї важливої справи. Зокрема, таке в Австрії полюбляють робити, якщо бізнесмени не знижують ціни за умови зниження вартості сировини та матеріалів. Хіба таке в Україні є? У нас у будь-якому разі вартість товару або послуг якщо не «стоїть» на місці, то підвищується, навіть за зниження вартості сировини».
Заступник голови правління Всеукраїнської громадської організації «Союз споживачів України» Олег Сильвік цілком згоден зі своїми колегами й на випади деяких фахівців, що нашій країні нібито взагалі не потрібна була Державна інспекція з контролю за цінами, відповідає: «Так, така інспекція, яка в нас була, Україні зовсім не потрібна. Чому? Бо ця інституція фактично не виконувала свої функції. Так, витрати на її утримання терміном на один рік були набагато вищими, ніж її керівники виписували штрафів за порушення цінового законодавства. А сильна інспекція, яка б виконувала всі поставлені перед нею завдання, звичайно, потрібна».
Як зазначила «і» юрист юридичної компанії «Центр конфліктології і права» Тетяна Журавель, відповідно до закону «Про ціни та ціноутворення» державне регулювання цін здійснюють Кабмін, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування. Отже, відповідають за це важливе питання всі гілки влади.
«Однак в Україні немає не тільки державного регулювання цін, а й практики субсидування витрат на купівлю продуктів для малозабезпечених громадян. А так роблять у всьому цивілізованому світі. Практично не карають за недоречне підвищення цін наші вітчизняні монополії та компанії, що вступають у картельну змову з метою підвищення цін на товари та послуги. Це все й має робити Антимонопольний комітет», – говорить вона. На думку юриста, саме ця інституція має стежити за формуванням та реалізацією конкурентної політики, зокрема в питаннях регулювання цін і тарифів.
Деякі експерти переконані, маючи всі повноваження для боротьби з картельними змовами та виявом монополізму, що завжди закінчуються підвищенням цін і тарифів, Антимонопольний комітет не виявляє належного інтересу до цього питання. Так, Михайло Стрельников переконаний, що сьогодні ця структура виконує таку собі роль «весільного генерала», який лише погрожує, а не жорстко карає вияви монополізму.
Втім, це не зовсім так. Наприклад, у грудні 2016 р. АМКУ оштрафував компанію «Тедіс Україна» (колишній «Мегаполіс-Україна»), монополіста у сфері оптової торгівлі тютюновими виробами, на рекордні 430 млн грн. За даними комітету, у 2014-2015 рр. 100% продукції, що виробляли в країні, продавали виключно через цю компанію, хоча відповідну ліцензію мали близько двох десятків.