Депутати відклали розгляд законопроектів, у яких закладено основи медичної реформи в країні, до осені.
Парламент пішов на канікули, не виконавши навіть наполовину поставлений реформаторський план. Зокрема, для розгляду гучного законопроекту з медреформи, з боями проведеного через профільний комітет, що конфліктує з Міністерством охорони здоров’я, часу забракло. Ухвалення рішення з цього питання, як й інших, не менш важливих, депутати відклали на осінь. Не останню роль у цьому відіграли вуличні протести.
В Україні кошти, що збираються через загальні податки й акумулюються в державному бюджеті, витрачають не на фінансування медичних послуг та лікарських засобів конкретним особам у разі їхньої хвороби, а на підтримку наявної мережі закладів охорони здоров’я незалежно від кількості та якості фактично надаваних ними пацієнтам послуг. Таке використання коштів є вкрай неефективним, і багато громадян не можуть розраховувати на своєчасне та якісне безкоштовне лікування в державних і комунальних закладах охорони здоров’я.
Як наслідок, населення платить за охорону здоров’я двічі: спочатку як податки, а потім – з кишені для придбання лікарських засобів, оплати процедур або неофіційного гонорару лікареві. Єдиним способом забезпечити якісний медичний захист без фінансового стресу для громадян є перехід до фінансування медицини за страховим принципом.
Проголосовані в першому читанні два законопроекти, внесені Міністерством охорони здоров’я, мали змінити принцип фінансування всієї медичної допомоги. Так, закон №6327 уводить поняття частково платної медицини та гарантованих безкоштовних послуг. Згідно з другим законопроектом, №6329, держава мала розрахувати єдиний для всієї країни тариф за кожну послугу лікаря, тоді як утримувати та розвивати лікарні повиннімають місцеві ради. Щодо нього саме в Раді й виникли найбільші розбіжності.
Головною опоненткою законопроектів виступила керівник профільного комітету Ольга Богомолець, яка жорстко розкритикувала документ. «Я не вважаю цей закон медичною реформою. Цей закон виключно про одне – про централізацію грошових потоків», – заявила вона.
Зі свого боку, в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун звинуватила голову профільного комітету в саботажі та блокуванні реформи. «Якщо голова комітету, коли обговорюють одну з найважливіших реформ у країні, навіть не приходить на комітет, не підписує висновок комітету, то думаю, що це вже явний (саботаж. -«i»)… а не якісь помилки», – заявила вона.
Не менш напружене протистояння відбувалося на вулицях столиці. Понад 3,5 тис. протестувальників вийшли на акцію протесту під Міністерством охорони здоров’я та парламентом проти медреформи. Вони залили «кров’ю» будівлю відомства та доріжку, якою пройшла Уляна Супрун у вигляді «смерті з косою».
Голова Конфедерації вільних профспілок Михайло Волинець на брифінгу в Раді заявив: «Ми вимагаємо від ідеологів медреформи зупинити закриття лікарень, припинити експеримент зі створення госпітальних округів, ввести мораторій на скорочення робочих місць і припинити знущання над медиками. Українці мають право на безкоштовну медичну допомогу, а лікарі – на гідні умови праці».
Зрештою, профільний комітет, після того як Ольгу Богомолець поклали із загостренням хронічної хвороби у «Феофанію», погодив реформу до другого читання. Хоча й з численними правками. Документ підписала її заступник Оксана Корчинська, щоправда із застереженням, що очікує позиції юристів. Побоялися депутати розлюченого натовпу чи просто не захотіли працювати понаднормово, та до голосування так і не дійшло. Розгляд цього питання відклали на осінь.
«Ми й далі працюємо над підзаконними актами. Сподіваємося, що у вересні реформу проголосують», – повідомила в.о. міністра. Вона наголосила, що за умови ухвалення законопроекту №6327 у вересні МОЗ вдасться вкластися в бюджетний процес і внести необхідні пропозиції до бюджету 2018 р.
«Ми готуємо лікарів і пацієнтів, щоб вони вже підписували договори. У нас уже є й наповнюються реєстри лікарів та медустанов. Я думаю, що до 1 січня треба буде зробити багато роботи», – резюмувала вона.
Основними змінами, яких зазнав законопроект №6327 після внесення правок, є вилучення соплатежів пацієнтів за медичні послуги та розширення гарантованого пакета послуг. Водночас співоплати для ліків комітет залишив. Також із законопроекту вилучили статтю про міжнародні клінічні установки. Зараз вони працюють через юстований наказ МОЗ.
Незмінними в законопроекті залишилися принцип «гроші ходять за пацієнтом», договірні відносини з медичними установами, поняття гарантованого пакета медичних послуг і ліків, які депутати перейменували на «програму державних медичних гарантій», незалежний замовник послуг Національна служба здоров’я та розвиток системи eHealth.
За словами директора Світового банку у справах України, Білорусі та Молдови Сату Кахконен, наша країна витрачає великі гроші на медицину, однак якість медпослуг не відповідає витратам. «7% ВВП – це висока цифра за міжнародними стандартами. Однак те, що отримують люди, не відповідає їхнім очікуванням. Якщо подивитися на тривалість життя в Україні, то в середньому це 71 рік. Це на 10 років менше, ніж в інших європейських країнах. А рівень туберкульозу та ВІЛ, на жаль, в Україні тільки збільшується, а не зменшується, як в інших державах. Тільки 10% домогосподарств в Україні задоволені системою охорони здоров’я», – сказала вона.
Кахконен зазначила, що за час незалежності в Україні не було жодної реформи охорони здоров’я, а система, що працює зараз, – це спадщина ще радянських часів, з усіма її проблемами. «Я була здивована, коли побачила, як багато опору, і запитувала себе: “Чому?” Маю сказати, що це реформа, від якої виграють усі українці. І вона потрібна. Багато українців помирають. Немає виправдань не вводити цю реформу, однак є багато інтересів. Люди, які не обов’язково виграють від реформи, але які виграють від статус-кво», – заявила вона.
Голова СБ констатувала велику підтримку реформи з боку громадянського суспільства. «Те, що намагається робити Міністерство охорони здоров’я сьогодні, – вони намагаються модернізувати систему, привести її у XXI століття, імплементувати міжнародні практики, що дали результати в інших країнах і збільшили тривалість життя», – резюмувала вона.
Заступник директора зі стратегічного розвитку клініки «Ісіда» Олег Петренко звернув увагу, що в Україні існують приватні медичні сфери (стоматологія, офтальмологія, репродуктивна медицина), які демонструють надзвичайну ефективність. І як показала практика, чим менше в них держави, тим кращими є їхні показники.
«Але є одна проблема – більшість населення не може собі дозволити обслуговування в таких клініках. Предмет реформи охорони здоров’я в Україні – поєднати очікування українців про якісну медицину зі справді якісними послугами. Безкоштовної медицини не існує. Є безоплатна медицина на рівні екстреної допомоги та на первинному рівні – переважно прості медичні послуги», – зазначив він.
За словами представника медсфери, більшість реформ, що робить зараз МОЗ, пов’язані з ефективністю використання бюджетних коштів. «Але Україна – бідна країна. Навіть якщо ми правильно (і без корупційних ризиків) розподілимо бюджетні кошти, їх вистачить на покриття лише малої частки послуг. Ми не зможемо утримувати нинішню інфраструктуру. Щоб ефективно використовувати кошти як на первинному, так і на вторинному рівні, ті, хто ними користується, повинні мати господарську автономію. Однак є великі сумніви, що головні лікарі мають для цього компетенцію», – додав він.
Сімейні лікарі теж підтримують реформу, проте із застереженнями. «Якщо говорити про сімейну медицину в Україні, зараз ми перебуваємо на дні. Гірше нікуди. Сьогодні лікарі змушені або просити, або дивитися в кишеню пацієнтів. Уже зараз частина цих пацієнтів не можуть оплатити ні ліків, ні діагностичних послуг. Тому я підтримую будь-які зміни, що дадуть нам змогу відштовхнутися від цього дна», – зазначав раніше сімейний лікар Євген Гончар.
Водночас, на його думку, спочатку необхідно оптимізувати роботу лікарів. «Вони мають лікувати людей, а не займатися бюрократією. А за нинішньої реформи останнє викликає в мене побоювання. Введення нових процедур та механізмів (наприклад, підписання страхових договорів) може спричинити ще більшу бюрократизацію системи. Крім того, викликає питання система викликів пацієнтами лікарів додому», – резюмував він.
На думку директора Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова, зрив акцією протесту голосування за медреформу показав, що вулиця залишається одним із впливових учасників української політики. «Декілька тисяч людей, що прийшли під МОЗ та парламент з ініціативи профспілок Волинця, зірвали голосування за медреформу. Це означає, що «вулиця» досі залишається одним із впливових учасників української політики», – наголосив Вадим Карасьов.
Політолог Микола Давидюк вважає, що дуже важливо, щоб за результатами реформи лікар відчув себе шанованим професіоналом, якому не доведеться просити або вимагати хабар, тому що заробітної плати бракує на нормальне життя.
«Щоб побудувати реально якісну медицину європейського зразка, потрібні мільярди. Однак це не привід опустити руки та сказати, що нічого не вийде. Це привід змінити підходи та принципи, знищити корупцію, виправити викривлену систему й ефективно почати використовувати те, що є. Уже на базі цього можна почати будувати нову систему. Де звичайні люди зможуть отримувати нормальну медицину. Нормальну настільки, що і самі можновладці ходитимуть до звичайних лікарень, а не літати до США, Ізраїлю чи Німеччини», – резюмував він.