Шведський інвестор, в Україні більш відомий як співвласник і президент «Чумака», останнім часом захопився вітровою електроенергетикою. Що викликало таку цікавість і чи справдилася вона, Карл Ступен розповів «i».
Запитання: Багато українців знають Вас як засновника популярної ТМ «Чумак». Чому декілька років тому вирішили освоювати новий напрям – вітроенергетику?
Відповідь: Останні декілька років вітроенергетика стала досить ефективною, і тепер є конкурентоспроможною на ринку виробництва електроенергії. Ще років 20 тому собівартість електроенергії, виробленої на вітроелектростанції (ВЕС), була значно вищою за електроенергію, що генерується традиційною енергетикою (атомною, газовою, вугільною). Цей факт став для мене мотивуючим у виборі галузі для нового бізнесу. Хочу сказати, що в майбутньому вітроенергетика замінить традиційну. Раніше це був т. зв. квазібізнес. Спочатку ветроенерготехнологіі, як й інші нові технології, були досить дорогими. Компанії-виробники вітроенергетичного обладнання активно вели й ведуть науково-дослідну діяльність, спрямовану на зниження вартості технології.
Сьогодні їм вдалося довести ефективність сучасної вітроенергопромисловості, доводячи її показники до нинішніх. Наведу приклад. У 1990-х рр. потужність найбільших вітротурбін, установлених в Україні, досягала 250 кВт, а потужність сучасної стандартної вітротурбіни, з якою ми зараз працюємо, – понад 3 МВт. Успіхи, які демонструє світова вітроенергетична промисловість, доводять здатність вітроенергетики замінити викопні види палива. З екологічного погляду це дуже позитивно.
З: Чому для будівництва вітроенергопідприємств вибрали саме південь Херсонщини (Скадовський і Каланчацький райони)?
В: Там добрий вітропотенціал. Мало значення їх розташування – вони берегові. Традиційно найбільш високий вітропотенціал мають території в гірських і прибережних районах. Але в гірських/горбистих районах набагато складніше і дорожче будувати ВЕС, а часом – неможливо. До того ж у горах вітер примхливіший (від поривчастого до слабкого), а вздовж моря – м’якший, що ідеально нам підходить.
З: Як ваша компанія «Віндкрафт» переживає кризовий час?
В: Досить стабільно. По-перше, ми співпрацюємо тільки з одним клієнтом – держкомпанією «Енергоринок», яка викуповує в нас усю вироблену електроенергію. По-друге, щоденним обслуговуванням ВЕС (у т.ч. ремонтним) займається данська компанія – виробник вітряних турбін Vestas, а ми лише проводимо цілодобовий моніторинг і контроль. Хоча, ніде правди діти, останні два роки були для нашої компанії найскладнішими.
З позитивних моментів – перегляд закону про «зелений» тариф в Україні. Колишній тариф для сонячної енергетики був необґрунтовано високим, приблизно в чотири рази перевищуючи тариф для інших поновлюваних технологій. У результаті український парламент прийняв цілком європейський закон. Зараз на порядку денному проект закону «Про ринок електричної енергії». Однак згідно з редакцією, пропонованою Міненерговугіллям, він передбачає надто високі вимоги до вітроенергокомпаній, насамперед щодо прогнозування вироблення електроенергії на добу вперед.
В: Прогнозування генерації електроенергії за рахунок енергії вітру – завдання вкрай складне, що вимагає спеціального, найсучаснішого обладнання та методик. Використання даних про швидкість і напрямок вітру, отриманих у сусідніх з Україною країнах Європи, питання не вирішить. Річ у тому, що «наш» вітер утворюється на території РФ і в Криму. Для збирання необхідної інформації треба мати на зазначених територіях сучасні вітровимірювальні щогли. Навіть якби там таке обладнання було, з огляду на політичну ситуацію, отримати такі дані важко. Як результат, об’єктивно прогнозувати напрямок вітру ми не можемо. У Європі систему прогнозування створювали понад 20 років, й інвестиції були державні. В Україні поки що немає такої підтримки «зеленої» енергетики, як у країнах ЄС.
З: Ваша компанія працює на українському ринку з 2012 р. Уже можна говорити про прибуток?
В: Термін окупності ВЕС – 7-9 років, залежно від вітропотенціалу в регіоні. Загальні інвестиції склали близько €50 млн. Спочатку ми ввели в експлуатацію 1 турбіну потужністю 3 МВт, а нині маємо 10 вітроустановок, сумарною потужністю 31 МВт. Щороку вводили декілька турбін, сумарною потужністю 9-12 МВт. У планах – подальше будівництво та здійснення нових великих проектів. Зараз ми на стадії переговорів про фінансування.
З: Ви заявляли про наміри побудувати 2015 р. Овер’янівську ВЕС потужністю до 70 МВт у Херсонській області. За нею планували ввести в експлуатацію Новотроїцьку. Як успіхи?
В: Зараз працюємо над цими проектами, зокрема, щодо питань фінансування. Це будуть позикові кошти і власний капітал. Закінчується розробка проекту будівництва Овер’янівської ВЕС: розраховуємо запустити її до початку 2017 р. Та як відомо, фінансування проектів в Україні – справа непроста. Іноземні бізнесмени дуже добре думають, перш ніж вкладати тут гроші. Щодо позикових коштів, то українські банки зараз не фінансують великі проекти. До того ж нинішня регуляторна політика Нацбанку ускладнює процес фінансування. Швидше за все, будемо працювати з міжнародними фінінститутами. Зараз ідуть переговори. Щодо Новотроїцької ВЕС, планується ввести її в експлуатацію 2018 р.
З: «Віндкрафт» розробила великий портфель вітроенергопроектів на півдні України та розглядає інвестиції в регіоні Чорного моря Херсонської області. Розкажіть докладніше.
В: Першу вітротурбіну в Херсонській області ми ввели в експлуатацію чотири роки тому. Один з наших проектів сумарною потужністю 300 МВт мав спочатку розміщуватися частково в Криму (біля м. Армянськ), частково – у Херсонському регіоні. З огляду на політичну ситуацію, ми перевели його до Херсонської області. У зв’язку із заплутаною ситуацією з поставками електроенергії на Кримський півострів НЕК «Укренерго» вирішила побудувати у 2017-18 рр. велику підстанцію на півдні Херсонської області (для потреб «Херсонобленерго»). «Віндкрафт» має угоду з «Укренерго» про об’єднання її й нашого вітропарку.
З: Якщо говорити про кримську частину проекту, кошти вже було вкладено?
В: Ми витратилися на проектування підстанції та ВЕС. Також почали оформляти деякі ділянки, які довелося залишити. Щодо фінансових втрат, пов’язаних з проектом у Криму, – вони незначні.
З: Ваші вітроенергопроекти обмежуються Україною?
В: Ми придивляємося до будівництва ВЕС у Туреччині й Африці, насамперед в Ефіопії. Там добрий вітропотенціал і лояльне законодавство із зрозумілим тарифом, що дає змогу з вигодою виробляти електроенергію за рахунок вітру. Також важливим є привабливий інвестиційний клімат. До речі, у Туреччині на сьогодні потужність вітроенергосектора в 11 разів більша, ніж в Україні. Там ми вже почали робити перші кроки. Наша компанія є девелопером: має намір залучати фінансування, партнерів, позикові кошти.
В: Залежить від привабливості інвестиційного клімату в Україні. Якщо він буде сприятливим, як у Європі, цілком можливо. Якщо відштовхуватися від нинішньої ситуації – ні. Такі масштабні проекти в Україні фінансувати вкрай нелегко. Потрібні економічне зростання, стабільність національної валюти, зростання ВВП. Треба стабілізувати політичну ситуацію в країні та парламенті, налагодити повноцінну співпрацю з ЄС. Якщо не буде поліпшення інвестиційного клімату, не варто чекати й фінансування. У результаті частка відновлюваної енергетики в енергобалансі країни не збільшиться не тільки до 11%, а навіть і до 5%. Усі іноземні інвестори, потенційно зацікавлені в Україні, зараз в очікуванні. Для них важливо, які рішення виконуватиме новий уряд України.
З: Колишній профільний міністр Володимир Демчишин та інші чиновники заявляли про неможливість розвитку в Україні «зеленої» енергетики через складну економічну ситуацію в країні. Що скажете як учасник ринку відновлюваної енергетики?
В: Якщо говорити про фінансування проектів, він має рацію. І про це я щойно сказав. А щодо решти я не згоден з Демчишиним. Адже зараз електроенергію в Україні отримують за рахунок, наприклад, спалювання газу або вугілля. Переважно це імпортна сировина, яку Україна купує за валюту, зокрема, у «Газпрому». Чи не краще ці гроші залишити в Україні?
З: Але вітроенергетика не може конкурувати з атомною електроенергією…
В: Це так. Та якщо порахувати реальну собівартість атомної електроенергії (з урахуванням амортизації реакторів і довгострокової вартості зберігання ядерних відходів), то вона не сильно відрізняється від вартості ветроелектроенергіі. У Німеччині прорахували екологічний збиток, який може завдати атомна енергетика (ураховуючи досвід Чорнобиля та Фукусіми). Дійшли висновку, що нова атомна енергетика (з урахуванням усіх соціально-екологічних наслідків) дорожча, ніж сьогоднішня вітроенергетика.
Якщо порівнювати нові атомні блоки, що будують сьогодні у Фінляндії та інших країнах, вони обходяться майже втричі дорожче за кіловат, ніж будівництво ВЕС. Більш того, на будівництво АЕС потрібно 8-10 років, а ВЕС можна побудувати протягом року, і вона вже буде давати електроенергію.
Наприклад, з цієї причини в США з 1973 р. не зведено жодного ядерного блоку. У той же час американська вітроенергетика розвивається з величезною швидкістю (близько 7-10 тис. МВт нових потужностей на рік). Нещодавно з’явилась інформація, що уряд США підтримав 10-річний план її розвитку до 75 тис. МВт. Тобто вітроенергетика має досягти 35% виробництва електроенергії в США. І це країна, де однією з перших стала розвиватись атомна енергетика і де є власні викопні енергоресурси – ядерне паливо, газ і нафта!
З: Чи потрібно змінювати єдину тарифну політику для всіх видів відновлюваної енергетики?
В: Кожне джерело енергії коштує по-різному. Наприклад, сонячна енергетика 8 років тому коштувала $5/Вт, а сьогодні – $0,5/Вт. Технології дуже подешевшали. Тому Українська вітроенергетична асоціація виступала за те, щоб тариф на сонячну електроенергетику зробити мінімальним, бо він уже не відповідав світовим тенденціям. Якщо говорити про біомасу, звичайно, цей продукт коштує більше. Зате це наш місцевий енергоресурс, і ми мусимо інвестувати у власну економіку, а не в добробут інших країн. Це ж стосується й атомної енергетики. Адже всі комплектуючі, паливо – ми купуємо в РФ. Тому єдиного тарифу не має бути.
Потрібен економічний механізм, який би створював пільгові умови для розвитку цих технологій. Сьогодні вітроенергетика розвивається з такою швидкістю, що є конкурентом не тільки атомної енергетики, а й вугільної промисловості. Вона майже вийшла в багатьох країнах на рівень вартості заміни газу. Однак для цього держава має виявити політичну волю й бути зацікавленою в розвитку місцевих енергоресурсів. Щодо цього я оптимістично налаштований до нового уряду і сподіваюся, що їм вдасться ліквідувати старі радянські енергосхеми.
В: Звичайно буде. Нині Україна посідає 30-е місце з розвитку вітроенергетики (із 100 країн світу). Якби не війна на Донбасі і втрата Криму, темпи зростання української вітроенергетики були б дуже добрими. Однак прогнозувати стан української вітроенергетики на декілька років уперед не можна.
Якщо говорити про світовий масштаб, зараз бурхливе будівництво ВЕС спостерігається в Південній Америці (Бразилія, Чилі), а також у Китаї (провідна країна світу з вітроенергетики, хоча пізніше за інших світових лідерів вітроенергетики стала розвивати цю галузь), Індії, Австралії. У найближчій перспективі – Північна Африка, де прагнуть прийняти максимально комфортне законодавство з вітроенергетики. У Єгипті та Марокко готують до запуску нові проекти по 1000 МВт під гарантії уряду. Щодо Європи (таких країн, як Німеччина, Великобританія, Данія і Швеція), швидше за все, там розвиватиметься «офшорна» вітроенергетика (ВЕС морського базування).
З: Якщо говорити про енергогенеруючі технології в Україні, які можливості розвитку Ви бачите?
В: Гарну перспективу має біомаса, яка може замінити виробництво електроенергії та тепла (наприклад, замість вугілля), а також біогаз (за рахунок відходів тваринництва). Обидва енергоресурси надзвичайно перспективні в Україні, як найбільш сільськогосподарській країні в Європі. Вітер має потенціал в Україні не менший, ніж у Туреччині, Румунії чи Польщі, де вітроенергетика вдесятеро більша, ніж у нас.
З: Наскільки вітроенергосектор є економічно виправданим у сьогоднішніх українських реаліях?
В: Можна й далі купувати російський газ і спалювати його для отримання електроенергії. Це буде трохи дешевше на якийсь період. Та з макроекономічного погляду навряд чи дасть позитивний результат для розвитку країни. Україні дешевше розвивати вітроенергетику, адже це нові робочі місця (на будівництві і в експлуатації ВЕС) і податки.
З: У нашій розмові Ви згадали «Газпром». Одне з гострих питань, які хвилюють Україну: як позбутися газової залежності РФ. Чи є панацея?
В: Якби Україна 2-3 роки поспіль збільшувала видобуток власного газу, якого в неї досить багато, а не збільшувала ренту й не карала компанії, що працюють у цій сфері, це було б цілком реально. Державі треба знайти модель діалогу, яка влаштує обидві сторони і почне давати результат. Україні стати енергонезалежною просто, враховуючи її вітропотенціал. Крім вітроенергетики, можна говорити ще про біомасу, потенціал якої необмежений. Якщо спалювати 1/3 сільгоспвідходів (соломи), що залишаються в полі, можна замінити 20 млрд куб. природного газу. А це і є потреба України в імпортованому газі, у всякому разі в останні роки. Тому відмовитися від російського газу нескладно: це питання часу. Але потрібен гарний інвестиційний клімат, за допомогою якого можна залучити багато довгострокових інвестицій і зовсім відмовитися від імпортних енергоносіїв.
Фото ВЕС надані Українською вітроенергетичною асоціацією
