Про те, наскільки закладений сьогодні урядом шлях розвитку для української економіки є правильним, які тут існують ризики, виклики, а також перспективи і чи зможе Україна колись вийти із «боргової ями», якщо рухатиметься в обраному для неї владою напрямі, «Економічні новини» говорили з вченим, членом-кореспондентом Академії технологічних наук, заслуженим економістом України, економічним радником президента України Петра Порошенка Олександром Пасхавером.
«Боротьба з корупцією – це боротьба із собою»
Недостатню кількість інвестицій в економіку України уряд і президент пояснюють наявністю війни. Ви можете назвати ще якісь причини?
Ну, скажімо так, – Україна ніколи не була чемпіоном із іноземних інвестицій. Причина є банальною – наш інвестиційний клімат недостатньо привабливий для них. Багато ризиків. Якщо банківські установи видають у нас кредити в середньому під 15%, то це уже прямий показник ризиків. Тому й інвестицій мало.
В чому тоді полягають ці ризики? Їхня сутність?
Ризики – це стара бюрократична машина. Вона заважає вільно рухатись вперед. Причому тут сутність не у наявності якихось злих намірів, а у самому характері цієї бюрократичної машини. Боротися з нею дуже важко. І як результат – низькі показники іноземних інвестицій.
Як, на Ваш погляд, можна збільшити цю інвестиційну привабливість?
Повільно. Ми будемо повільно змінюватися. Ми йдемо правильним шляхом. Корупційність – це особливість не тільки владної верхівки, вона закладена у всіх нас. Обговорюючи корупцію у владі, люди забувають, що владна верхівка у різних сферах уже десятки разів змінювалася. Проте корупційна властивість влади постійно зберігається. Тому корупція – це ніщо інше, як загальна атмосфера у країні. До неї залучене усе населення. А що таке корупційна система? У підприємництві це означає монополізацію, не обов’язково навіть формальну. Там, де монополія – там завжди бідність.
Як тоді цю ситуацію може змінити? Які головні кроки тут треба зробити нинішньому уряду?
Як я вже зазначав, люди мають розуміти, що боротьба з корупцією – це, в першу чергу, боротьба нас із самими собою. І цей процес буде тривалим. За словами іноземних підприємців, які відвідують Україну, головною проблемою у нас є корупція, якої потрібно терміново позбутися. Вони не розуміють, що корупція – це властивість характеру нашого народу. Але ця властивість уже змінюється, хоча і дуже повільно.
Як не парадоксально це звучить, але все те, що робить сьогодні уряд Гройсмана для збільшення інвестиційної привабливості нашої країни, – загалом є правильним. В тих межах, в яких він перебуває. Після Майдану до влади могли прийти радикальні революціонери, але вони виявилися політично слабкими і передали свої повноваження більш поміркованим політикам, проте тим, які підтримували Майдан. В результаті ми маємо з боку влади помірковане правління. Можливо, це для нас і добре, тому що революційне правління, хоч і прискорює розвиток, але робить його ризикованим. Таким чином, Україна розвивається повільно, але в потрібному напрямку.
«Визначати пріоритетність галузей – справа самого підприємництва»
До війни на Донбасі основними експортними галузями, що забезпечують дохід в український бюджет, були машинобудування і металургія. Чи змінилася ситуація нині? Які галузі можуть стати пріоритетними для державної підтримки?
У будь-якому разі визначати, які галузі є пріоритетними, це справа не держави, а самого підприємництва. І тут може досить несподівано «виплисти» якась галузь. І не можна говорити, що ми «прогуляли» машинобудування. Ми позбулися машинобудування, яке обслуговувало «військову машину» СРСР. Воно мало зникнути. Ми, звісно, нині не є найпередовішою країною щодо структури виробництва. Але всі країни свого часу починали розвиток з простих галузей, поступово переходячи до складних. І ми робитимемо те саме.
У зв’язку з активною політикою Росії щодо будівництва обхідних газопроводів, чи має Україна шанси щось протиставити цьому, щоб зберегти своє становище основного транзитера газу до Європи? Наприклад, створення газового консорціуму або приватизацію газотранспортної системи?
Боротьба триває. Але якщо ми хочемо стати незалежними, то маємо здобути незалежність у всьому. На мою думку, якщо виробництво країни потрапляє у складну ситуацію, то це не так вже й погано – це означає, що в результаті воно може стати більш адаптованим і ефективним. Те, що нас ставлять в складніші умови щодо функціонування певних галузей, це природно. Я взагалі не бачу в цьому нічого незвичайного. Так, Росія, будуючи обхідні газопроводи, виступає проти нас, ми цьому протистоїмо. Це нормально. Щодо створення газового консорціуму чи приватизації газотранспортної системи, то тут я не впевнений.
«МВФ – нам не ворог»
Як Ви вважаєте, чи достатньо підняття ціни на газ для отримання позики МВФ? Які ще вимоги можуть стати тут принциповими?
Ціни мають бути ринковими. Зауваження до цього тільки одне: за наявності неефективного виробництва маємо непропорційно високі ціни, якщо виробництво стає ефективним – ціни можуть знижуватися. Коли йдеться про високу ціну на певну продукцію, то потрібно розуміти, що ця ціна визначається також низькою ефективністю самого виробництва. Збільшення його ефективності – це тривалий процес. І тут необхідно ще інтенсивніше вводити конкуренцію в галузь. Конкуренція сприяє розвитку.
Щодо МВФ, то він дає позики в разі проведення нами реформ. Після кожного нашого кроку в цьому напрямі він «підштовхуватиме» нас до подальшого руху. І так – крок за кроком. Але МВФ – аж ніяк не наш ворог, як це часто випливає із публікацій у ЗМІ. Він формально вимагає конкретних ліберальних реформ. Ми цим реформам опираємося, але в кінцевому підсумку вони, хоч і повільно, але здійснюються.
Без кредитів МВФ на Україну очікує 100%-й дефолт чи існують варіанти уникнути цього?
Ми уже реалізовували свою можливість отримати гроші в позику поза МВФ і надто дорого за це заплатили. Кредити МВФ потрібні нам сьогодні для того, щоб «не впасти в прірву». Тому, попри те, що МВФ примушує нас щось робити, у нас іншого виходу тут немає. Можна, звичайно, від цього відмовитися, але тільки у разі швидкого самостійного і ефективного здійснення реформ. Тоді до нас буде висока довіра і можна не орієнтуватися ні на кого.
Загалом про можливість дефолту для України йдеться вже не один рік. Наскільки дефолт реально є страшним для нашої країни?
Дефолт – це дуже страшно для нашої країни, це велика ганьба. Він знижує рівень довіри з боку потенційних закордонних інвесторів, кредиторів до «нуля».
А як Ви оцінюєте шанси України виплатити у 2019-2020 рр. пікові суми держборгу?
Тут питання не в тому, чи зможе Україна виплатити – вона виплатить. Питання в тому – що це гальмує розвиток самої країни. І тут треба пам’ятати, що гроші, які Україна отримувала в борг, бралися політиками із різних політичних таборів тоді, коли вони були при владі, за різних ситуацій. Сьогодні за наявності війни Україна не накопичує суму боргу. І це, на мій погляд, хороша характеристика для нашої сьогоднішньої влади.
Що очікує на нас, якщо за ці два роки ми не зможемо виплатити потрібні суми?
Дефолт. Але я впевнений, що до цього не дійде. Ми завжди можемо знайти гроші за рахунок погіршення рівня життя населення або зниження державного фінансування певних сфер – оборонної, медицини і т. д. Проте, в цьому немає нічого доброго – те, що держава забере гроші у якоїсь із сфер, врешті-решт позначиться на звичайних людях – знизиться обороноздатність, рівень медицини… Але тут ми маємо ще раз замислитися над тим, чому попередня влада так багато набрала кредитів, перебуваючи у комфортніших умовах, ніж нинішня.
Як ви оцінюєте шанси України взагалі колись позбутися боргів? У якому році це реально зробити, якщо іти закладеним сьогоднішнім урядом економічним курсом?
Більшість розвинених держав мають борги. У багатьох ці борги навіть більші, аніж у нас. Інше питання, що є держави багатші, які мають з чого ці борги віддавати, ми, натомість, держава бідна. Проте я переконаний, що ми, хоч і повільно, але будемо зменшувати суми своїх зовнішніх боргів. Ми тільки нещодавно стали незалежними. Я вважаю, що Україна здобула справжню незалежність тільки у 2014 році на Майдані Незалежності. Поступово ми підвищимо ефективність нашої економіки, і тоді зможемо оптимізувати борги.
Чи вважаєте ви проект державного бюджету на 2019 рік реалістичним?
Так, він відповідає нинішнім реаліям. Якщо в ході його прийняття не виникне якихось особливих ексцесів, Україна отримає на наступний рік потрібний для себе головний фінансовий документ.