Підвищення цін на газ для населення з подальшим зростанням тарифів на комунальні послуги стає дедалі виразнішою перспективою, попри не дуже давні давні запевнення прем'єра Гройсмана в тому, що підвищень більше не буде. І якщо раніше «Нафтогаз» за підтримки МВФ вимагав підвищити ціну на газ приблизно на 20%, то тепер у проекті фінансового плану на 2018 р. ідеться про підвищення на 60-70%, а Гройсман уже заговорив про так зване «вирівнювання» цін на газ, простіше кажучи - про різке підвищення.
Кабмін надіслав на доопрацювання проект фінансового плану НАК «Нафтогаз України» на 2018 р. Уряд обурився передусім закладеними в плані величезними коштами на зарплати та премії топ-менеджменту, а також прагненням керівництва. На оплату праці персоналу фінпланом пропонується виділити 2,2 млрд грн на рік, що вшестеро більше, ніж три роки тому. До того ж на виплати керівництву передбачено витратити третину цієї суми, рекордні 720 млн грн.
Заробітна плата чотирьох членів правління та шести директорів компанії у 2017 р. перевищила 87 млн грн. Цю величезну суму планували підняти в рази. А крім цього є ще й багатомільйонні премії.
Також уряду не сподобалася ситуація довкола газової труби. Усупереч нормам європейського енергетичного законодавства, так званого Третього енергопакета, до якого приєдналась Україна, керівництво «Нафтогазу» прагне зберегти у своєму управлінні «Укртрансгаз», щорічний дохід якого від транзиту російського газу в Європу досягає $3 млрд на рік.
Крім того, починаючи з минулого року, «Нафтогаз» вимагає від уряду бюджетної компенсації в розмірі 110 млрд грн за так званими спецзобовязаннями, тобто за постачанням газу за спеціально регульованою ціною окремим групам споживачів.
Ці зобов’язання встановлені з жовтня 2015 р. спеціальною постановою Кабміну. У «Нафтогазі» стверджують, що з жовтня 2015 р. по грудень 2017 р. поставлено понад 40 млрд кубометрів газу тим споживачам, яких у відповідному нормативі Кабміну визначено одержувачами газу за пільговими цінами. Компенсацію встановлюють з огляду на вартість імпортного газу, хоча левову частку газу, необхідного для забезпечення спецспоживачів, насамперед населення та ЖКГ, Україна видобуває сама, і цей газ істотно дешевший за імпортний.
Сьогодні до «Нафтогазу» висувають спеціальні вимоги щодо постачання газу населенню в обсязі 17,6 млрд кубометрів на рік. З них 11,9 млрд – для побутових потреб населення, 5,7 млрд – для забезпечення теплом населення та бюджетної сфери. До цієї категорії споживачів зараховують також релігійні організації.
Водночас держпідприємство «Укргазвидобування», що входить до структури «Нафтогазу», видобуває 13,9 млрд кубів на рік, і цей газ значно дешевший за імпортний. Дефіцит, який потрібно покрити імпортом, – 3,7 млрд кубів. Але за такого співвідношення внутрішнього видобутку та імпорту, держава продає весь обсяг газу населенню за формулою так званого імпортного паритету.
Якщо дотримуватися здорового глузду та ринкових відносин, то за формулою імпортного паритету треба розраховувати вартість тільки імпортного газу, що становить приблизно чверть від обсягу, необхідного населенню та теплокомуненерго. Навіть у цьому разі «Нафтогаз» був би надприбутковим. Не кажучи вже про те, що «Нафтогаз» взагалі є посередником.
В уряді наполягають, що рівень прибутку «Нафтогазу» унеможливлює виплату будь-якої компенсації компанії за постачання природного газу населенню за так званою спеціальною ціною. Надто якщо йдеться про космічну суму, що становить до 4% ВВП минулого року та сумірна з дефіцитом бюджету.
В уряді наголошують, що компанія «Нафтогаз» не має жодних економічно обґрунтованих втрат від покладеного на неї зобов’язання. Тим більше що «Нафтогаз» фактично вже отримує компенсацію у вигляді субсидій. Саме величезне підвищення цін на газ для комунального сектора у 2016 р. та масштабне субсидування населення перетворили вічно збитковий «Нафтогаз» на дуже прибуткове підприємство.
Згідно з останньою звітністю, чистий прибуток НАК “Нафтогаз України” за дев’ять місяців 2017 р. зріс на 20% порівняно з аналогічним періодом минулого року та становив 30,579 млрд грн.
Тим часом іде підвищення цін, однак поки що це не стосується населення та ЖКГ. З 1 жовтня 2017 р. ціни для підприємств підвищилися на 3%, а з 1 листопада – ще на 7,5%. Ціни ж для населення та теплокомуненерго «Нафтогаз» ще в листопаді 2017 р. збирався підняти на 17,6%. У НАК погрожують: якщо уряд не ухвалить рішення про підвищення, то «Нафтогаз» підніме ціну в однобічному порядку.
Найцікавіше, що таке право «Нафтогазу» дав Кабмін. У березні минулого року Кабмін під тиском МВФ видав постанову №187. Цим документом уряд дозволив монополісту самостійно підвищувати ціни, якщо ціна імпортного газу (біржова ціна німецького хаба, так звана ціна «Дюссельдорф+») на 10% перевищує внутрішні ціни.
Зазначимо, згідно з чинним законодавством ціни на газ встановлює Національна комісія з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Постанова №187 виключає НКРЕКП з процесу встановлення ціни, що є незаконним.
Керуючись саме цією постановою, «Нафтогаз» подав до суду на свою вищу організацію, тобто Кабінет міністрів, вимагаючи або дозволити підняти ціну на газ, або виплатити з бюджету компенсацію.
Відповідно до березневої постанови Кабміну минулого року «Нафтогаз» мав продавати газ для пільгових груп споживачів за ціною 4942 за тис. куб. м (без урахування ПДВ, тарифів на транспортування та розподіл). У липні минулого року «Нафтогаз» у суді першої інстанції домігся, щоб уряд виплатив компенсації. Зі свого боку, уряд заявив, що вимогу «Нафтогазу» виконувати не збирається.
Ця ситуація найяскравіше відображає той рівень плутанини, що є в Україні. Кабмін видає постанову, що суперечить закону, яку формально підпорядкований Кабміну «Нафтогаз» намагається реалізувати в шкурних інтересах свого керівництва. Суд ухвалює рішення про виконання незаконного нормативу. Причому Кабмін як автор незаконного нормативу відмовляється виконувати свій-таки норматив, а також рішення суду.
Проте пішли грізні окрики з-за океану з вимогою виконувати взяті раніше зобов’язання та підвищити ціни. Останнім часом «Нафтогаз» посилив свою самостійність, маючи підтримку з боку МВФ та США. Голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв регулярно літає в Штати, зустрічається з керівництвом МВФ, запевняючи, що збільшуватиме тарифи на газ для населення.
«Важливо, щоб ціни на газ визначалися ринковими зрушеннями, і треба уникати виникнення неадресних і прихованих субсидій. Ціни на газ в Україні дуже низькі порівняно із сусідами. І, нарешті, якщо Україна мріє про енергетичну незалежність, вона має інвестувати в інфраструктуру, що можливо лише за умови, коли ціни на газ відображатимуть розвиток подій на ринку», – заявив заступник голови МВФ Девід Ліптон.
Крім МВФ, підняти ціни на газ в Україні вимагає й Держдепартамент США. «Згідно з нашим внутрішнім аналізу, виконання програми МВФ є критичним для України. Ці реформи потрібні не МВФ, зрештою, а Україні – пенсійна, антикорупційна, підвищення цін на газ», – заявила посол США в Україні Марі Йованович.
Внутрішньополітичний чинник теж відіграє роль, оскільки Коболєва вважають ставлеником «Народного фронту», і будь-який «наїзд» на нього загрожує проблемами з коаліцією.
Відмову уряду підвищувати ціни на газ для населення та ЖКГ на 20% наприкінці минулого року називають однією з найважливіших причин того, що Україна ніяк не отримає черговий транш МВФ.
Однак керівництво «Нафтогазу» вимагає подальшого зростання цін на газ. У зазначеному проекті фінансового плану компанії, відхиленому Кабміном, містяться наміри з 1 квітня 2018 р. збільшити ціну на газ для населення та підприємств теплокомуненерго з 4942 до 8030 грн/тис. кубометрів, тобто на 62% (без урахування ПДВ, тарифів на транспортування та розподіл).
Надалі, з жовтня 2018 р., ціну на газ пропонують підвищити щодо нинішньої вартості вже на 73%, до 8530 грн.
Уряд поки що опирається, хоча на нього тисне МВФ та нагальна потреба отримання кредитів напередодні піку платежів за зовнішнім боргом, що припадає на 2019-2020 рр.