Міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик допустив можливість віялових відключень з кінця березня у разі продовження повного блокування поставок енергетичного вугілля із зони АТО.
Я вважаю, що це елемент маніпуляції. З огляду на те, що ми мали в запасах і на той темп використання і газу, і вугілля, за великим рахунком, цього повинно вистачити. Проблема у тому, що розпочалися дискусії на тему, яка, на перший погляд, відношення до галузі енергетики не має, з приводу того, як іменувати окуповані території – окупованими чи неконтрольованими. У контексті того, що там відбувається блокування постачань вугілля з окупований територій, частина органів влади вдається до маніпулювання, дещо згущуючи фарби, порівняно з тим, як воно є насправді. Звісно, якщо ситуація залишатиметься такою ж невизначеною як вона є і влада буде плентатися у хвості подій, то можемо мати певні проблеми, якими, безперечно, скористається російська сторона для того, щоби підштовхнути ситуацію, в тому числі і до «блекауту». Тому я вважаю, що міністр зараз діє за принципом «прикритися на всяк випадок».
Замінити вугілля з окупованих територій можна, і це робилося. Та ж компанія «ДТЄК» ще влітку повідомляла, що були підписані два контракти, якраз на випадок виникнення якоїсь певної кризової ситуації. Один контракт щодо постачання південноафриканського вугілля, обсягом 250 тисяч тон, інший контракт – на постачання польського вугілля (100 тисяч тон). Я не знаю, наскільки вони скористалися уже цим, чи зараз використовують…
Боюся, що саме внутрішні «розборки» у рамках певних і відомчих, і корпоративних структур, можуть послужити реальним спусковим гачком, тому що хтось комусь щось намагається довести за принципом «а ми ж вам говорили, що у вас мало газу у газосховищах». Ситуація виглядає не так, що газу не вистачає, але хтось може доводити свою правоту по-іншому, щоб довести до певної критичної ситуації і показати, що вони були праві, і «ви погано приготувалися до зимового сезону». Я найбільше боюся саме того, що в цій надзвичайній ситуації може бути чиясь рука.
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”